Номер справи 171/2745/25
Номер провадження 1-кп/171/366/25
Іменем України
07.10.25 м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025043090000153 від 08.06.2025 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Криворізького району, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, маючого вищу освіту, одруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, не працюючого, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
ОСОБА_4 , 06.06.2025 о 20:00 годині, знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , на території свого домоволодіння, разом з ОСОБА_6 . Під час спілкування між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла сварка з приводу будівництва паркану між спільними земельними ділянками, в ході якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
З метою реалізації свого злочинного умислу направленого на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, ОСОБА_4 06.06.2025, приблизно о 20.05 годині, перебуваючи на вищевказаному місці, схопив дерев'яну палицю та наніс 3 удари в область правої ноги ОСОБА_6 .
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 , згідно висновку судово - медичного експерта № 60 від 17.07.2025, потерпілому ОСОБА_6 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом кісток правої гомілки у нижній її третині (латеральної кісточки правої малогомілкової кістки, медіальної кісточки та заднього краю правої великогомілкової кістки).
Тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості, за ознакою як таке, що спричиняє тривалий розлад здоров'я, тривалістю понад три тижні 21 добу.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених у ст. 121 цього кодексу, але таке що спричинило тривалий розлад здоров'я, або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
21 липня 2025 року між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі статті 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025043090000153 від 08.06.2025 року та підозрюваним ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. ст. 52, 468-470, 472, 473 КПК України.
Згідно даних угоди прокурор і підозрюваний дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України, істотних обставин для даного кримінального провадження, підозрюваний ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити.
Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні також просив вказану угоду про визнання винуватості від 21.07.2025 року затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому, обвинувачений в повному обсязі визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122КК України.
Від потерпілого ОСОБА_6 в матеріалах справи міститься згода на укладення угоди про визнання винуватості.
Виходячи з положень пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Згідно з частиною 5 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
На запитання суду обвинувачений пояснив, що зміст обвинувачення, правова кваліфікація дій, вид, міра та порядок виконання передбаченого угодою покарання йому зрозуміла, укладання угоди є добровільним, відносно нього не застосовувалось насильство, примус, погрози та укладення угоди не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4ст. 473 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбаченої ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.
Суд приходить до висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, а саме: дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених у ст. 121 цього кодексу, але таке що спричинило тривалий розлад здоров'я, або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.
Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 317 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначенимст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_4 , який одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Відповідно до ч. 4 ст.12 КК України діяння, передбачене ч.1 ст.317 КК України, є нетяжким злочином.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, є його щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України: не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоду про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгоджену міру покарання.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі, у межах, визначених санкцією ч. 1 ст.122 КК України.
Водночас, враховуючи особу обвинуваченого, який свою вину у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся, раніше не судимий, суд вважає за можливе застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ст. 75 КК України.
Суд також покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть виправленню обвинуваченого.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.
Керуючись ст. ст. 314, 369-371, 373-374, 468-469, 471, 472-475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 21.07.2025 року, укладену між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі статті 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025043090000153 від 08.06.2025 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, відповідно до ст. 76 КК України, а саме:
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Речовий доказ, а саме: дерев'яну палицю - знищити
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:
- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_1