Справа № 366/301/25
Провадження № 3-в/366/40/25
08.10.2025 с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши заяву Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області (Київський рибоохоронний патруль) про вирішення питання щодо вилучених речей у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП,
І. Суть питання, поставленого на розгляд суду
Т.в.о. начальника Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області (Київський рибоохоронний патруль) (далі - Управління) Лисенко В. звернувся в суд із заявою, у якій просив вирішити питання про вилучені в рамках справи № 366/301/25 знаряддя лову, а саме про долю 6 сіток.
Заява мотивована тим, що у зазначеній справі ОСОБА_1 визнаний винуватим у справі за ч. 4 ст. 85 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. з конфіскацією водних біоресурсів, однак під час винесення постанови не вирішено питання про вилучені 6 сіток.
ІІ. Рух справи
29.09.2025 заява надійшла до суду. Судове засідання з розгляду заяви призначено на 08.10.2025, у яке викликано сторони.
ІІІ. Позиція осіб, які беруть участь у провадженні в справі
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Представник Управління у судове засідання також не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
IV. Оцінка судді
На розгляд суду поставлено питання про вирішення долі вилученого майна, що за своєю правовою природою є заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі.
4.1. щодо можливості ухвалення додаткового рішення
Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Додаткове рішення згідно з процесуальним законом постановляється судом, зокрема у разі, якщо стосовно певної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалене рішення (п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, п. 1 ст. 252 КАС України).
Разом з цим, КУпАП не містить інституту додаткового рішення. Тож, ним не врегульований випадок, коли стосовно певної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази та давали пояснення, не ухвалене рішення.
Інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах: від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27); від 27.11.2019 у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19); від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19); від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28); від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14- 122цс20, пункт 105).
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови.
Тому, відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Такі висновки викладені у п.п. 77-82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11.
Тому, враховуючи вище наведене, суддя приходить до висновку, що для справедливого вирішення справи на виконання завдань КУпАП необхідно ухвалити додаткове судове рішення, яким слід вирішити питання про долю вилучених речей.
4.2. Щодо долі вилучених речей
Постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 13.03.2025 у справі № 366/301/25 (провадження № 3/366/385/25) ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. з конфіскацією водних живих ресурсів, а саме: судак - 13 шт.; щука - 5 шт.; лящ - 5 шт.; лин - 3 шт.
За змістом цієї постанови, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що:
28.01.2025 о 10 год. 40 хв. на Київському водосховищі поблизу с. Страхолісся Вишгородського району Київської області ОСОБА_1 грубо порушив правила рибальства, а саме проводив вилов риби з дюралевого човна з двигуном SUZUKІ 150 забороненими знаряддями лову, а саме сітками з жилки. При цьому виловив рибу: судак - 13 шт.; щука - 5 шт.; лящ - 5 шт.; лин - 3 шт., чим порушив пп. 1 п. 2 Розділу ІІІ, пп. 1 п. 1 розділу IV правил любительського рибальства.
Постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 25.03.2025.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії КИ № 000409 від 28.01.2025, протоколу огляду та вилучення речей і документів від 28.01.2025 та квитанції про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення № 7 (дата не зазначена), у ОСОБА_1 , крім іншого, вилучено сітки з жилки у кількості 6 шт., розміром L-65m, h-3m, a-70mm.
Під час винесення постанови судді від 13.03.2025 питання щодо вилучених сіток не вирішено.
Санкція ч. 4 ст. 85 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої і на посадових осіб - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
За положеннями ч. 1 ст. 29, санкції ч. 4 ст. 85 КУпАП, конфіскації підлягають речі, які належать порушнику на праві приватної власності.
У законодавчій доктрині право приватної власності є органічним правом особи, зміст якого не обмежується наявністю на те чи інше майно в особи відповідних документів (свідоцтв про право власності, витягу з державного реєстру прав на рухоме майно тощо)
Вилучені у ОСОБА_1 сітки не є майном, яке в обов'язковому порядку підлягає державній реєстрації чи на яке потрібні відповідні документи, які посвідчують право власності.
Тому, під час вирішення питання про виявленні та вилученні речей, що не підлягають державній реєстрації, суддя виходить з того, що: (1) діє презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю - corpus possessionis); (2) спростування цієї презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (зокрема, рішення суду щодо визнання права власності зі іншою особою, письмові докази, дата складання яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відео фіксації, речові докази тощо); (3) показання свідків та пояснення зацікавлених осіб за умови обов'язкової письмової форми правочину не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування презумпції; (4) пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.
Такий підхід наведений в ухвалах Апеляційної палати ВАКС від 04.02.2020 у справі № 991/908/19 та від 04.12.2024 у справі № 991/11676/24, які суддя враховує з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23, у п. 75 якої визначено, що єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Враховуючи те, що вилучені у ОСОБА_1 сітки є знаряддям вчинення ним правопорушення і останній не спростував їх належність на праві особистої власності, не навів обставин їх належності іншій особі і те, що їх конфіскація матиме наслідком втручання у право власності особи, яка не причетна до вчинення правопорушення, суддя приходить до висновку, що вилучені сітки перебували у власності ОСОБА_1 .
Оскільки відносно ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 4 ст. 85 КУпАП, суддею встановлено те, що під час вчинення правопорушення він здійснював вилов риби за допомогою сіток, які є знаряддям цього правопорушення, і питання щодо вилучених сіток не вирішене, суддя приходить до висновку про задоволення заяви Управління та ухвалення додаткової постанови, якою вирішити, що вилучені 28.01.2025 знаряддя лову, а саме 6 сіток розміром L-65m, h-3m, a-70mm слід конфіскувати в дохід держави.
Ухвалення такого рішення відповідатиме санкції ч. 4 ст. 85 КУпАП, не матиме надмірно обтяжливих наслідків для правопорушника, не матиме втручання у права сторонніх осіб та відповідатиме принципу справедливого вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 24, 29, 33, 85, 283-285, 304 КУпАП, суддя
Заяву задовольнити.
Ухвалити у справі № 366/301/25 додаткову постанову, якою вирішити питання щодо вилучених 28.01.2025 риболовних сіток.
Вилучені 28.01.2025 у ОСОБА_1 риболовні сітки у кількості 6 шт., розміром L-65m, h-3m, a-70mm кожна - конфіскувати в дохід держави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Строк пред'явлення до виконання цієї постанови становить три місяці.
Суддя Н.П. Слободян