ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
22.12.2010р.м.Київ№ 33/103
За позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими
платниками податків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Суддя Хрипун О.О.
Секретар судового засідання Квітка О.О.
Представники:
Від позивача Поліщук О.В, Сарасека Ю.В. -предст.,
Від відповідача Огородник С.В. -голов.держ.под.інсп., Купельський О.М. -заст.нач.відд.,
Від третьої особи не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Києва від 07.08.2001 № 1086-23-111/21515381/-1191.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі 33/103 від 17.04.2002 позов задоволено частково: визнано недійсним рішення ДПІ у Залізничному районі м. Києва №1086-223-11/21515381/-1191 від 07.08.2001 про застосування та стягнення штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені з ДП "Енергоринок" в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1529187,00 грн. та в частині застосування фінансових санкцій з ПДВ в сумі 1276128,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2002 у справі № 33/103 рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2002 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2003 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2002 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2002 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова мотивована тим, що судами не досліджено обставини невключення до податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий 2001 р. сум ПДВ, які надійшли на розподільчі рахунки позивача від покупців електроенергії; не досліджена сума податкових зобов'язань платника за звітний період -лютий 2001р., в деклараціях за січень-лютий 2001р. не вказано спосіб відшкодування ПДВ, а відповідно до п.п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період; не досліджено питання про те, чи змінились правовідносини з ВНТ ЕК "Чернігівобленерго" після прийняття судового рішення № 2/397 арбітражного суду м. Києва від 13.07.2000, відсутні документи про внесення змін до договору поруки та до договору заліку зустрічних вимог з ініціативи та за згодою сторін даного договору; не досліджено докази, що підтверджували б той факт, що ВНТ ЕК "Дніпроенерго" повернув кошти ВНТ ЕК "Чернігівобленерго", сплачені за договором поруки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2003 справа № 33/103 призначена до нового розгляду.
10.07.2003 позивач відмовився від позовних вимог про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Києва від 07.08.2001 № 1086-23-111/21515381/-1191 в частині застосування та стягнення ДПІ у Залізничному районі м. Києва з ДП "Енергоринок" сум штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне повідомлення про відкриття банківських рахунків у розмірі 340 грн. та за несвоєчасне подання звіту про розрахунок податку на землю у розмірі 170 грн. та просив суд визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Києва від 07.08.2001 № 1086-23-111/21515381/-1191 в частині донарахування ПДВ у розмірі 1 529 187,00 грн. та застосування штрафних санкцій по ПДВ у розмірі 1 276 128,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2003 провадження у справі було зупинено до вирішення Господарським судом міста Києва господарської справи № 10/306.
07.10.2010 позивач звернувся з клопотанням про поновлення провадження у справі, мотивуючи тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2004 у справі № 10/306, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2005, у позові відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2010 провадження у справі № 33/103 поновлено. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України провадження здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
В своїх поясненнях позивач повністю підтримав свої вимоги, вказуючи, що у відповідача були відсутні підстави донараховувати ДП "Енергоринок" податку на додану вартість і штрафні санкції. Посилаючись на судову справу № 10/306, позивач стверджує, що оскільки ВАТ "Дніпроенерго" як продавець товарів не зменшив свої кредиторські вимоги до ДП "Енергоринок", то відповідно ДП "Енергоринок" не отримав компенсації за відпущену ВАТ "Чернігівобленерго" електричну енергію і у зв'язку з цим була відсутня база оподаткування. Крім того, було скасоване судове рішення, на підставі якого здійснювалось донарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій. Також відповідач вказав, що застосування до ДП "Енергоринок" штрафних санкцій у розмірі 25% (893 831,00 грн.) від суми занижених у січні-лютому 2001 року податкових зобов'язань є неправомірним, оскільки відповідач не здійснював самостійне донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу за січень-лютий 2001 року; позивач до початку перевірки контролюючим органом самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання, про що вказано в самому акті перевірки.
Відповідач позовні вимоги повністю заперечує, вказуючи, що правомірно застосовано до позивача фінансові санкції у розмірі 249 870 грн. (за січень 2001 р.) та 643 961 грн. (за лютий 2001р.), а також донараховано ПДВ та фінансові санкції за травень 2000 р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Рішенням Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Києва від 07.08.2001 № 1086-23-111/21515381/-1191 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 529 187,00 грн. та застосовано фінансові санкції у сумі 1 276 128,00 грн. по податку на додану вартість, 170,00 грн. за несвоєчасне подання декларації по податку на землю, 340,00 грн. за неповідомлення про відкриття рахунку.
Рішення від № 1086-23-111/21515381/-1191 від 07.08.2001 було прийнято на підставі акта № 23/111-99 від 30.07.2001 про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ДП "Енергоринок" за період з 01.01.2000 по 01.04.2001. В акті, зокрема, зазначено, що в порушення п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) позивачем не включені суми ПДВ до податкового зобов'язання у січні та лютому 2001р., які надійшли на розподільчі рахунки ДП "Енергоринок" від покупців електричної енергії на загальну суму 21 451 941,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 3 575 324 грн. (в січні 2001р. - 5 996 873 грн., в лютому 2001р. - 15 455 068,00 грн.). В березні 2001р. позивач включив вищевказані суми до складу податкових зобов'язань з ПДВ та відобразив їх в Декларації по ПДВ за березень 2001р. При цьому позивачем були виписані та включені до книги продажу податкові накладні. Як зазначає відповідач, позивачем не відображено в декларації по ПДВ за березень 2001р. виправлення в поточній звітності податкових зобов'язань, які відносяться до попередніх періодів, але виявлені у звітному періоді і помилково не відображені в деклараціях за попередні періоди. Оскільки, позивач до початку проведення перевірки не виправив допущені ним помилки і самостійно не донарахував і не сплатив суму недоплати та штраф у розмірі 10% від суми такої недоплати, відповідачем застосовано до позивача санкції на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) в сумі 893 831,00 грн.
ДП "Енергоринок" як юридична особа був утворений в процесі реорганізації ДП "НЕК "Укренерго" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 № 755 шляхом виділення. Відповідно до ст. 36 Закону України "Про підприємства в Україні" при виділенні з підприємства нового підприємства до нього переходять за розподільним балансом у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. Таким чином позивач є правонаступником ДП "НЕК "Укрненерго" щодо прав і обов'язків пов'язаних з певними сферами діяльності (купівля-продаж електроенергії тощо). Аналогічне положення зазначене у п. 2 статуту ДП "Енергоринок", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 № 922.
Відповідно до п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач мав право визначати базу оподаткування за касовим способом, тобто застосовувати такий спосіб оподаткування, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості. Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів, робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"). Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
У п. 1.2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" сума, що підлягає сплаті визначається у податковій декларації за відповідний період (звідний період позивача по ПДВ - 1 місяць), тобто після кожного звітною періоду у платника виникає податкове зобов'язання. Враховуючи вимоги ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання по ПДВ може мати від'ємне значення, але це не означає, що зобов'язання відсутнє взагалі. У разі коли податкове зобов'язання по ПДВ має від'ємне значення, яке розраховане платником з порушенням вимог законодавства, податковий орган на підставі абз."а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" самостійно нараховує податкове зобов'язання шляхом зменшення від'ємного значення суми ПДВ.
Крім того, за звітний період - лютий 2001 р. податкове зобов'язання позивача, яке він не відобразив у декларації, склало 2 575 845 грн., а сума до відшкодування заявлена у цій декларації - 1 800 436 грн. Тобто податкове зобов'язання за звітний період лютий після донарахування має не від'ємне значення, а позитивне. Тобто за даний період наявна сума недоїмки.
Суд визнає безпідставними також посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на те, що в нього не може бути суми недоїмки в зв'язку із значними сумами, заявленими до відшкодування у попередніх періодах.
Позивачем до справи додані акти звірки розрахунків з бюджетом, які засвідчують наявність у позивача переплати по податку на додану вартість станом на 19.03.2001 у сумі 9 592 742,12 грн., на 01.04.2001 у сумі 7 835 031,79 грн., на 01.09.2001 у сумі 11 852 555,79 грн. Переплата податку на додану вартість на початок 2001 р. становила 11 168 354,78 грн.
Проте, у деклараціях за січень-лютий 2001 р. позивачем не вказано спосіб відшкодування, а відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Тобто у разі відсутності в декларації спеціальної вказівки податковий орган не може самостійно погасити недоїмку.
Згідно із положеннями п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції передбачені п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного закону не застосовуються у разі, якщо платник податку самостійно до початку перевірки виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, сплатив суму недоїмки та штраф у розмірі 10% від суми недоїмки.
Позивач стверджує, що виправлення було здійснено ним в березні 2001р., тобто в податковій декларації по ПДВ за звітний період березень 2001 р., і що це виправлення було до початку комплексної документальної перевірки.
Але перевірка проводилась з 26.03.2001, про що вказано у акті від 30.07.2001, податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період березень 2001р. була подана 20.04.2001, тобто вже під час проведення перевірки.
Твердження позивача з посиланням на дату посвідчень перевіряючих інспекторів про те, що перевірку розпочато лише 04.04.2001, спростовується актом, в якому зазначено, що перевірка здійснювалась також головним державним податковим ревізором-інспектором на підставі посвідчення від 26.03.2001.
Позивач зазначає, що він самостійно збільшив податкові зобов'язання включивши податкові накладні від 30.03.2001 до книги обліку продажу, але таке включення не має жодного відношення до виправлення факту заниження податкового зобов'язання в контексті п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Оскільки позивач здійснив виправлення вже після початку перевірки, а також не сплатив передбачених штрафів, то відповідно відсутні підстави звільнення позивача від штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
За таких обставин, суд визнає правомірними застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 249870 грн. (за січень 2001р.) та 643961 грн. (за лютий 2001р.).
Відповідачем в акті перевірки зафіксовано факт заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість у травні 2000 року на суму 529 187,50грн. внаслідок неправомірного коригування сум, по яким було проведено взаємозалік заборгованості у відповідності зі ст. 217 ЦК України, керуючись при цьому п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість". За результатами виявленого позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 1 529 187,50 грн. та застосовано фінансову санкцію в сумі 382 297,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 1999 року між Державним підприємством Національна енергетична компанія "Укренерго" (правонаступником якої в частині спірних правовідносин є позивач у відповідності до постанови КМ України від 05.05.2000 № 755 та роздільного акту № 143 від 05.09.2000) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго" укладено договір № 69/01-ЕР купівлі-продажу електроенергії. На забезпечення виконання ДП НЕК "Укренерго" зобов'язань по вказаному договору укладено договір поруки між ДП НЕК Укренерго" та ВАТ ЕК "Чернігівобленерго", відповідно до якого ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" виступило поручителем за виконання позивачем своїх зобов'язань. ДП НЕК "Укренерго" не виконав своїх зобов'язань по оплаті за поставлену електроенергію по договору № 69/01-ЕР. Внаслідок цього поручитель ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" погасив заборгованість ДП НЕК "Укренерго" перед ВАТ "Дніпроенерго" по договору № 69/01-ЕР в сумі 68 000 000,00 грн. Після виконання договору поруки до ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" перейшло право зворотної вимоги до позивача. В той же ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" мав кредиторську заборгованість перед ДП НЕК "Укренерго" за поставлену електроенергію згідно договору № 438/01 від 26.10.1998. На підставі листа ВАТ "Дніпроенерго" від 14.03.2000 № 07/640, заяви ВАТ "Чернігівобленерго" від 17.03.2000 № 18/769 (копії у справі) та ст. 217 Цивільного кодексу України позивачем зменшено заборгованість ВАТ "Чернігівобленерго" перед ДП НЕК "Укренерго" на суму 68 000 000,00 грн., а і також зменшено заборгованість ДП НЕК "Укренерго" перед ВАТ "Дніпроенерго" в сумі 68 000 000,00 грн. (копії листів-повідомлень - у справі). На підставі цього ДП НЕК "Укренерго виписало ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" податкові накладні № 601 від 30.03.2000 на суму 12 860 047,81 грн. та № 544 від 30.03.2000 на суму 59 824 875,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 № 755 "Про утворення державного підприємства "Енергоринок" встановлено, що розрахунки за електричну енергію, придбану на оптовому ринку, та за спожиту електричну енергію проводяться виключно у грошовій формі. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2000 № 1174 відпуск електричної енергії її виробникам як ліцензіатам на право провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з постачанням електричної енергії за нерегульованим тарифом дозволено здійснювати у рахунок погашення заборгованості державного підприємства "Енергоринок" перед цими виробниками для подальшого постачання споживачам, а також щодо здійснення відпуску електричної енергії в обсягах, попередньо оплачених споживачами коштами або забезпечених проплатою векселями фінансових установ на день прийняття цієї постанови, згідно з укладеними договорами між постачальником та споживачем за наявності актів звіряння, підписаних постачальником і споживачем електричної енергії, в яких зазначено суму заборгованості постачальника, обсяг електричної енергії, за який проведено передоплату, а також номери платіжних або інших документів, що підтверджують внесення споживачем сум передоплати. У разі купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України постачальником, який був власником проданої ним цьому ринку електроенергії для використання її на власні потреби, сторони договору купівлі-продажу припиняють виконання зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із законодавством.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 № 213-р зобов'язано Мінпаливенерго вжити заходів до поновлення зобов'язань щодо заборгованості НЕК "Укренерго" перед енергогенеруючою компанією ВАТ "Дніпроенерго" в заборгованості енергопостачальних компаній ВАТ "Запоріжжяобленерго", ВАТ "Кіровоградобленерго", ВАТ "Львів-обленерго", ВАТ "Полтаваобленерго", ВАТ "Прикарпаттяобленерго", ВАТ "Сумиобленерго", ВАТ "Тернопольоблненерго", ВАТ "Чернігівоблненерго", ВАТ "Херсонобленерго" перед НЕК "Укренерго" та заборгованості ВАТ "Дніпроенерго" перед НАК "Нафтогаз" на загальну суму 650 млн. гривень.
Керуючись розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 № 213-р, була відновлена заборгованість НЕК "Укренерго" перед ВАТ "Дніпроенерго". На підставі листа ВАТ "Дніпроенерго" № 10/1216 від 16.05.2000 НЕК провело коригування в бухгалтерському обліку: збільшило кредиторську заборгованість перед ВАТ "Дніпроенерго" і збільшило дебіторську заборгованість ВАТ "Чернігівобленерго". Таким чином, НЕК не отримало компенсації за відвантажену електричну енергію на адресу ВАТ "Чернігівобленерго". Після проведеного сторнування відбулася зміна суми компенсації за продану електричну енергію.
Оскільки, між позивачем та ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" було проведено взаємозалік заборгованостей, сума заборгованості за поставлену електроенергію за договором № 438/01 від 26.10.1998 була зменшена на 68 000 000,00 грн., внаслідок відміни проведеного взаємозаліку відновлена заборгованість ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" перед НЕК "Укренерго" за договором № 438/01 від 26.10.1998 в повному об'ємі і при цьому відбулася зміна суми компенсації за додану електроенергію (збільшено на 68 000 000,00 грн.).
НЕК "Укренерго", керуючись п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", виписало розрахунок № 15/544 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.03.2000 № 544 та розрахунок № 21/601 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.03.2000 № 601.
Рішенням Арбітражного суду міста Києва від 13.07.2000 у справі № 2/397 суд визнав недійсними податкову накладну ДП "НЕК "Укренерго" від 30.03.2000 № 601 в частині її додатку № 2 "Розрахунок № 21/601 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.03.2000 № 601" від 15.05.2000 та податкову накладну від 390.03.2000 № 544 в частині її додатку № 2 "Розрахунок № 15/544 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.03.2000 № 544" від 15.05.2000. Проте вказане судове рішення було скасоване 27.06.2001 постановою Арбітражного суду міста Києва про перевірку рішення в порядку нагляду.
Внаслідок цього ВАТ "Дніпроенерго" звернулось до Арбітражного суду м. Києва про стягнення заборгованості по договору № 69/01-ЕР від 30.08.1999. Позовні вимоги ВАТ "Дніпроенерго" задоволено і винесено рішення про стягнення заборгованості з НЕК "Укренерго" по договору № 69/01-ЕР від 30.08.1999 в повному об'ємі. Постановою Верховного Суду України від 05.11.2002 у справі № 10/306 постанову Вищого господарського суду України від 27.06.2002, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2002 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2001 про стягнення заборгованості з ДП "Енергоринок" на користь ВАТ "Дніпроенерго" за договором від 30.08.1999 № 69/01-ЕР скасовано, а справу передано на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2004 у справі № 10/306, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2005, у позові відмовлено.
Таким чином, судовими рішеннями спростовано твердження позивача про наявність заборгованості НЕК "Укренерго", правонаступником якого є ДП "Енергоринок", по договору № 69/01-ЕР від 30.08.1999.
Судом також береться до уваги, що на час проведення перевірки та на час розгляду даної справи не надав докази про завершення двостороньої реституції по всім угодам про зарахування зустрічних вимог. Крім того, твердження позивача про поновлення заборгованості не підтверджено належними доказами.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Документи податкового обліку повинні ґрунтуватися на первинних документах, якими оформляється господарська діяльність. Відповідно до п.п. 2.4 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, первинні документи, для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Так, позивач стверджує, що таким первинним документом, на підставі якого ним здійснено корегування податкового зобов'язання є лист "Дніпроенерго", яким останній в односторонньому порядку поновлює дебіторську заборгованість позивача, яка раніше була погашена коштами "Чернігівобленерго" на виконання договору поруки. Позивач також в односторонньому порядку поновлює дебіторську заборгованість "Чернігівобленерго", хоча не надає суду документів, що підтверджують внесення змін до договору поруки та до договору заліку зустрічних вимог з ініціативи та за згодою всіх сторін даного договору. Тим більше позивач не подав доказів, що підтверджували б той факт, що "Дніпроенерго" повернув кошти "Чернігівобленерго", сплачені за договором поруки.
Відповідно до п. 4.5. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.
Відповідно до п. 26 "Порядку заповнення податкової накладної" затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 на титульному аркуші розрахунку корегування вказується до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни. Оскільки на момент перевірки підприємство не надало договір, яким би змінювалась сума компенсації за попереднім договором, тому у підприємства не виникло право застосовувати п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 26 "Порядку заповнення податкової накладної", або вважати запис помилковим.
Таким чином, позивачем не доведено правомірності проведеного коригування податкових зобов'язань у відповідності до п. 4.5. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість". За таких обставин донарахування позивачу податку на і додану вартість у сумі 1 529 187,00 грн. та застосування до нього штрафної санкції у сумі 382 297,00 грн. є правомірним. Позивач не довів суду обґрунтованості своїх вимог, не спростував доводів відповідача. За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, господарський суд
У позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
СуддяО.О.Хрипун
Дата підписання постанови: 23.12.2010