Справа № 347/175/25
Провадження № 22-ц/4808/1287/25
Головуючий у 1 інстанції КНИЩУК Р. М.
Суддя-доповідач Девляшевський
07 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Мальцевої Є.Є., Томин О.О.,
секретаря Гудяк Х.М.,
за участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Косівського районного суду в складі судді Книщука Р.М., ухвалене 17 квітня 2025 року в м. Косові Івано-Франківської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на користь неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що рішенням Косівського районного суду від 16 червня 2023 року з нього стягнуто на користь відповідачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн щомісячно на кожну дитину з урахуванням індексації до досягнення ними повноліття, що в загальній сумі становить 6 000,00 грн. Підставою для стягнення такого розміру аліментів став його дохід від сезонних заробітків за кордоном. Однак, в зв'язку з обмеженням у виїзді закордон чоловіків з липня 2024 рокувін працевлаштований в Україні та працює на посаді листоноша в АТ «Укрпошта».
Враховуючи його заробітню плату в розмірі 7476,52 грн, розмір аліментів, що стягуються на користь відповідачки в розмірі 6 000,00 грн є непосильною сумою. Інших заробітків він не має, по сумісництву на іншій посаді не працює.
Посилався також на те, що обов'язок утримувати дітей покладається на обох батьків, а в відповідачки наявний значний дохід. Враховуючи мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку просив змінити спосіб стягнення та розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей на 1/3 частину від заробітної плати (доходу) на двох дітей щомісячно до досягнення ними повноліття.
Рішенням Косівського районного суду від 17 квітня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру аліментів відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Скаржник зазначив, що суд не звернув увагу, що він офіційно працевлаштований на посді листоноша на повну ставку та отримує щомісячну заробітню плату в розмірі 7 476,52 грн, а тому 6000,00 грн щомісячних аліментних платежів є непосильною для нього сумою. При цьому посилається на статтю 128 КЗпП України, відповідно до якої при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
Вказує, що в рішенні суду відсутні посилання на докази фактичного місця роботи позивача, а також не зазначено про винесені ухвали, які були постановлені під час розгляду справи, що, на його думку, свідчить про однобічність судового розгляду. Відповідачка жодного разу не з'явилась в судове засідання, а відзив подала з порушенням строку розгляду. Практика Верховного Суду, на яку послався суд, не є релевантною до даних правовідносин. Крім того, отримане ним рішення не підписане суддею, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Вважає, що суд, ухваливши оскаржуване рішення, фактично позбавив його засобів для існування, що є порушенням Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Посилання суду на те, що тільки стягувач має право на зміну способу стягнення аліментів, вважає необґрунтованим, таким що порушує основні засади цивільного судочинства.
Крім того, звертає увагу на те, що його позовні вимоги про зміну розміру аліментів до 1/3 частки заробітку сформульовано на підставі норми статті 183 Сімейного Кодексу та є обґрунтованими.
За наведених обставин просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір стягнутих з нього аліментів з 3000,00 грн до 1700, 00 грн на кожну дитину та на підставі статті 183 Сімейного кодексу стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку на утримання неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги вважає надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Вказує, що після розірвання шлюбу діти знаходяться на її вихованні та утриманні. На даний час вона працевлаштована перукарем, сплачує податки та оренду, проте коштів на утримання не вистачає, оскільки діти шкільного віку та потребують значних витрат. Натомість, зауважує, що у 2025 році прожитковий мінімум для всіх соціальних та демографічних груп в Україні залишився незмінним, у тому числі для дітей.
Крім того, зазначає, що позов про стягнення аліментів нею подано після повномасштабного вторгнення ще у 2023 році, а тому посилання скаржника на перешкоди у виїзді за кордон є необґрунтованими. Звертає увагу, що позивач має тимчасові заробітки, а саме займається ремонтом та перепродажем машин, а в АТ «Укрпошта» він влаштувався офіційно, проте там фактично не працює. Також він не має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних родичів.
В судовому засіданні скаржник доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладеній у ній.
Відповідачка апеляційну скаргу заперечила, вважаючи доводи скаржника безпідставними.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що зміна способу стягнення аліментів - це виключне право особи, яка отримує аліменти та з якою проживає дитина. Тому закон не передбачає можливості позивача змінювати стягнення з твердої грошової суми на частку від доходу. При цьому, зі змісту та обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що позивач фактично просить суд зменшити розмір аліментів з твердої грошової суми в розмірі 6000 грн до 1/3 частини від заробітної плати (доходу) на двох дітей щомісячно до досягнення ними повноліття. З цих підстав, посилання позивача на обтяжливий розмір аліментів, які стягуються в твердій грошовій сумі, у даному випадку, не взяті до уваги судом, оскільки в разі їх доведення, позивач (за відсутності згоди отримувача аліментів) наділений правом заявляти вимогу про зменшення розміру аліментів, тобто зменшення раніше визначеного розміру аліментів рішенням суду, а не заявляти вимогу про зміну способу їх стягнення з твердої грошової суми на частку.
З вказаними висновками колегія погоджується.
Судом правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір'ю та перебувають на її утриманні.
Рішенням Косівського районного суду від 16 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн щомісячно на кожну дитину з урахуванням індексації до досягнення ними повноліття.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду від 16 червня 2023 року - без змін.
Суд, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, урахував матеріальний стан сторін та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки визначеного розміру аліментів. Переглядаючи рішення суду, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не надав доказів неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі. Посилання скаржника на те, що по стану здоров'я і у зв'язку із воєнним станом не працює та не має будь-яких доходів, не має нерухомості, не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом наведеної статті обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
В силу частини 3 статті 181, частини 1 статті 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За змістом статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач покликався на зміну свого матеріального становища. При цьому вказував, що з 29 липня 2024 року офіційно працевлаштований в Україні та отримує нижчий від попереднього дохід. З цих підстав просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на утримання дітей, шляхом зміни способу їх стягнення з твердої грошової суми в розмірі по 3000,00 грн щомісячно на кожну дитину до 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно.
Разом з тим стаття 192 СК України передбачає можливість зміни лише розміру аліментів, а не способу їх стягнення.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Вказана норма закону, яка набрала чинності з 08 липня 2017 року, є імперативною. Таке положення частини 3 статті 181 СК України повністю відповідає, перш за все, інтересам дитини, а також особи, з якою дитина проживає.
За позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я, тоді як право вимагати зміни способу присудження аліментів має лише одержувач аліментів. Цієї позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18, від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18.
Таким чином, суд першої інстанції врахував, що Сімейний кодекс України містить положення щодо можливості зміни способу стягнення аліментів лише на вимогу одержувача аліментів, а не платника та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Крім того, пред'являючи позов про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 , не надав доказів суттєвого погіршення матеріального становища, зміни сімейного стану або погіршення стану здоров'я після ухвалення судового рішення від 16.06.2023, що за нормами статі 192 СК України могло б бути підставою для зменшення стягнутої суми аліментів.
Встановлено, що згідно довідки від 12.03.2025р. ОСОБА_1 працює в АТ «Укрпошта» та його посадовий оклад становить 8 000,00 грн. Його заробітна плата за серпень 2024 року становила 6 546,95 грн, за вересень 2024 року - 7 622,95 грн, за жовтень 2024 року - 7 476,52 грн (а.с. 8).
Разом з тим, саме по собі працевлаштування платника аліментів не є підставою для зменшення розміру аліментів за відсутності доказів щодо погіршення його матеріального стану.
Тим більше, що позивачем не представлено доказів матеріального становища на час виникнення обов'язку сплати аліментів на дітей та відповідно погіршення такого на день звернення до суду з цим позовом. Аналогічно не надано ним інформації про наявність медичних протипоказань, встановлених щодо працевлаштування та зайняття певними видами діяльності.
Тому в сукупності оцінених судом доказів наявні підстави вважати, що позивач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у визначеному рішенням суду розмірі. А отже, підстави для зменшення розміру аліментів відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення Косівського районного суду від 17 квітня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Косівського районного суду від 17 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: Є.Є. Мальцева
О.О. Томин
Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2025 року