Іменем України
07 жовтня 2025 року
м. Харків
справа №641/1798/24
провадження №22-ц/818/1132/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про визнання договору протиправним, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2024 року, постановлене суддею Боговським Д.Є.
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправним договір реструктуризації заборгованості побутового споживача за електричну енергію від 21.06.2023 року укладеного між ним і ПрАТ «Харківенергозбут».
Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить, рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд невірно визначився з правовідносинами, які склалися між сторонами. Також наголошує, що на момент укладення договору про реструктуризацію боргу питань щодо правомірності не було, однак договір не відповідав вимогам закону, оскільки щомісячний платіж перевищує 20% від його доходу, тому такий договір є протиправним.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено порушень при укладенні з ОСОБА_1 договору реструктуризації заборгованості побутового споживача за електричну енергію, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1
21.06.2023 року між ПрАТ «Харківенергозбут» та Волковим було укладеного договір реструктуризації заборгованості побутового споживача за електричну енергію, відповідно до умов якого позивачу надано розстрочку у погашенні заборгованості на суму 963,04 грн., строком на три місяці.
Відповідно до п. 9.1. Договору реструктуризації заборгованості побутового споживача за електричну енергію набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (за наявності) та діє до 26.08.2023.
Звертаючись до суду із позовом, позивач наголошував, що ним крім договору реструктуризації заборгованості за електричну енергію було укладено ще ряд тотожних договорів по іншим наявним боргам, тому в загальному розмірі сукупні платежі перевищують 20% від його доходу як пенсіонера, тому договір укладений з ПАТ «Харківобленерго» є протиправним.
16.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Харківенергозбут» із заявою (вх. № РС-В-8161 16.06.2023), про укладення договору реструктуризації заборгованості побутового споживача за електричну енергію.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Частиною 1 ст. 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг затверджено Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ, Правила), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Постанова № 312) та міститься в додатку № 6 до ПРРЕЕ.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідкісних нечистот) (далі - житловокомунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктурується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
За умови, якщо доходів громадян, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості, не вистачить на повне погашення цієї заборгованості, термін дії договору продовжується до повного її погашення.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За таких умов реструктуризація заборгованості може мати місце за умови досягнення згоди між сторонами щодо порядку здійснення реструктуризації шляхом підписання відповідної угоди або внесення змін до існуючого договору. Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», на який посилається Позивач, не містить вимог щодо обов'язку укладення або внесення змін до укладених договорів реструктуризації заборгованості.
Установити, що на період погашення реструктуризованої заборгованості загальна сума платежів, що вносяться громадянами на оплату поточних платежів та платежів по погашенню реструктуризованої заборгованості, не повинна перевищувати 25 відсотків доходів, що визначаються при нарахуванні субсидій для працюючих громадян, і 20 відсотків - для пенсіонерів та інших осіб, які отримують будь-які види соціальної допомоги.
Таким чином у разі неможливості своєчасно виконати договір через відсутність фінансової можливості, він автоматично продовжується.
Наявність декількох договорів про реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги, які у своїй сукупності потребують щомісячної сплати понад 20 % від доходу не є підставою для визнання одного із договорів протиправним.
Подаючи заяву про реструктуризацію боргу, позивач мав можливість просити здійснити реструктуризацію на більш тривалий термін з урахуванням інших наявних в нього договорів.
Крім того Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» передбачено, що за умови, якщо доходів громадян, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості, не вистачить на повне погашення цієї заборгованості, термін дії договору продовжується до повного її погашення.
Таким чином будь-яких порушень прав позивача при укладенні оспорюванного договору допущено не було.
Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований
Повне судове рішення виготовлено 09.10.2025 року.