Справа № 587/4149/25
08 жовтня 2025 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12025205560000143 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Слободо-Петрівка Гребенківського району Полтавської області, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не заміжньої, маючої дитину 2011 року народження, працездатної, працюючої оператором лінії ПАТ «Сумський завод продтоварів», раніше не судимої, іпн НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_5 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України за наступних обставин.
Відповідно до п. b ст. З Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок та домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція), домашнє насильство визначається як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишніми чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежного від того, чи проживає(проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Таким чином, під ознаки домашнього насильства можуть підпадати різні склади злочинів за умови, що відповідний злочин вчиняється в сім'ї чи в межахмісця проживання або щодо родичів, або щодо колишнього чи теперішнього подружжя, або щодо іншої особи, яка спільно проживає (проживала) з кривдником однією сім'єю, але не перебувала (не перебуває) у родинних відносинах чи у шлюбі з ним.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що фізичне насильство вчинене ОСОБА_5 відносно свого співмешканця, з яким вона спільно проживає однією сім'єю та веде побут, проступок у вказаному провадженні має бути віднесений до ознак домашнього насильства.
Так, ОСОБА_5 вчинила умисний кримінальний проступок проти життя та здоров'я особи за наступних обставин.
21 липня 2025 року у другій половині дня ОСОБА_5 перебувала за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
У той же день, близько 14 год. 00 хв., знаходячись у дворі будинку за вищевказаною адресою, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, через побутові непорозуміння, між ОСОБА_5 та її співмешканцем ОСОБА_4 виникла сварка.
В ході конфлікту ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання тілесних ушкоджень потерпілому, схопила в праву руку металевий совок, який лежав біля вхідних дверей в будинок, та, тримаючи його таким чином і стоячи навпроти ОСОБА_4 , нанесла йому металевим совком один удар по голові зліва та один удар по обличчю зліва.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_4 було спричинено наступні умисні тілесні ушкодження: в тім'яній ділянці зліва на 6 см від середньої лінії голови садно смугасте, розміром 2,8x1,7 см вкрите коричневою кіркою вище рівня навколишніх тканин. В лівій виличній, щічній та біля вушної ділянки синець неправильної овальної форми, розміром 5x8 см червоно- синюшного кольору.
Згідно висновку експерта від 31.07.2025 №1212, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи, виявлені у потерпілого ушкодження кваліфікуються як легкі тілесніушкодження. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить їх характер, та могли утворитися при нанесенні ударів кулаками рук, ногами, металевим совком та подібними предметами. Характер та локалізація ушкоджень виключає можливість їх утворення при падінні з вертикального положення на площину.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала в повному обсязі і пояснила, що з потерплим вони перебувають у незареєстрованому шлюбі 15 років, мають спільну дитину 2011 року народження. 21 липня 2025 року між нею та потерпілим стався скандал, під час якого вона схопила металевий совок і двічі вдарила потерплого по голові та обличчю. Погодилась з кваліфікацією вчиненого, тяжкістю завданих потерпілому тілесних ушкоджень, після роз'яснення положень статті 349 КК України вважала за недоцільним дослідження інших доказів по справі, повністю визнавши свою вину, щиро розкаялася скоєному.
Потерпілий ОСОБА_4 пояснив суду, що дійсно він з обвинуваченою перебувають у фактичних шлюбних відносинах. 21 липня 2025 року між ним та обвинуваченою сталася словесна сварка, в ході якої обвинувачена схопила металевих совок, яким нанесла йому 2 удари по голові та в обличчя, завдавши йому тілесних ушкоджень. На даний час він не має претензій до обвинуваченої.
Таким чином, вина обвинуваченої в судовому засіданні встановлена повному обсязі.
Дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки вона на ґрунті особистих неприязливих стосунків умисно нанесла потерпілому легких тілесних ушкоджень.
Призначаючи покарання обвинуваченій суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
В Постанові N 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, слід суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку необхідно дотримуватися вимог кримінального закону й враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Вказані роз'яснення узгоджуються і з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченої, яка в цілому задовільно характеризується за місцем проживання, займається суспільно-корисною працею; пом'якшуючі відповідальність обставини - раніше не судима, свою вину визнала і щиро розкаялася у скоєному, має неповнолітню дитину 2011 року народження, матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не завдана, цивільні позови не заявлені, потерпілий претензій матеріального характеру до обвинуваченої не має.
Обтяжуючих відповідальність обставин суд не вбачає.
З врахуванням зазначених обставин суд вважає за необхідне призначити покарання у виді штрафу в доход держави.
У відповідності з ст. 911 КК України в інтересах потерпілого від кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені певні обов'язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.
З врахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне відповідно до п. 5 ч.1 ст. 911 КК України застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з положеннями ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винною за ч. 1 ст. 125 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доході громадян, що становить 510 ( п'ятсот десять) гривень.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 911 КК України застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обмежувальний захід, а саме: покласти на ОСОБА_5 обов'язок проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
Роз'яснити обвинуваченій, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 911 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 3901 КК України.
Речові докази: металевий совок, який поміщений до паперової коробки з биркою «пакет №1» та зберігається в камері схову речових доказів ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, розташованого за адресою: м. Суми. вул. С. Бандери, буд. 11, - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 діб з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1