Рішення від 02.10.2025 по справі 357/8106/25

Справа № 357/8106/25

Провадження № 2/357/3984/25

РІШЕННЯ

іменем України

02 жовтня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Чалій А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини.

07.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 76353545.

Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує він ознайомився на сайті htps://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ( п.п. 5.1. п. 5 Договору позики)

А також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті htps://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі (п.п. 5.3. п. 5 Договору позики).

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», перебуваючи в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www. mycredit.ua.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до п. 20 Договору позики Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 14/06/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників № 22 від 11.04.2024 до Договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20 850,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 850,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею.

Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 76353545 в розмірі 20 805,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 850,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

01.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 159312 (далі - Кредитний договір) (копія кредитного договору з додатками додається).

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем Первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п.1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору.

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач також підтверджує, що умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

28 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 28032024 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» Права-Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).

Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (копія Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договоров Факторингу додається).

Відповідно до Реєстру боржників від 28.03.2024 до Договору факторингу № 28032024 від 28.03.2024 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 12 124,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 644,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 480,00 грн - заборгованість за комісією; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 28.03.2024 Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 159312 в розмірі 12 124,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 644,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 480,00 грн - заборгованість за комісією.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за Договором позики № 76353545 в розмірі 20 850,00 грн, за Кредитним договором № 159312 в розмірі 12 124,00 грн, в загальному розмірі 32974,00 грн та понесені судові витрати ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. (а. с. 82) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 8 ст. 187 ЦПК України).

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1439793 від 02.06.2025, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді щодо визначення підсудності, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.12.2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 87-88 ).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 року у справі № 263/14171/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

Ухвалою судді від 03.06.2025 прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено в судове засідання у справі на 20.06.2025 (а. с. 89-90).

16.06.2025 розгляд справи, за клопотанням відповідача ОСОБА_1 , було відкладено до 15.07.2025 (а.с. 93).

15.07.2025 року, в зв'язку з неявкою відповідача, судове засідання по справі було відкладено до 05.09.2025 (а.с. 98).

28.07.2025 судом за вх. № 42161 отримано від відповідача ОСОБА_1 відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів, пені, відсотків та судового збору, а також застосувати ст. 15 п. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців» та Закон України № 7414 від 29.07.2022. Суму боргу по тілу кредиту у розмірі 10 000,00 гр визнає та зобов'язується сплатити ( а. с. 102-103 ).

04.08.2025 судом за вх. № 43882 отримано відповідь на відзив (а.с. 107-115).

05.09.2025 судове засідання по справі за клопотанням відповідача ОСОБА_1 за вх. № 50245 від 03.09.2025 (а.с. 104-106), було відкладено до 02.10.2025 (а.с. 119).

Позивач ТОВ «ФК «ЄАБП» свого представника в судове засідання 02.10.2025 не направив, звертаючись до суду з позовною заявою, в прохальній її частині, представник Ясницька Н.О., який діє на підставі довіреності № б/н від 05.12.2024 (а.с. 78), просила суд в разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, призначений розгляд справи за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів ( а. с. 5 ). Окрім того, у прохальній частині відповіді на відзив, уповноважений представник позивача Летун Т.В. просила судові засідання по справі проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 114).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 02.10.2025 не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації, зазначену у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1439793 від 02.06.2025, однак на адресу суду повернувся поштовий конверт, причина повернення працівниками пошти вказана як адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 121).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

До того ж, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження № 61-185св23.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Оскільки, як зазначено вище, на адресу суду повернувся поштовий конверт з судовою кореспонденцією, в якому причина повернення вказана працівниками пошти, як адресат відсутній за вказаною адресою, то суд з урахуванням вимог статті 131 ЦПК України та враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Крім того, судом враховано, що відповідач виклав свою позицію стосовно позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В свою чергу, представник позивача скористувалася вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Інших заяв та клопотань з боку учасників судового процесу на адресу суду не надходило.

Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасника справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, після дослідження матеріалів справи, враховуючи позицію сторін викладену у відзиві та відповіді на відзив, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Встановлено, що 07.12.2023 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76353545 (а.с. 6-8).

Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі - «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використання реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

За пунктами 2.1., 2.2., 2.3. цього Договору, сума позики становить 5 500,00 грн; строк позики 30 днів. Дата надання позики - 07.12.2023. Дата повернення позики 05.01.2024. Базова процентна ставка фіксована 2,5% вдень. Знижена процентна ставка в день (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) 0,75%. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70% (не застосовується в період воєнного стану). Пеня у % за день 2,70% (не застосовується в період воєнного стану). Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1186,17%. Орієнтовна загальна вартість позики - 6 737,50 грн.

Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики, виходячи із строку фактичного користування Позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного користування Позикою, визначеного Договором/додатковими угодами. Товариство на власний розсуд може зупинити нарахування процентів до спливу строку, визначеного у першому реченні цього пункту (п. 4 Договору).

Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує ознайомився на сайті https:// mycredit.ua/ru/documents-license/ з повного інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг (п.п. 5.1, 5.2. п. 5 Договору позики).

А також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що, розміщені на сайті https:// mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі (п.п. 5.3. п. 5 Договору позики).

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на офіційному веб-сайті і правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/ або строку виплати Позики, установлених цим Договором (пролонгація) на підставі поданого до Позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування Позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права. Ініціювання Позичальником продовження строку Позики відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для Позичальника, якщо інше не визначено Додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовження строку Позики обираються Позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження Строку Позики та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між Сторонами, а також відображаються Позичальнику в особистому кабінеті (п. 6 Договору).

Якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк Позикодавець має право, у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору, нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема щодо незастосування в період воєнного стану). Якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема щодо незастосування в період воєнного стану). (п.18 Договору).

Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.

Згідно з п. 26 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.

Додано Додаток № 1 до Договору позики, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, де: дата видачі кредиту - 07.12.2023; дата повернення кредиту - 05.01.2024; кількість днів у розрахунковому періоді - 30 днів; сума кредиту - 5 500,00 грн; проценти за користування кредитом - 1 237,50 грн; загальна вартість кредиту складає 6 737,50 грн, реальна річна процентна ставка - 1 186,70 грн (а.с. 8-9).

Договір позики № 76363545 від 07.12.2023 та Додаток № 1 до Договору підписано електроннним підписом, про що свідчить п. 30 Договору позики та Додаток № 1 до вказаного Договору.

07.12.2023 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 76353545 до Договору позики(на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76363545 від 17.12.2023 (а.с. 10).

На підставі звернення позичальника, здійсненого за допомогою засобів інформаційно- комунікаційної системи, позикодавець збільшує суму наданої позичальнику позики 5 500,00 грн на 500,00 грн. Таким чином, загальний розмір наданої позики становить 6 000,00 грн. Орієнтовна загальна вартість позики змінилась на 7350,00 грн. Інші положення Договору залишаються без змін (п. 1,2,3 Додаткової угоди).

Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору і набирає чинності здати її підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором та цією Додатковою угодою (п. 4 Додаткової угоди).

Додано Додаток № 1 до Додаткової угоди Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 07.12.2023, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 11).

Додаткова угода №76353545 до Договору позики № 76353545 від 07.12.2023 та Додаток № 1 до Додаткової угоди Договору позики підписано електроннним підписом, про що свідчить п. 8 Додаткової угоди та Додаток № 1 до вказаної Додаткової угоди.

ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 29.04.2025 (а.с. 12).

01.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено Договір про споживчий кредит № 159312 (далі - Кредитний договір) (копія кредитного договору з додатками додається).

Згідно п.1.1 Договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендован дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.4. Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договоро. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 01.01.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 16.01.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 15.04.2024 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 16.01.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 15.04.2024 (останнього дня строку кредитування) (п. 1.2. -1.4. Договору).

Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1500,00 грн в грошовому виразі та 231 835,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період); загальні витрати за кредитом (за весь строк кредитування) складають 9780,00 грн в грошовому виразі та у процентному значенні - 7 268,00 відсотків річних (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк користування кредитом). Орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період складає 5 500,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування складає 13 780,00 грн.

Комісія за надання кредиту: 480,00 грн, яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.п. 1.5.1 п. 1.5 Договору).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1020,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8 280,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.п. 1.5.2- 1.5.3 п. 1.5 Договору).

Тип процентної ставки: фіксована (п. 1.6. Договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п. 2.1. Договору).

Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 проценти ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п. 1.5.3 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3 Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (п.п. 2.2.3 п. 2 Договору).

Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписується Позичальником у зв'язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою).

Умовами додатку/додаткової угоди, що підписується сторонами у зв'язку з пролонгацією можуть передбачатись інші (індивідуальні) умови пролонгації не передбачені цим пунктом. Якщо Позичальник здійснює здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору, якщо інше не буде встановлено додатком/додатковою угодою, що підписується у зв'язку з пролонгацією.

Після вибору умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, позичальник має направити кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із зазначеною датою із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем позичальнику в SMS-повідомленні, а також підписати додаток додаткову угоду до Договору, що містить оновлений графік платежів та здійснити платіж обумовлений п. 2.3 Договору та визначений додатком/додатковою угодою. Після здійснення позичальником зазначеного платежу (ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгацій. Нова дата остаточного погашення заборгованості разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються в додатку/додатковій угоді, що підписується сторонами у зв'язку з пролонгацією та містить оновлений графік платежів, який, якщо це не суперечить чинному законодавсту, за формою та змістом може (не обов'язково) відрізнятись від додатку № 1. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1-3 та додатковою угодою/додатком, що підписується сторонами у зв'язку з пролонгацією, застосовуються умови, визначені такою додатковою угодою/додатком. Виконання позичальником лише частини дій передбачених цим пунктом, у т.ч. не здійснення платежу та/або не підписання додатку/додаткової угоди, не призводить до пролонгації (п.п. 2.3.2 п. 2 Договору).

Додано Додаток № 1 до Договору про споживчий кредит № 159312 від 01.01.2024, який містить Графік платежів до Договору, з якого вбачається: сума кредиту - 4 000,00 грн; проценти за користування кредитом - 9 300,00 грн; комісія - 480,00 грн; кількість днів у розрахунковому періоді - 105 днів; реальна річна процента ставка становить 7 268,00%; загальна вартість кредиту - 6 890,00 грн ( а.с. 35), Додаток № 2 Договору про споживчий кредит № 159312 від 01.01.2024, який містить заяву на отриманні кредиту № 1593312 (а.с. 37 зворотна сторона), Додаткові контактні дані Позичальника для взаємодії за кредитним договором (а.с. 38).

ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, що підтверджується наявним в матеріалах платіжним дорученням № 35245849 від 01.01.2024, де: отримувач - ОСОБА_1 , сума 4000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 159312 (а.с. 39).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( п. 1 ст. 530 ЦК України).

Крім того, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язанні настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, якою відповідно до ч. 3. ст. 549 ЦК України є пеня.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних cиcтeм, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

В пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (частина сьома стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта і цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

Позичальник зобов'язана, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані їй позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Наведене вище, у свою чергу свідчить про належне укладення кредитних договорів шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі N 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня2021 року у справі N 234/7159/20.

Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Отже, сторонами було досягнуто згоду щодо всіх істотних умов зазначених кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановахвід 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження№ 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Такої правовї позиція дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17 січня 2022 року в справі № 234/7723/20, провадження № 61-6379св21.

Отже, відповідач підписуючи вищевказані кредитні договори, прийняв та погодився з їх умовами.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників ( а. с. 17-20 ).

Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступив Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сум грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідні Додатку №1 є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржника відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржник стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплена їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.

28.07.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Додаткову угоду № 2, Додаткову угоду № 7 від 13.06.2022 та Додаткову угоду № 22 від 11.04.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ( а. с. 21,22, 23 ).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 22 від 11.04.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло прав грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 76353545 від 07.12.2023 в розмірі 20 850,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 850,00 грн - сума заборгованості за відсотками( а. с. 24).

Позивач зазначав, що всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора та з моменту отримання права вимоги до Відповідача, останнім не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 76353545 від 07.12.2023 в розмірі 20 850,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 850,00 грн - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком первісного кредитора ( а. с. 13-15).

28.03.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 28032024 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» Права-Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 42-46).

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників зо Договором факторингу № 28032024-1 від 28.03.2024 Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників (а.с. 47).

Відповідно до Реєстру боржників від 28.03.2024 до Договору факторингу № 28032024 від 28.03.2024 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за Договором про споживчий кредит № 159312 від 01.01.2024 в сумі 12 124,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 644,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 480,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 48-49).

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора, про що зазначав позивач та наголошував, що з моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 28.03.2024 Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором про споживчий кредит № 159312 від 01.01.2024 в сумі 12 124,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 644,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 480,00 грн - заборгованість за комісією, що підтверджується наявним розрахунком первісного кредитора ( а.с. 40).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитороа не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

У постанові КЦС ВС від 06 лютого 2018 року у справі No 278/1679/13-ц зазначено, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається ОСОБА_3, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Отже, ознаками договору факторингу є: 1) фактор (новий кредитор) надає послуги з фінансування діяльності клієнта (первісний кредитор) шляхом надання в його розпорядження коштів; 2) такі послуги надаються за винагороду у вигляді здійснення клієнтом (первісний кредитор) відповідної плати послуг фактора (новий кредитор); 3) грошові кошти передаються в рахунок грошової вимоги клієнта (первісного кредитора) до третьої особи (боржника).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц (провадження № 61-153св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18). Підстав відступити від зазначеного висновку судом не встановлено.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу, який прийняв права вимоги до боржників, в тому числі і відповідача за Договорами факторингу не повернуті, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, як встановлено та не спростовано з боку відповідача, позивач виконав взяті на себе зобов'язання, відповідач в свою чергу, не виконує зобов'язання за вищевказаним договором у зв'язку з чим має заборгованість з повернення кредиту та процентів, що передбачено умовами укладеного договору кредиту.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не спростовував укладення ним вищевказаних кредитних договрів та визнав заборгованість за тілом кредиту за кредитними договорами в загальному розмірі 10 000,00 грн (а.с. 102).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки відповідач визнав вимоги в частині тіла кредиту по кредитним договорам в розмірі 10 000,00 грн, то з урахуванням вимог статей 13, 82, 206 ЦПК України, суд приходить до висновку, що отримані та використані кошти з боку відповідача не повернуті, позивач провомірно вимагає їх стягнення, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню прострочений борг ( тіло кредиту ) за Договором позики № 76353545 від 07.12.2023 в розмірі 6 000,00 грн та за Договором про споживчий кредит № 159312 від 01.01.2024 в розмірі 4 000,00 грн, в загальному 10 000,00 грн.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за проценти в розмірі 14 850,00 грн за Договором позики № 76353545 від 07.12.2023 та в розмірі 7 644,00 грн за Договором про споживчий кредит № 159312 від 01.01.2024, то з цього приводу суд зазначає про наступне.

Як встановлено та заначено вище, умовами Договору позики № 76353545 від 07.12.2023 передбачена, знижена (акційна) процентна ставка 0,75% в день; базова процентна ставка за користування коштами 2,5% в день; дата надання кредиту 07.12.2023, строк повернення позики 05.01.2024; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% не застосовується в період воєнного стану (п. 2.3 Договору ).

За умовами Договору про споживчий кредит № 159312 від 01.01.2024 кредит надається загальним строком на 105 днів з 01.01.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 16.01.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 15.04.2024 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 16.01.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 15.04.2024 (останнього дня строку кредитування) (п. 1.2. -1.4. Договору).

Після здійснення позичальником зазначеного платежу (ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгацій. Нова дата остаточного погашення заборгованості разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються в додатку/додатковій угоді, що підписується сторонами у зв'язку з пролонгацією та містить оновлений графік платежів, який, якщо це не суперечить чинному законодавсту, за формою та змістом може (не обов'язково) відрізнятись від додатку № 1. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1-3 та додатковою угодою/додатком, що підписується сторонами у зв'язку з пролонгацією, застосовуються умови, визначені такою додатковою угодою/додатком. Виконання позичальником лише частини дій передбачених цим пунктом, у т.ч. не здійснення платежу та/або не підписання додатку/додаткової угоди, не призводить до пролонгації (п.п. 2.3.2 п. 2 Договору).

Отже, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитні договори, умовами яких передбачено та встановлено відсотки за користування кредитними коштами, з чим погодився відповідач підписуючи вказані договори (з усіма його умовами).

До того ж, в правових позиція Верховного Суду зазначено про відсутність підстав для визнання договорів недійсними, зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», що відображено в постановах від 12.01.2022р. у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 28.04.2021 р. у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 р. у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 р. у справі № 234/8079/20.

Волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться.

Суд звертає увагу, що між первісними кредиторами та відповідачем було укладено Кредитні договори, умовами яких передбачено та встановлено відсотки за користування кредитними коштами, з чим погодився відповідач підписуючи вказані договори ( з усіма їх умовами ).

В свою чергу, наданий з боку позивача розрахунок нарахованих відсотків, з боку відповідача не спростований, контррозрахунку не надано.

Окрім цього, відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань в повному обсязі, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості.

Водночас суд звертає увагу, що не згода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій контррозрахунок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що непогодження ( незгода ) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Однак з доданого Графіку обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є Додатком № 1 до Договору позики № 76353545 від 07.12.2023 зі змінами внесеними згідно додаткової угоди № 76353545 від 07.12.2023 ( а. с. 11 ), який погоджений та підписаний сторонами, в тому числі відповідачем, проценти за користування кредитом у встановлений в договорі строк складають 1 308,75 гривень. Згідно умов даного договору проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 2.70% під час воєнного стану не застосовуються (п. 2.3 Договору).

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався та продовжений до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами позивача, що з відповідача підлягають стягненню відсотки у розмірі 14 850,00 грн, нараховані щоденно, включаючи дати отримання (07.12.2023) та повернення (05.01.2024), на залишок Позики, виходячи із строку фактичного користування Позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного користування Позикою, визначеного Договором (04.04.2024), тому з відповідача за Договором позики № 76353545 від 07.12.2023 підлягають стягненню відсотки у розмірі 1 308,75 грн.

Жодних додаткових угод про пролонгацію матеріали справи не містять.

При цьому з доданого Графіку платежів до Договором про споживчий кредит, який є Додатком № 1 до Договору про споживчий кредит № 159312 від 01.01.2024 ( а. с. 37 ), який погоджений та підписаний сторонами, в тому числі відповідачем, проценти за користування кредитом у встановлений в договорі строк ( з 01.01.2024 по 15.04.2024) складають 9 300,00 гривень.

В свою чергу, позивач просив стягнути з відповідача, з врахуванням списання прострочених процентів за рахунок фінансового результату, відсотки у розмірі 7 644,00 грн, тобто у розмірі меншому ніж було погоджено сторонами при укладенні зазначеного Договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача за Договором про споживчий кредит № 159312 від 01.01.2024 заборгованості за відсотками у розмірі 7 644,00 грн підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 159312 від 01.01.2024 суми боргу за комісією в розмірі 480,00 грн, то такі вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню, оскільки умовами зазначеного договору, відповідно до п. 1.5.1 передбачено сплата комісії (комісія за надання кредиту - 480,00 грн, яка нараховується за ставкою 12 відсотків від суми кредиту одноразово), з вказаними умовами погодився відповідач укладаючи та підписуючи вищевказаний договір.

В свою чергу, відповідач у наданому відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині штрафів, пені, відсотків та судового збору (а.с. 102) оскільки він є військовослужбовцем, а тому відповідно до ст. 14 Закону «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» він звільняється від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом.

Отже, після внесення змін до законодавства ч. 15 ст. 14 Закону «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією РФ проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Однак, суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом на підставі ч. 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі N 199/3051/14 (провадження N 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей". У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року N 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року N 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На це вказав у своїй постанові від 4 вересня 2024 року Верховний Суд у справі 426/4264/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду ( ч. 4 ст. 263 ЦПК України ).

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Доказів того, що відповідач звертався до банку останнім не надано, то підстав для застосування пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв'язку з цим суд вважає, що правові підстави для звільнення відповідача від нарахування вищевказаних відсотків за користування кредитом -відсутні.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тому, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики № 76353545 від 07.12.2023 у розмірі 7 308,75 грн, за Договором про споживчий кредит № 159312 від 01.01.2024 в розмірі 12 124,00 грн, а загалом 19 432,75 гривень.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи Платіжною інструкцією № 84536 від 15 жовтня 2024 року (а.с. 79).

Оскільки позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім при зверненні до суду пропорціно задоволеним вимогам, а оскільки позов задоволено на 58,93% ( 19 432,75 грн х 100 : 32 974,00 грн ), судовий збір слід стягнути в розмірі 1 784,40 грн ( 3028,00 грн х 58,93% : 100 ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 202, 203, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 126, 127, 128, 131, 133, 141, 178, 187, 206, 244, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором позики № 76353545 від 07.12.2023 у загальному розмірі 7 308,75 гривень, за Кредитним договором № 159312 від 01.01.2024 у загальному розмірі 12 124 грн, та судовий збір у розмірі 1 784,40 гривень, загалом 21 217,15 гривень (двадцять одна тисяча двісті сімнадцять гривень п'ятнадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ: 35625014);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2025 року.

Суддя О. І. Орєхов

Попередній документ

130854451

Наступний документ

130854453

Інформація про рішення:

№ рішення:	130854452
№ справи:	357/8106/25
Дата рішення:	02.10.2025
Дата публікації:	10.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (05.11.2025)
Дата надходження:	29.05.2025
Предмет позову:	про стягнення заборгованості за кредитними договорами

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

20.06.2025 10:00	Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
15.07.2025 10:30	Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
05.09.2025 10:30	Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
02.10.2025 09:30	Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ОРЄХОВ ОЛЕГ ІВАНОВИЧ

суддя-доповідач:

ОРЄХОВ ОЛЕГ ІВАНОВИЧ

відповідач:

Дехтяр Владислав Олегович

позивач:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»

представник позивача:

Ясницька Наталія Олегівна