ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/26322.12.10
За скаргою ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо відмови у прийнятті наказу Господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі № 32/263
За позовом ОСОБА_1
До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Реєстратор"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокмайстер-Інвест"
Третя особа Акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація"
про визнання угоди недійсною і визнання права власності
Суддя Хрипун О.О.
Представники сторін: не з'явилися
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоальянс-Реєстратор»та просить визнати угоду по відчуженню її акцій в кількості 162 штуки номінальною вартістю 15,00 грн. на суму 2430,00 грн. недійсною, та відновити її право власності на вказані акції Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2009 позов задоволено повністю; визнано Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-42-07/1; Б-90-0707 від 18.07.2007, укладений між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стокмастер-Інвест»в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтайм», недійсним; визнано право власності ОСОБА_1 (паспорт серії ВВ НОМЕР_2, виданий Орджонікідзівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій обл. 11.02.1998, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на 162 іменних акції Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»номінальною вартістю 15,00 грн. та стягнуто судові витрати.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та рішення Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі № 32/263, в якій просить визнати незаконними дії відділу щодо відмови у прийнятті та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Синельник Ю.Н. від 08.10.2010 про відмову у відкриття виконавчого провадження, зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2009 на підставі наказу № 32/263 від 12.08.2010.
Відповідно до ст. 121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши скаргу згідно з вимогами ст. 121-2 ГПК України, суд встановив, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно з частиною 4 цієї статті інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до ст. 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про відкриття виконавчого провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа. Частиною 2 статті 24 Закону встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.
В силу ст. 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Частиною першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" законодавець встановив вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
08.10.2010 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за наказом № 32/263, виданого 12.08.2010 Господарським судом міста Києва.
Постанова мотивована тим, що у виконавчому документі відсутні примусові дії для виконання, та містить посилання на п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Аналіз даної норми свідчить, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження за п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" має бути вмотивована посиланням на передбачені законом обставини, які виключають здійснення виконавчого провадження. Тобто мотивувальна частина постанови має вказувати на норму закону, якою прямо передбачені обставини як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Оскаржувана постанова не містить посилання на норму закону, що унеможливлює виконання наказу № 32/263, виданого 12.08.2010 Господарським судом міста Києва. Тобто є невмотивованою.
Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 7 Закону України "Про виконавчу службу", зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" - використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.
Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
Оскільки державний виконавець відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві невмотивовано відмовив ОСОБА_1 у відкритті виконавчого провадження, суд визнає дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві неправомірними. У зв'язку з чим підлягає скасуванню постанова відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції від 08.10.2010 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за наказом № 32/263, виданим 12.08.2010 Господарським судом міста Києва.
Вимога заявника про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2009 на підставі наказу № 32/263 від 12.08.2010, не може бути задоволена, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" саме державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави зобов'язувати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2009 на підставі наказу № 32/263 від 12.08.2010.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 121І, 86 Господарського процесуального України, Господарський суд міста Києва
Скаргу ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийняття до провадження виконавчого документа) за наказом № 32/263, виданим 12.08.2010 Господарським судом міста Києва.
Скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 08.10.2010 про відмову у відкриття виконавчого провадження (ВП № 21823917).
В іншій частині скаргу ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення.
Суддя О.О. Хрипун