Справа № 199/12730/25
(3/199/6569/25)
іменем України
09.10.2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Машкіна Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який притягається до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП, -
20.08.2025 о 15:53 год. ОСОБА_1 , будучи двічі протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, в м. Білозерське Покровського району Донецької області, керував мопедом, зареєстрованим у Державтоінпекції у встановленому законом порядку, та з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про судове засідання під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, шляхом направлення поштового повідомлення, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи та забезпечено можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, причини неявки суду не повідомив, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, розгляд справи здійснено у його відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Так, частиною третьою ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду водія на стан сп'яніння закріплений в ст. 266 КУпАП та в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 року № 1452/735 МВС України, МОЗ України.
Так, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судовому засіданні були досліджені наявні в матеріалах справи письмові докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 428988 від 20.08.2025 року, зміст якого викладено вище, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, дата та час складання 20.08.2025 року о 16:32 год.;
- довідка інспектора САП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, згідно якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував;
- копія постанови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.07.2024 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (справа №227/2042/24);
- копія постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 03.04.2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП (справа №199/3395/25);
- копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5530965 від 20.08.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП;
- відеозапис з бодікамери поліцейського, долучений до матеріалів справи, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинку поліцейськими, відмову водія пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, наслідки такої відмови були роз'яснені (час 15:56 год.).
Зазначені докази є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності підтверджують факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження згідно із встановленим порядком огляду на стан сп'яніння.
В той же час, згідно з протоколом ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.130 КУпАП, проте доказів на підтвердження того, що протягом року ОСОБА_1 двічі притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, що є кваліфікуючою ознакою адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 130 КУпАП, адміністративний матеріал не містить.
Згідно з постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.07.2024 року, яка набрала законної сили 30.07.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Однак, за вказаною постановою сплинув річний строк на дату вчинення інкримінованого протоколу ЕПР1 №428988 від 20.08.2025.
Таким чином, в судовому засіданні поза розумним сумнівом встановлено, що своїми діями, які виразилися у відмові від проходження згідно із встановленим порядком огляду на стан сп'яніння, повторно протягом року, враховуючи постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 03.04.2025 року (справа №199/3395/25), ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
При цьому, Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому в даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, у вчинення якого його провина доведена поза розумним сумнівом, а зміна правової кваліфікації в даному випадку не порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не погіршує його становище.
Оскільки під час розгляду справи встановлена провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, у справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення в межах санкції за ч.2 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до п.1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Зі змісту ч.2 ст. 30 КУпАП вбачається, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Відповідно до висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
В той же час, Велика Палата Верховного Суду в п. 21 постанови від 30.08.2023 у справі №208/712/19, розглядаючи заяву захисника про перегляд постанов Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.04.2019 та Дніпровського апеляційного суду від 30.05.2019 про притягнення особи до адміністративної відповідальності з підстави встановлення ЄСПЛ у рішенні від 06.10.2022 (заява № 13063/18) у справі «Бантиш та інші проти України» порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом, констатувала, що згідно з законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального кодексу України, а КУпАП.
За таких обставин, при вирішенні питання щодо застосування до особи такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, в межах розгляду справи за КУпАП суд має виходити зі змісту поняття водій, визначеного ч. 2 ст. 30 КУпАП, що узгоджується із роз'ясненням, яке міститься в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зі змісту якого слідує, що суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має.
Як вбачається з довідки інспектора САП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, тобто право керування транспортними засобами йому не надавалося, тому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до нього застосуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.40-1, ч. 2 ст.130, п. 1 ст.284 КУпАП,-
ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
На підставі ст. 401 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
На підставі ч.2 ст.308 КУпАПу разі не сплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії цієї постанови, а в разі оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, органом державної виконавчої служби в порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя Н.В. Машкіна