ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/53321.12.10
За позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімбуд"
про знесення нежитлової будівлі
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: Шевченко С.В. - за довіреністю № 7/26-2728/07 від 22.06.10;
від відповідача: Сиротін Д.В. - за довіреністю від 20.12.2010.
21.12.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімбуд” про знесення не житлової будівлі літ. С загальною площею 541,3 кв.м. на вул. Новокостянтинівській, 2-а.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що в результаті перевірки дотримання відповідачем вимог містобудівного законодавства на вул. Новокостянтинівській, 2-а в Оболонському районі м. Києва встановлено, що за вказаною адресою відповідачем самовільно збудовано та використовується складська будівля з металевих конструкцій літ. С загальною площею 541,3 кв.м. Проектно-дозвільна документація на будівлю відповідачем не подана, дозвіл на виконання будівельних робіт позивачем не надавався, нежитлова будівля літ. С в експлуатацію не приймалась. З посиланням на норми ст. 30-1 Закону України „Про планування і забудову територій”, ч. 1 ст. 376 ЦК України позивач просить зобов'язати відповідача знести за власний рахунок не житлову будівлю літ. С загальною площею 541,3 кв.м. на вул. Новокостянтинівській, 2-а в м. Києві.
Ухвалою суду від 03.12.10 порушено провадження у справі № 40/533 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 21.12.10.
20.12.10 через загальний відділ діловодства відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, виходячи з наступного. На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.08 у справі № 11/123 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімбуд" набуло право власності на нежитлову будівлю (в літ “С”), загальною площею 541,3 кв.м., що розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2а літ “С”, яке було зареєстроване Київським міським БТІ 16.10.08. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідача раніше було зобов'язано здійснити перебудову спірної будівлі, а відповідач відмовлявся її проводити. Посилаючись на ч. 4 ст.376 ЦК України відповідач зазначає, що лише власник земельної ділянки міг звернутись з позовом до суду про знесення спірної будівлі. На думку відповідача, в даному випадку неналежний позивач звернувся до суду не з тим матеріально-правовим способом захисту прав і законних інтересів, що є підставою для відмови у позові.
В судове засідання 21.12.10 представники сторін з'явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконали, представник позивача надав додаткове нормативно-правове обґрунтування позовних вимог, представник відповідача надав письмові пояснення та докази, що залучені до матеріалів справи.
Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
На виконання доручення Державної архітектурно-будівельної інспекції від 15.11.10 № 40-17/26-6285 за зверненням Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 12.11.10 № 14/1/3-4774 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 18.11.2010 було проведено позапланову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімбуд” вимог містобудівного законодавства на вул. Новокостянтинівській, 2-а в Оболонському районі м. Києва.
За результатами цієї перевірки складено акт позапланової перевірки додержання вимог містобудівного законодавства від 18.11.2009 № А272/36, в якому вказано, що станом на 18.11.2010 за адресою вул. Новокостянтинівська 2-а в Оболонському районі м. Києва знаходиться складська будівля з металевих конструкцій, яка охороняється. В акті також зазначено, що під час перевірки документи, які посвідчують право користування будівлею не надані, згідно з електронною базою дозвіл на виконання робіт по спорудженню об'єкту не надавався, об'єкт в експлуатацію не приймався.
Посилаючись на норми ст. 30-1 Закону України „Про планування і забудову територій”, ч. 7 ст. 376 ЦК України, позивач просить зобов'язати відповідача знести за власний рахунок не житлову будівлю літ. С загальною площею 541,3 кв.м. на вул. Новокостянтинівській, 2-а в м. Києві.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.08 у справі № 11/123 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімбуд" набуло право власності на нежитлову будівлю (в літ “С”), загальною площею 541,3 кв.м., що розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2а літ “С”. Зазначене рішення Господарського суду м. Києва у справі № 11/123 набрало законної сили 14.10.08.
Відповідно до реєстраційного посвідчення № 009069, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, право власності на нежитлову будівлю (літ. С) загальною площею 541,3 кв.м. по вул. Новокостянтинівській, 2а в м. Києві було зареєстровано за відповідачем 16.10.2008 року, про що зроблено запис за реєстровим № 1088-з.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1 та 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено наступні наслідки для особи, яка здійснила самочинне будівництво:
- знесення збудованого об'єкта;
- проведення перебудови;
- відшкодування витрат, пов'язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно з ч. 7 названої статті Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Виходячи зі змісту ст. 376 Цивільного кодексу України лише у випадку неможливості перебудови або відмови особи, яка здійснила самовільне будівництво, від проведення такої перебудови, нерухоме майно підлягає знесенню.
Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів на підтвердження фактів звернення позивача до відповідача з вимогами про здійснення перебудови самочинно збудованої нежитлової будівлі (літ. С) загальною площею 541,3 кв.м. по вул. Новокостянтинівській, 2а в м. Києві, так само як і відмови відповідача здійснити таку перебудову. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту неможливості проведення такої перебудови.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Таким чином, з наведеного вбачається, що саме власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Обов'язок доведення покладається законом на позивача.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Стосовно доводів позивача про наявність підстав для зобов'язання відповідача знести самочинно збудоване нерухоме майно у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку, то суд при вирішенні спору виходить з того, що лише власник земельної ділянки - відповідна територіальна громада в особі уповноваженого органу місцевого самоврядування - ради, може звертатись з позовом про усунення порушення своїх прав шляхом знесення відповідної будівлі.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача його законних та охоронюваних інтересів, а отже правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 27.12.2010р.