Справа № 487/7404/25
Провадження № 1-кс/487/4431/25
02.10.2025 м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання начальника відділення СВ Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_6 у кримінальному проваджені № 12025152030001284 від 29.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 ,-
Начальник відділення СВ Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області майор поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025152030001284 від 29.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів із встановленням суми застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. У разі внесення ОСОБА_5 суми застави, просив покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати за першою вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді, суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі міста Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну у разі їх наявності; уникнути від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість підозри за ч. 1 ст. 263 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів. Так, на думку слідчого, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки у нього відсутні сім'я та утриманці, інші стійкі соціальні зв'язки, які б могли його стримувати за місцем реєстрації, відсутнє постійне місце проживання; підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, враховуючи те, що він не має постійного джерела доходів, веде антисоціальний спосіб життя, має судимість за вчинення кримінального проступку.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просила задовольнити клопотання, посилаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт за адресою проживання двоюрідної сестри ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 .
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, судом встановлено, що слідчим відділом Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025152030001284 від 29.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, спеціального порядку набуття права власності громадянами на окремі види майна (додаток № 2), затвердженого постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна» (зі змінами і доповненнями): п. 1 - зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), п. 2 - вибухові речовини та засоби вибуху.
Відповідно до п. п. 1-4 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсинами). Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система.
Таким чином, ОСОБА_5 , розуміючи те, що він не має дозволу компетентних органів та ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, маючи намір направлений на придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв та боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, порушуючи положення про дозвільну систему, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 зі змінами, останній раз внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 938 та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
Так, у невстановлений під час досудового розслідування дату та час, але не пізніше 30.09.2025 (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено), у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених обставин, ОСОБА_5 незаконно придбав 2 корпуси гранат Ф-1, підривач типу УЗРГМ-2 та підривач типу УЗРГМ, які у подальшому незаконно носив та незаконно зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.
У подальшому 30.09.2025 о 15 годині 15 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи на перехресті вулиці 6 Слобідська та проспекту Центрального у місті Миколаєві, діючи з корисливим мотивом, незаконно збув за грошову винагороду у сумі 5000 грн особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_8 два корпуси гранат Ф-1, які згідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових речовин відносяться до ІІ категорії - небезпечний, підривач типу УЗРГМ-2, який згідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових речовин відносяться до ІІ категорії - небезпечний та підривач типу УЗРГМ, який згідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових речовин відносяться до ІІ категорії - небезпечний.
30.09.2025 ОСОБА_5 було затримано за підозрою у вчиненні злочину та цього ж дня його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, носінні, зберіганні та збуті вибухових пристроїв, бойових припасів без передбаченого дозволу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , це, зокрема, дані рапортів співробітника Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 29.09.2025; актів перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів та довідок про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів; протоколів допиту свідка ОСОБА_8 від 29.09.2025, 01.10.2025; протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 01.10.2025; протоколу огляду предметів від 30.09.2025.
Суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Злочин за ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі доведеності його вини, слідчий суддя переконаний, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, існує і є обґрунтованим. При цьому слідчий суддя бере до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 не має постійного місця проживання, сім'ї та утриманців, які б могли стримувати його від переховування.
Слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, враховуючи репутацію підозрюваного, який притягувався до кримінальної відповідальності, у даному кримінальному провадженні підозрюється у незаконному збуті з корисливих мотивів вибухових пристроїв, не працює, веде антисоціальний спосіб життя, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, а також вік та стан здоров'я підозрюваного, який народився 15.09.1991, є особою з інвалідністю ІІІ групи, зловживає алкоголем; відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків, зокрема ОСОБА_5 розлучений, має дитину 8 років, яка проживає за межами України з матір'ю, не працює, постійного доходу не отримує, жебракує, не має постійного місця проживання, хоча зареєстрований в АДРЕСА_2 , проте не є власником житла за цією адресою; підозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності; враховуючи спосіб життя підозрюваного, існує ризик повторення протиправної поведінки.
З урахуванням обставин справи, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, дані про особу підозрюваного, суд вважає обґрунтованим клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Саме такий запобіжний захід в повній мірі відповідає меті його застосування, забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя бере до уваги матеріальний стан підозрюваного, його репутацію, а тому застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560,00 гривень, як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками, та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України,-
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 28 листопада 2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, тобто з міста Миколаєва, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 06.10.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1