ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/578 13.12.10
За позовомКазенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «СНН»
Провизнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: Вєдєрніков О.С., дов. № 76 від 15.11.2010 р.
Від відповідача: Войстрик В.А., дов. № б/н від 06.05.2010 р.
Соломко М.М. -директор.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН»про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р. Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р. суперечить вимогам чинного законодавства та має бути визнаний судом недійсними, оскільки сторонами не було дотримано спеціальної процедури проведення закупівлі юридичних послуг на суму, яка перевищує 30 000,00 грн., що суперечить Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Ухвалою суду від 22.11.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/578 та призначено її розгляд на 08.12.2010 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
Через службу діловодства господарського суду міста Києва 07.12.2010 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив в позові відмовити повністю, оскільки позивачем було вчинено ряд дій, що свідчать про схвалення та прийняття правочину до виконання, зокрема, 05.06.2006 р. сторонами був підписаний акт виконаних на суму 300 000,00 грн. за вказаним договором. Крім того, позивачем було заявлено про сплив позовної давності щодо визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р. та додаткових угод до нього.
Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2010 р. заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі та направлення копії матеріалів справи до Генеральної прокуратури України для проведення відповідних слідчих дій.
Представник відповідача заявив проти задоволення даного клопотання.
Розглянувши дане клопотання Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у даній справі № 37/578 у відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі , або за своєю ініціативою у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.
Надсилання матеріалів справи до слідчих органів можливе відповідно до статті 90 ГПК України: якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.
З наведених Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»обставин, не вбачається у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН»дій або бездіяльності, які переслідуються у кримінальному порядку.
Представник позивача у даному судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, з метою дослідження доказів у справі, у судовому засіданні була оголошена перерва до 13.12.2010 р. о 15:30.
У судовому засіданні 13.12.2010 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 13.12.2010 р. не з'явився.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН»(виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р., за умовами п. 1.1 в першій редакції якого за переліком послуг було передбачене здійснення юридичних дій для підписання додаткової угоди до контракту № 229 від 16.10.96 р., між Держкомрезервом та КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», про приведення цін даного договору відповідно до Постанови КМУ від 18.12.1998 за курсом 2,25 грн. за 1 долар США.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 2.1. договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р., виконавець зобов'язується на підставі цього договору та окремого доручення замовника представляти інтереси КП «ЗТМК»в судах, в державних та недержавних організаціях, установах, підприємствах, коли це стосується чинного законодавства України та предмету договору.
Пунктами 2.2 та 3.2. даного договору встановлено, що сторони цього договору додатковою угодою можуть змінити або доповнити перелік послуг, прав та обов'язків сторін; сторони в додатку до цього договору можуть змінити або доповнити вартість та порядок оплати послуг виконавця.
Відповідно до п. 3.3 договору встановлено, що замовник здійснює авансовий платіж на розрахунковий рахунок у сумі 200 000,00 грн.
Судом встановлено, що 21.06.2005 року у відповідності до п. 3.2. договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.05 року, ТОВ «СНН»та КП «ЗТМК»підписали додаткову угоду № 1, якою змінили п. 3.3 даного договору щодо порядку сплати авансу в сумі 200 000,00 грн. та сплати ПДВ.
22.07.2005 року, відповідно до п. 2.2, п. 2.3 договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.05 року, ТОВ «СНН»та КП «ЗТМК»змінили та доповнили перелік послуг, підписали додаткову угоду № 1/2, якою внесли зміни до п. 1.1, 1.2 даного договору та доповнили п. 1.3 та 1.4 до даного договору.
Даною додатковою угодою був змінений та добавлений перелік послуг, крім того даною додатковою угодою КП «ЗТМК»та ТОВ «СНН»визначили винагороду в розмірі п'ять відсотків від зменшеної суми боргу КП «ЗТМК»перед Держкомрезервом України за контрактом № 229 від 16.10.98 р.
17.02.2006 р., відповідно до п. 3.2 договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р., сторони підписали додаткову угоду, якою доповнили п. 2.3.3 даного договору про сплату часткової винагороди в сумі 300 000,00 грн. до моменту повного виконання договору. Фактом підтвердження часткового виконання робіт виконавцем є ухвала суду про зупинення розгляду справи № 42/548 Т за позовом Держкомрезерву до КП «ЗТМК».
Після отримання всіх ухвал суду, між ТОВ «СНН»та КП «ЗТМК»5 червня 2006 року був підписаний акт виконаних робіт на суму 300 000,00 грн., що означає часткове виконання послуг договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005р.
16.11.2006 р., відповідно до п. 2.2., п.3.2 договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р., ТОВ «СНН»та КП «ЗТМК»доповнили перелік послуг. Підписали додаткову угоду № 1/3, якою доповнили п.п. 1.1., 1.2, 1.3. та п. 1.4 договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005р. та уточнили п. 4 додаткової угоди № 1/2 від 22.07.2005 р.
17.05.2007 р., відповідно до п. 2.2., п. 3.2. договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р., ТОВ «СНН»та КП «ЗТМК»підписали додаткову угоду № 1/4, якою доповнили п. 1.5, та уточнили п. 4 додаткової угоди № 1/2 від 22.07.2005.
Представник позивача пояснив, що у відповідності до ст. 2 ЗУ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 22.02.2000 р. вказаний закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюється за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 30 тисяч гривень, а робіт 300 тисяч гривень. Таким чином, при укладенні договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р. повинна була застосовуватись процедура закупівлі, передбачена ЗУ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Всупереч вимогам законодавства, чинним на той час для закупівлі послуг казенними підприємствами, сторонами договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р. не було дотримано спеціальної процедури проведення закупівлі юридичних послуг на суму, яка перевищує 30 000,00 грн., що є порушенням вимог ЗУ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати договір про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р., укладеного між Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»та Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН», недійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що сторонами виконувались умови даного договору, надавалися юридичні послуги, а позивачем вони оплачувались.
Посилання Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»в обґрунтування своїх позовних вимог на статтю 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 22.02.2000 р. не приймаються судом в обґрунтування позовних вимог, оскільки станом на 21.06.2005 р., коли ТОВ «СНН»та КП «ЗТМК»підписали додаткову угоду № 1, якою змінили п. 3.3 даного договору, яким встановили порядок сплати авансу в сумі 200 000,00 грн., а ні стаття 1, а ні в статті 2 не мали приписів щодо заборони укладати казенним підприємствами даної угоди.
Стосовно додаткової угоди 1/2 до договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р., якою встановлювалася ціна на юридичні послуги, то станом на укладання даної додаткової угоди Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 22.02.2000 р. не встановлював обмеження в укладанні договорів на певну суму.
Стосовно посилань позивача на те, що додатковою угодою № 1/3 до договору № 51, сторонами було змінено предмет позову, то суд приходить до висновку, що дані доповнення до договору не є зміною предмет договору, а конкретизацією та доповненням переліку послуг, які надавалися відповідачем позивачу. Крім того, такі доповнення можливі, оскільки не тільки не суперечать зі змісту договору, а дозволяються його змістом, а саме пунктами 2.2 та 3.2. договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р.
Також судом приймається до уваги заява відповідача про застосування позовної давності до даних спірних відносин.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1статті 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»з моменту підписання оспорюваного договору -12.01.2005 р. і до цього часу не заявляв позов до відповідача про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р.
Враховуючи тривалість часу, протягом якого позивачу було відомо про укладання договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р., Господарським судом застосовується позовна давність при вирішенні спору про визнання цього договору недійсним.
Враховуючи наведене, оскільки про укладання про укладання оспорюваних договорів та додаткових угод до нього, Казенному підприємству «Запорізькитй титано-магнієвий комбінат», було відомо з 12.01.2005 р. по 17.05.2007 р., то строк позовної давності за вимогами про визнання їх недійсними сплинув 17.05.2010 р., тоді як позивач звернулося до Господарського суду міста Києва з цими вимогами -16.11.2010 р., тобто поза межами строку позовної давності.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний пункт договору має бути визнаний недійсним. Більше того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому позовні вимоги Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 р., задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.