Справа № 357/10617/25
1-в/357/446/25
08 жовтня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС) - ОСОБА_4 ,
представника установи виконання покарань (в режимі відеоконференції з Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)») - ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції з Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)») - ОСОБА_6 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання засудженого ОСОБА_6 , про перерахунок строку попереднього ув'язнення та умовно-дострокове звільнення,
в липні 2025 року до суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_6 , де він просив:
- зарахувати у строк відбутого покарання, строк попереднього ув'язнення за період з 19 грудня 2017 року до 23 квітня 2020 року, відповідно до Закону № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року;
- зарахувати у строк відбутого покарання, строк перебування під цілодобовим домашнім арештом у 2017 році;
- застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.
У судовому засіданні, засуджений ОСОБА_7 своє клопотання обґрунтував тим, що він заслуговує на умовно-дострокове звільнення, оскільки довів своє виправлення, зокрема належною поведінкою. Вказував, що працівники колонії ставляться до нього упереджено, зазначають неправдиві відомості про його поведінку та не дають можливість йому працювати.
Захисник ОСОБА_4 підтримала свого підзахисного.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти клопотання засудженого. Вказував, що підстав для перерахунку строку попереднього ув'язнення немає, оскільки засуджений не надав до суду доказів, що його утримували під вартою чи цілодобовим домашнім арештом.
Водночас, вважав, що до засудженого не може бути застосоване умовно-дострокове звільнення, оскільки останній своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.
Представник установи виконання покарань ОСОБА_5 підтримав позицію прокурора.
Суд заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані учасниками докази, дійшов висновку, що в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Суд установив, що ОСОБА_6 відбуває покарання в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)», за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року, яким його засуджено за ч. 1 ст. 187, ч. 1, 4, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією усього майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_6 зарахований у строк відбутого покарання, строк його попереднього ув'язнення, за період з 19 грудня 2017 року по 23 квітня 2020 року, з розрахунку день за день.
Злочини за цим вироком вчинені 19 серпня 2017 року та 18 грудня 2017 року.
Станом на 07 жовтня 2025 року строк відбутого ОСОБА_6 покарання становить сім років тринадцять днів.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Отже, засуджений відбув частину покарання, з якою пов'язується можливість його умовно-дострокового звільнення.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, до засудженого може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо буде установлено, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 КВК України, основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, визначаючи ступінь виправлення засудженого, суд вивчає дані, що характеризують засудженого, а саме чи дотримувався він режиму установи виконання покарання, чи брав участь в суспільно корисній праці, соціально-виховній роботі, а також аналізує його поведінку та ставлення до праці, наявність позитивних змін, які відбуваються в особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Суд вважає, що для умовно-дострокового звільнення поведінка засудженого має бути зразковою в усіх аспектах, без впевненості в тому, що засуджений може дотримуватися самокерованої правослухняної поведінки неможливо стверджувати про його виправлення.
До того ж, вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення, суд має врахувати, чи брав засуджений участь у виховних заходах, які проводяться в колонії (ч. 2 ст. 123 КВК України), чи здобував загальну і професійно-технічну освіту (ч. 4 ст. 126 КВК України), чи брав участь у самодіяльних організаціях та чи займався соціально активною діяльністю (ч. 2 ст. 127 КВК України).
У цьому контексті, судом з'ясовано, що згідно з характеристикою від 24 червня 2025 року, засуджений ОСОБА_6 заохочень не має, має одинадцять стягнень.
За час відбування покарання в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)», засуджений характеризується негативно, порушує режим відбування покарання в установі.
Засуджений не працевлаштований, бажання працювати не виявляє, ставлення до праці негативне.
Засуджений ОСОБА_6 у взаємовідносинах з іншими засудженими конфліктний, підтримує дружні стосунки із засудженими різної спрямованості; не завжди дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи; має охайний зовнішній вигляд; намагається утримувати в чистоті та порядку своє спальне місце та приліжкову тумбочку; намагається дбайливо ставитись до майна установи і предметів, якими користується та не завжди здійснює за ними належний догляд; не виконує передбачені законом вимоги персоналу установи; намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування; не виконує роботи по благоустрою місць позбавлення волі; не допускає порушень вимог пожежної безпеки; не бере участь в роботі самодіяльних організацій; не бере участь в організації виховних заходів; не бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених; вину у скоєному злочині не визнав.
Готовність до змін - бажає змінити своє життя, але за поведінкою особи чи з інших джерел відомо, що це не відповідає дійсності.
Ризик повторного кримінального правопорушення - середній.
Ризик ймовірної небезпеки для суспільства - високий.
Згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_6 набрав двадцять вісім балів, тобто вважається таким, що не став на шлях виправлення.
Відповідно до витягу з протоколу № 26 від 24 червня 2025 року, комісія Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» відмовила ОСОБА_6 в умовно-достроковому звільненні, оскільки той не став на шлях виправлення.
Суд погоджується з таким висновком комісії, оскільки з аналізу вище вказаних доказів, суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_6 є особою, яка своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.
Суду не підтверджено, що засуджений не працевлаштований з вини працівників установив виконання покарань, оскільки доказів цього, а саме: скарг, заяв, клопотань та рішень за результатами їх розгляду суду не надано.
Своєю чергою, суд вважає, що надана характеристика на ОСОБА_6 не дає підстав стверджувати, що останній став на шлях виправлення, у зв'язку з чим заслуговує умовно-дострокового звільнення.
Суд оцінюючи дані, які зазначені в характеристиці засудженого, дійшов висновку, що зараз немає підстав стверджувати, що він готовий до самокерованої та правослухняної поведінки, оскільки він характеризується негативно, не бажає змінити своє життя, тоді як свідчить висновок щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_6 вважається таким, що не став на шлях виправлення.
Отже, на підставі викладеного, оскільки досліджені матеріали не свідчать, що засуджений ОСОБА_6 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів, що став на шлях виправлення, суд відмовляє в його клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Також, суд відмовляє і в задоволенні клопотання засудженого про перерахунок строку попереднього ув'язнення, оскільки як встановлено судом питання про зарахування у строк відбутого покарання, строку попереднього ув'язнення за період з 19 грудня 2017 року до 23 квітня 2020 року, відповідно до Закону № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, судом вже вирішувалося у справі 357/14606/24, 1-в/357/738/24.
Суд не має права переглядати вказане рішення.
Своєю чергою, рішень, які підтверджують перебування засудженого під цілодобовим домашнім арештом в 2017 році, суду не надано.
Отож, за викладених підстав, суд відмовляє в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , про перерахунок строку попереднього ув'язнення та умовно-дострокове звільнення.
Керуючись ст. 81, 392-395, 532 КК України, суд
відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , про перерахунок строку попереднього ув'язнення та умовно-дострокове звільнення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Для особи, яка тримається під вартою, строк на апеляційне оскарження, обчислюється з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_8