нп 2/490/3450/2025 Справа № 490/5273/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
06 жовтня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романової К.Т.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію,-
В липні 2025 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», в особі свого представника, звернулось до суду з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_1 боргу за спожиту електричну енергію в сумі 4168,08 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що між позивачем та відповідачкою укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 . Станом на 01.06.2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 існує заборгованість в сумі 4168,08 грн за період грудень 2020 р.- липень 2021 р. включно.
За такого, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , який був власником квартири АДРЕСА_1 в період грудень 2020 р.- липень 2021 р., заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 4168,08 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 року дана справа передана на розгляд судді Черенковій Н.П.
Після виконання приписів ст.187 ЦПК України, ухвалою судді від 03.07.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідача повідомлено про відкриття провадження у справі та дату судового засідання, відповідно до ч.10 ст. 187 ЦПК України, шляхом надання оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу за останнім відомим місцем проживання.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Від відповідача будь-яких заяв та клопотань не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подав.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі ст. ст. 280, 284 ЦПК України.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.
Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до п. 13 розділу XVII При кінцевих та перехідний положень ЗУ “Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно Постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429) та виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території Миколаївської області.
Між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір на користування електроенергією шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що розміщено на офіційному веб-сайті Регулятора та Постачальника та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
В ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (Довідка №08-14/3086/12 від 19.06.2025 року).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1 в період з 02.12.2005 р. по 30.07.2021 р., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно довідки №08-14/3086/12 від 19.06.2025 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.06.2025 року за період з грудня 2020 року по липень 2021 року включно складає 4168,08 грн.
Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції 09.07.2023 року житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання та розподілу електричної енергії зобов'язаний постачати споживачеві електричну енергію відповідно до умов укладеного договору про постачання з дотриманням встановлених показників якості послуг.
Обов'язки енергопостачальників або інших суб'єктів, визначених законом щодо постачання та розподілу електричної енергії, встановлюються законом, що регулює відносини у сфері постачання та розподілу електричної енергії.
Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Виходячи із зазначених норм Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц.
Згідно із пунктом 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила), Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Відповідно до пункту 7 Правил договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Тобто дані правовідносини щодо постачання електричної енергії споживачам регулюються положеннями Закону, що стосуються договірних відносин, та які виникають саме із публічних договорів.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 750/12850/16-ц від 26.09.2018 року зазначено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Як слідує з положень ЗУ "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, послуги з електропостачання надаються шляхом приєднання споживачів до Типового договору, розробленого постачальником таких послуг.
Згідно пунктів 4.12, 4.19 Правил розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який становить один календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію здійснюється не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За положеннями ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Абзацом п'ятим п. 13 Перехідних положень ЗУ “Про ринок електричної енергії» визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема оплата рахунка постачальника та/або факт споживання електричної енергії.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. При цьому одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Частиною 5 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦПК України визначено, що у разі встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїі постанові від 22.12.2020 року у справі № 311/3489/18, провадження № 61-22793 св 19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У даній справі стороною позивача доведено наявність обов'язку боржника, який фактично користується послугами, сплатити за ці послуги, надані відповідно до вимог чинного законодавства. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Вказане свідчить про фактичне споживання відповідачем електричної енергії та неналежне виконання взятих на себе обов'язків щодо щомісячної оплати спожитих послуг.
Розрахунок заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 (загальна картка), що наданий представником позивача містить відомості про: норму, об'єм споживання, тариф, суму до сплати, сплачену суму та суму боргу.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1 в період виникнення заборгованості з 02.12.2005 р. по 30.07.2021 р. Тобто, саме відповідач користувався наданими позивачем послугами та повинен був їх сплачувати.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що він у встановленому законом порядку відмовився від надання послуг позивачем, а також не надано доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати.
Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 був споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 в період виникнення заборгованості, та враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати за електричну енергію, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 4168,08 грн.
На підставі викладеного, суд вважає, що вказана заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» у повному обсязі.
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати - судовий збір в розмірі 3028,00 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (р/р НОМЕР_3 в МОУ АТ «Ощадбанк» України, код 42129888, МФО 326461, отримувач - «Миколаївська електропостачальна компанія») борг за спожиту електричну енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в період з грудень 2020 року по липень 2021 року включно, в розмірі 4 168,08 грн (чотири тисячі сто шістдесят вісім гривень 08 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (р/р № НОМЕР_4 в ПАТ «Банк Восток», код 42129888, МФО 307123, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія») судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст заочного рішення виготовлено: 06 жовтня 2025 року.
Суддя Н.П. Черенкова