Справа № 589/1757/23
Провадження № 2/589/43/25
20 серпня 2025 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого - судді Лєвши С.Л.,
з участю: секретаря судового засідання Новик О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м.Шостка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
03 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 , в якій просить змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення ухваленого Деснянським районним судом міста Чернігова 04 листопада 2020 року у справі №750/8795/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання матері дитини, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 28 вересня 2020 року, до 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням, ухваленим Деснянським районним судом міста Чернігова 04 листопада 2020 року у справі №750/8795/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання матері дитини, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 28 вересня 2020 року.
Натепер матеріальний стан та сімейний стан позивача змінився, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 від іншого шлюбу народився син ОСОБА_4 .
Рішенням ухваленим Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 25 січня 2023 року у справі №346/4883/22 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнено аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21 листопада 2022 року.
Отже, наразі з позивача стягуються аліменти на двох дітей: на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку позивача та на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку позивача.
22 червня 2023 року відповідач ОСОБА_2 надала до суду відзив на позовну заяву. В якому просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначила, що з аналізу правових норм - при вирішенні питання щодо зменшення розміру аліментів слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
При зверненні ж позивача до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються на виконання судового рішення, останнім не надано будь-якого доказу, який би підтверджував неможливість ОСОБА_1 сплачувати на її користь аліменти на утримання їхнього осина ОСОБА_6 в тому ж розмірі, в якому вони стягнуті за рішенням Деснянського райсуду м. Чернігова від 04.11.2020 року у справі №750/8795/20.
Відповідач вважає, що матеріальне забезпечення ОСОБА_1 з часу ухвалення судом рішення про стягнення з нього на її користь аліментів лише покращилось, адже розмір грошового забезпечення його як військовослужбовця зріс.
Зменшення розміру аліментів, у випадку задоволення судом позову ОСОБА_1 призведе до порушення права сина ОСОБА_6 на життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, адже на відповідача буде покладено додаткові навантаження та витрати для того, щоб утримувати дитину в умовах, не гірших аніж вони є натепер.
Вважає, що позивачем не доведено наявність порушеного його права та потреба в його захисті судом шляхом задоволення позову про зменшення аліментів, адже відсутні обставини які б доводили неможливість сплачувати аліменти у вже існуючому розмірі. (а.с.30,31)
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Іванов Олексій Андрійович, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені. Представник позивача - адвокат Іванов О.А. подав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. (а.с.140, 141)
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Рязанець Андрій Анатолійович в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені. Представник відповідача - адвокат Рязанець А.А. надав до суду додаткові пояснення, в яких просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. (а.с. 143, 144)
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до фотокопії рішення, ухваленого 07 грудня 2023 року Деснянським районним судом міста Чернігова, у справі №750/8795/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та утримання матері дитини, позовні вимоги позивача задоволені та з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з 28 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. А також, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її особисте утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 28 вересня 2020 року і до досягнення сином ОСОБА_6 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно. (а.с.7, 8)
Згідно із фотокопією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого 26 грудня 2018 року Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 26 грудня 2018 року складено відповідний актовий запис за №2717, і його батьками є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 . (зворотний бік а.с.6)
Відповідно до фотокопії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , виданого 16 грудня 2021 року Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 16 грудня 2021 року складено відповідний актовий запис за №286, і його батьками є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_5 . (а.с.9)
Відповідно до фотокопії рішення, ухваленого 25 січня 2023 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, у справі №346/4883/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини, позовні вимоги позивача задоволені та з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.10, 11)
У відповідності до положень ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька, у зв'язку з утриманням ним ще однієї дитини може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
17 травня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» 7 грудня 2017 року за №2234-VIII, яким внесені зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Суд зауважує, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення або зменшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, та те що позивач сплачує аліменти на двох дітей не в рівному розмірі між ними, суд вважає розмір аліментів встановлений судом на дитину:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зменшити з 1/4 частини до 1/6 частини.
Зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на думку суду, є розумним та справедливим по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим щодо їх утримання в рівних частках.
Щодо викладеного відповідачем у відзиві про витрати на лікування сина ОСОБА_6 , суд зазначає, що додаткові витрати на дитину не входять до складу аліментів на утриманні дитини.
Додаткові витрати на дитину - це кошти, які виплачуються понад основні аліменти, для покриття особливих потреб, таких як лікування, оздоровлення, розвиток здібностей (наприклад, оплата секцій, гуртків, спеціалізованих курсів), реабілітація або догляд, пов'язані з хворобою, каліцтвом чи особливими обставинами життя дитини. Ці витрати стягуються окремо від аліментів, потребують документального підтвердження та сплачуються обома батьками порівну, якщо інше не встановлено законом.
Порядок участі батьків у додаткових витратах на дитину передбачено ст. 185 СК України.
Отже, суд не бере до уваги обставину щодо захворювання саме дитини, оскільки при вирішенні спору про зменшення розміру аліментів судом з'ясовується чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін.
За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)(Велика Палата Верховного Суду Справа №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року)
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані наступні докази: Договір про надання правової допомоги в цивільному провадженні від 22.03.2023; попередній розрахунок послуг з надання правничої допомоги від. 22.03.2023; Додаток №1 до договору про надання правової допомоги в цивільному провадженні від 22.03.2023; товарний чек на сплату про надання правової допомоги за договором на суму 6000 грн; довідку про оплату юридичних послуг адвоката від 22.03.2023; акт виконаних робіт від 24.03.2023. (а.с.13-17)
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, однак обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення витрати за надання професійної правничої допомоги в заявленому розмірі - 6000 грн.
Щодо позовної вимоги позивача про відкликання виконавчого листа №750/8795/20, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.10 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документу без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий лист.
Згідно із ст. 40 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовується інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із звершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків передбачених цим Законом.
Позивачем невірно обрано спосіб здійснення захисту своїх інтересів, оскільки Законом №1404-VIII не передбачено такого механізму здійснення виконавчого провадження, як відкликання виконавчого листа, отже зазначена позивачем вимога задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви, судовий збір стягується з другої сторони на користь осіб, які їх понесли (ст. 141 ЦПК України).
З врахуванням зазначеного, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на підставі рішення ухваленого Деснянським районним судом міста Чернігова 04 листопада 2020 року у справі №750/8795/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання матері дитини, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 28 вересня 2020 року, до 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), стягнувши аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Сторони:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , адреса фактично місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області С.Л.Лєвша