Справа №498/1100/25
Провадження по справі №2/498/522/25
17 вересня 2025 року с-ще. Велика Михайлівка Одеська область
Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Чернецької Н.С.,
за участю секретаря судового засідання - Попович М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України в с-щі. Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
08 липня 2025 року до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем по справі ОСОБА_1 02.02.2023 року за допомогою Інформаційно-телекомунаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 6331480 про надання споживчого кредиту в розмірі 7100,00грн. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 року. Відповідач зайшов на Веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», де вона мала змогу ознайомитись з текстом примірного кредитного договору, Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом, тощо. Надалі відповідач пройшов реєстрацію в Інфомаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С4330» після чого відповідач отримала кредит в сумі 7100,00грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 . Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту складає 7100,00грн., строк кредиту 360 днів. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, та надало їй кредит в сумі 7100,00грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 . У період з 02.02.2023 року по 24.09.2023 року відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 1200,97 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,00 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1200,97 грн. Позивачем нараховано проценти за 126 календарних днів (25.09.2023-28.01.2024) в межах строку договору відповідно до наступного: 7100*1,99 відсотків = 141,29 грн*126 календарних днів=17802,54 грн. враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 25 вересня 2023 року між ТОВ « Авентус Україна», як клієнтом та позивачем як фактором було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Отже, до ТОВ « Фінансова компанія « Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу № 25.09/23- Ф від 25.09.2023 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі: заборгованість за кредитним договором відповідача склала: сума кредиту 7100,00 грн., сума процентів за користування кредитом - 9890,3 грн., всього 16990,3 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 7100,00 грн. - тіло кредиту та 9890,3 грн. - нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 126 календарних днів - 17802,54 грн. всього - 34792,84 грн. Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 34792,84 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.Крім того, просять в порядку ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України доручити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3:100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»; роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив розглядати справу у його відсутність. Також зазначив, що у разі відсутності відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не надходило.
Оскільки відповідач належним чином повідомлялась про дату розгляду справи і позивач не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача суд, відповідно до ст.280 ЦПК України, виніс ухвалу про заочний розгляд справи.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.02.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №6331480 про надання споживчого кредиту у сумі 7100,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , на строк 360 днів, з терміном повернення 28.01.2024, зі сплатою відсотків 1,99% в день.
Відповідно до п. 1.1 Договору №6331480 про надання споживчого кредиту його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введенні Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
Пунктом 1.5. Договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
Згідно з п.п.1.7-1.8 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 75218,24% річних; 1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 64838,69% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 57964,40 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 57752,47 грн.
Згідно з п.1.15 Договору перед укладенням цього Договору товариством була здійснена Ідентифікація для входу в особистий кабінет, відповідно до п.1.1 Договору та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації споживача (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між сторонами), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.
Відповідно до 9.6 Договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання; електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки Товариства, відтворених засобами електронного копіювання за зразком, узгодженим у Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів; Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який автоматично формується на стороні Товариства для кожного використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений ним Товариству в ІТС/зазначений у Договорі; введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається повідомленням Товариству про прийняття в повному обсязі умов Договору.
У п.п. 9.9, 9.10 Договору сторони домовились, що всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі (в т.ч. електронній), або через Особистий кабінет, а примірник цього Договору вважається отриманим Споживачем, якщо Товариство його направило на електронну адресу вказану Споживачем в Особистому кабінеті/Договорі та/або безпосередньо в Особистий кабінет.
Договір № 6331480 з додатками до нього підписаний відповідачем 02.02.2023 о 23:02:57 год. одноразовим ідентифікатором - С4330.
Ураховуючи викладені обставини, суд доходить висновку, що договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Умовами кредитного договору передбачено продовження строку кредитування, а відтак проценти за користування кредитом підлягали нараховуванню у продовжені договорами строки, що було виконано кредитодавцем.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі, з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису, відповідно до закону.
Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що, якщо, відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін, електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Пунктом 9.6. договору встановлено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони ТОВ «Авентус Україна» аналогом власноручного підпису уповноваженої особи ТОВ «Авентус Україна» та відтиску печатки ТОВ «Авентус Україна», що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім ТОВ «Авентус Україна» в ITC ТОВ «Авентус Україна» зазначений в договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням ТОВ «Авентус Україна» повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Згідно п.9.8 кредитного договору, підписуючи цей договір, споживач підтвердив, що він ознайомлений, з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №205-ОД від 10.02.22 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст.642 ЦК України).
ТОВ «Авентус Україна» перерахувало відповідачу грошову суму в розмірі 7100,00 грн. на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» належним чином здійснило перерахунок коштів на вказані відповідачем в заявці реквізити банківської картки, однак, відповідачем належним чином не було виконано договірні зобов'язання, а саме: не повернуто кошти в строк та на умовах, встановлених кредитним договором, і не сплачено відсотки.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "ФК"«ФІНТРАНС УКРАЇНА" за договором №6331480 про надання споживчого кредиту від 02.02.2023 за 126 календарних днів (25.09.2023-28.01.2024) позивачем нараховано проценти за 124 календарних днів в межах строку договору в розмірі 17802,54 грн.
Таким чином, через не виконання договірних зобов'язань відповідач перед позивачем має заборгованість в сумі 34792,84 грн. з яких: 7100,00 - сума кредиту; 9890,3 грн. - сума процентів за користування кредитом; 17802,54 грн. - проценти за 126 календарних днів.
Згідно договору факторингу № 25.09/23-Ф укладеного 25.09.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК«ФІНТРАНС УКРАЇНА» до позивача перейшло право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).
Разом з тим, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку що позов підлягає задоволенню, а з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованості за Договором № 6331480 в розмірі 34792,84 грн, з яких: сума кредиту - 7100,00 грн, сума процентів за користування кредитом - 9890,3 грн, нараховані позивачем проценти за 126 календарних днів - 17802,54 грн.
При цьому, щодо вимог позивача в частині нарахування та роз'яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення судупро нараховування зі стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України з урахуванням часткових платежів суд зазначає наступне.
Ухвалюючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд має право відповідно частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення.
При цьому, не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2024 року по справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24)
Натомість Велика Палата ВС вказала, що зміст ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України) про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.
Використовуючи в ч. 10 ст. 265 ЦПК України сполучник «або» під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. У такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє.
Вказівка в судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам зазначених норм ГПК України та ЦПК України, принципу верховенства права в частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.
З огляду на викладене, на переконання Великої Палати ВС, зазначення судом першої інстанції в рішенні про одночасне нарахування пені та відсотків до моменту виконання рішення суду є помилковим і таким, що не відповідає приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Також, як звернула увагу ВП ВС, нарахування пені або відсотків у порядку частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період, протягом якого зобов'язання не виконується.
Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Проте, вимог про стягнення з відповідача сум 3 % річних та інфляційних втрат позивачем не заявлено.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині нарахування та роз'яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду про нараховування інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню не піддягають.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу судом відзначається таке.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 3 статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 3 статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 141 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір №10/12-2024 від 10.12.2024 року про надання правової допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року.
Оскільки предметом цього позову є стягнення заборгованості за кредитним договором і підготовка позовної заяви не потребує вивчення великої кількості нормативної бази та судової практики. Окрім цього, суд враховує ціну позову, що становить 34792,84 грн.
За таких обставин, суд уважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд прийшов до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу 4 000,00 грн.
Отже, питання розподілу судових витрат у частині витрати на професійну правничу допомогу слід вирішити відповідно до вищенаведених обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема, положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено повністю, - суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останньою витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі, який відповідає співмірності, необхідності та розумності таких витрат - 4000,00 грн. та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подачу до суду позову 2422,40 грн.
Керуючись статтями 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за електронним договором №6331480 від 02.02.2023 року у розмірі 34792,84 грн., з них: сума кредиту 7100,00 грн., сума процентів за користування кредитом - 9890,3 грн., нараховані позивачем проценти за 126 календарних днів - 17802,54 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 2422,40 грн. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 4000,00 грн. витрати на правову допомогу.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте Великомихайлівським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Н.С. Чернецька