Справа № 740/5704/25
Провадження № 1-кс/740/854/25
про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно
09 жовтня 2025 року м. Ніжин
Слідчий суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю дізнавача ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025275490000241 від 01.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,
Прокурор Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить з метою збереження речових доказів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме: містять виробничий посів сільськогосподарської культури зі слідам проведення комплексу агротехнічних заходів спрямованих на доведення посіву до стадії дозрівання, накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7423384400:04:003:0002 площею близько 14.799 га та 7423384400:04:003:0003 площею близько 18.2053 га. Заборонити службовим особам підприємств, установ, організацій, фізичним та юридичним особам, які здійснюють обробіток земельних ділянок з кадастровими номерами: 7423384400:04:003:0002 площею близько 14.799 га та 7423384400:04:003:0003 площею близько 18.2053 га, вирощування на вказаних земельних ділянках посівів зернових та олійних культур, та скошування посівів зернових та олійних культур, знищення посів у інший спосіб.
В обґрунтування клопотання зазначено, що сектором дізнання Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275490000241 від 01.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 30.09.2025 до чергової частини Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області надійшов рапорт т.в.о. начальника СДОП ВП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про те, що під час проведення пошукових заходів спрямованих на виявлення кримінальних правопорушень скоєних на території обслуговування Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, а також моніторингу обліків баз даних було виявлено факти розорювання двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 7423384400:04:003:0002 та 7423384400:04:003:0003, орієнтовною площею 15 га, розташованих на території Вертіївської ОТГ, які на даний час засіяні кукурудзою, без відповідних дозвільних документів.
Згідно відомостей із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта земельні ділянки з кадастровими номерами: 7423384400:04:003:0002 та 7423384400:04:003:0003 у власності чи будь-якому іншому володінні не значаться.
01.10.2025 було проведено огляд земельних ділянок з кадастровими номерами: 7423384400:04:003:0002 та 7423384400:04:003:0003 розташованих на території Вертіївської ОТГ за участю спеціаліста: начальника сектору № 2 відділу з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області ОСОБА_5 , де під час огляду виявлено насадження рослинного походження, а саме насадження рослин зовні схожі на рослини кукурудзи на обох вищезазначених земельних ділянках. Також виявлено, що на даних земельних ділянках візуально маються всі сприятливі умови для вирощування сільськогосподарських культур, тобто видно попереднє оброблення сільськогосподарською технікою
У подальшому, за допомогою сайту «Kadastr live» (відкриті дані земельного кадастру України) встановлено загальну площу земельних ділянок з кадастровими номерами: 7423384400:04:003:0002 - 14.799 га та 7423384400:04:003:0003 - 18.2053 га. У подальшому встановлено власність вищезазначених земельних ділянок, а саме те, що вони належать державній власності, призначення даних земельних ділянок - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам. Дані земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення.
01.10.2025 в якості свідка було допитано начальника сектору № 2 відділу з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області ОСОБА_5 , який був залучений в якості спеціаліста постановою дізнавача від 01.10.2025. ОСОБА_5 повідомив, що він дійсно був залучений в якості спеціаліста під час проведення огляду земельних ділянок з кадастровими номерами: 7423384400:04:003:0002 та 7423384400:04:003:0003. У подальшому ОСОБА_5 повідомив, що за допомогою сайту «Kadastr live» (відкриті дані земельного кадастру України) встановлено загальну площу земельних ділянок з кадастровими номерами: 7423384400:04:003:0002 - 14.799 га та 7423384400:04:003:0003 - 18.2053 га. Вищезазначені земельні ділянки належать державній власності, призначення даних земельних ділянок - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам. Дані земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення. У подальшому ОСОБА_5 повідомив, що під час проведення огляду земельних ділянок з кадастровими номерами: 7423384400:04:003:0002 площею близько 14.799 га та 7423384400:04:003:0003 18.2053 га на них виявлено насадження рослинного походження, а саме насадження рослин зовні схожі на рослини кукурудзи на обох вищезазначених земельних ділянках. Також виявлено, що на даних земельних ділянках візуально маються всі сприятливі умови для вирощування сільськогосподарських культур, тобто видно попереднє оброблення сільськогосподарською технікою.
Досудовим розслідуванням встановлюються імовірні володільці посівів сільськогосподарських культур.
02.10.2025 постановою дізнавача у кримінальному провадженні вищезазначені земельні ділянки, що розташовані на території Вертіївської ОТГ Ніжинського району Чернігівської області, у відповідності до вимог ст. 98 КПК України, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вказане нерухоме майно зберегло на собі сліди кримінального проступку.
В судове засідання прокурор не з'явився. Дізнавач ОСОБА_3 клопотання прокурора підтримала і просила задовольнити.
Заслухавши дізнавача, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Розгляд за клопотанням про арешт майна проводиться в межах поданого клопотання, у якому необхідність арешту обгрунтовується потребами забезпечення збереження речових доказів. Питання про арешт майна з підстав застосування спеціальної конфіскації, конфіскації, забезпечення цивільного позову не порушується, і слідчим суддею, не розглядається.
Обгрунтовуючи клопотання прокурор посилається як на правову підставу накладення арешту на майно на приписи ст. ст. 131-132, 170-171, 98 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Як вбачається з матеріалів клопотання земельні ділянки, про арешт яких подано клопотання, належать до державної форми власності та мають призначення земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Дані земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Однак, попри те, що ініціюється накладення арешту, тобто обмеження права на відчуження та розпорядження земельними ділянками, не наведені відомості про конкретний орган влади, який уповноважений здійснювати правомочності щодо розпорядження цими земельними ділянками. Додані до клопотання як додатки до протоколу огляду земельних ділянок роздруківки відомостей з мережі Інтернет не є офіційними відомостями про правовий статус, форму власності та інші дані щодо земельних ділянок, відомостей з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок до суду не подано.
Між тим, такі відомості в даному випадку мають значення для дотримання порядку вирішення питання про арешт майна, оскільки згідно із ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається за участю, серед інших осіб, і власника майна.
Відсутність документів та достатніх відомостей про правовий статус земельних ділянок, і якщо вони є землями державної форми власності, про орган влади, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у цих правовідносинах, позбавляє слідчого суддю змоги повідомити належного суб'єкта, компетентні органи влади, які від імені держави уповноважені реалізовувати відповідні функції управління і розпорядження земельними ділянками, про розгляд питання про арешт майна для дотримання вимог ч. 1 ст. 172 КПК України щодо забезпечення можливості їх участі при розгляді клопотання.
Земельні ділянки по суті є сільськогосподарськими полями засіяними рослинами кукурудзи. Отже, понесені витрати для вирощення урожаю.
Згідно зі статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У статті 8 КПК зазначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Отже, у кожній конкретній ситуації слід з'ясовувати чи не порушує обмеження права власності "справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб".
Відповідно до частин 3, 4 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Оцінюючи потреби досудового розслідування у цьому випадку слідчий суддя враховує, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України є земельна ділянка як об'єкт права власності.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ст. 79, 79-1 ЗК України).
Таким чином, позбавлення права на відчуження та розпорядження земельними ділянками матиме наслідком для уповноважених суб'єктів неможливість визначати їх юридичну долю.
Водночас, у клопотанні прокурора і під час судового засідання дізнавачем не зазначено достатніх даних про те, що відсутність арешту на земельні ділянки і посів сільськогосподарських культур може негативно вплинути на хід досудового розслідування. Не наведено очевидної істотної причини для утримання земельних ділянок і урожаю на них стороною обвинувачення у даному випадку.
Разом з тим, сільськогосподарське виробництво потребує спеціальних знань, техніки і працівників, якими орган дізнання не володіє. За таких обставин заборона розпорядження врожаєм в процесі його виробництва є таким втручанням в виробничий процес, який може призвести до псування, знищення та значних матеріальних збитків.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 197-1 КК України, має матеріальний склад і об'єктивна сторона його передбачає настання наслідків від самовільного зайняття земельної ділянки у виді завдання значної шкоди її законному володільцю або власнику, а значною визнається шкода, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що у 2025 році становить 151 400 грн.Самовільне зайняття земельної ділянки без таких наслідків тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 53-1 КУпАП.
Водночас, згідно довідки спеціаліста - завідувача сектору державного контролю за використанням та охороною земель №2 ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, розмір заподіяної шкоди у випадку самовільного зайняття земельних ділянок, про арешт яких подано клопотання, загалом площею 33,0043 га, складає 73 373,85 грн.
Частина 1 статті 173 КПК України вказує, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
На даному етапі досудового розслідування за відсутності на те законних і обгрунтованих підстав, та за умов недоведеності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження і що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, обмеження права власності шляхом арешту майна є непропорційним втручанням в права особи та не співрозмірним завданням кримінального провадження.
За таких обставин подане клопотання не свідчать, що на цьому етапі втручання у права та інтереси особи є виправданим і відповідатиме вимогам кримінального процесуального законодавства, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025275490000241 від 01.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено 09.10.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1