Справа № 487/6328/25
Провадження № 1-кс/487/3953/25
01 вересня 2025 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у місті Мелітополі ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42024010000000039 від 03.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України
Старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у місті Мелітополі ОСОБА_3 , звернулася до суду з клопотанням погодженим із прокурором ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням, у якому просив накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою конфіскації майна, як виду покарання, а саме 1/6 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за № 391001292 від 15.08.2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить 1/6 частка власності домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Слідчий до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
В судовому засіданні власник майна був відсутній. Його неприбуття, згідно положень частини 1 статті 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання, матеріали, якими прокурор мотивував його доводи, слідчий суддя дійшов наступного.
Слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією в місті Херсоні) ТУ ДБР розташованого в місті Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024010000000039, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв Військову присягу, відповідно до змісту якої він урочисто клянеться народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю. Клянеться захищати Українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності. Присягає ніколи не зрадити народу України.
Наказом Голови Служби безпеки України від 16.12.2013 № 1481-ос його призначено на посаду начальника 3 відділу головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим. Наказом Голови Служби безпеки України від 25.03.2010 № 364-ос ОСОБА_5 присвоєно військове звання «майор».
У подальшому, в лютому - квітні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливим, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не встановленими слідством особами ОСОБА_5 запропоновано перейти до незаконно створеного «управління федеральної служби безпеки рф по Республіці Крим та місту Севастополю», яке увійшло до складу «федеральної служби безпеки російської федерації», та стати начальником підрозділу незаконно утвореного «управління федеральної служби безпеки рф по Республіці Крим та місту Севастополю».
ОСОБА_5 будучи громадянином України, військовослужбовцем, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою рф «управління федеральної служби безпеки рф по Республіці Крим та місту Севастополю» та призначення ОСОБА_6 на посаду «начальника» незаконно створеного «управління федеральної служби безпеки рф по Республіці Крим та місту Севастополю», а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу Російської Федерації, маючи на меті сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу начальником підрозділу незаконно утвореного «управління федеральної служби безпеки рф по Республіці Крим та місту Севастополю», без підпорядкування Голові Служби Безпеки України.
Крім цього, ОСОБА_5 , займаючи посаду начальника підрозділу Управління федеральної служби безпеки россії по Республіці Крим та місту Севастополю, надаючи допомогу представникам іноземної держави у переході правоохоронної системи України, яка діяла на території півострова Крим, на здійснення повноважень на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації та забезпеченні роботи незаконно створеного органу «Управління ФСБ росії по Республіці Крим та міста Севастополя» 29.04.2016, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, указом самопроголошеного «Голови Республіки Крим» ОСОБА_7 від 29.04.2016 за № 161-У, нагороджений «за зразкове виконання службових обов'язків, проявлену мужність та високий патріотизм, захисту правопорядку, конституційних прав та свобод жителів Республіки Крим» медаллю «За захист Республіки Крим».
Окрім того, в червні 2021 року ОСОБА_5 , знаходячись у місті Сімферополі, займаючи посаду в Управлінні федеральної служби безпеки россії по Республіці Крим та місту Севастополю, проводив опитування громадянина України ОСОБА_8 з приводу його демонстрації проукраїнських поглядів.
Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів безпеки російської федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.
25.11.2024 у порядку ст. 135 та ч. 1 ст. 278 КПК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ніжина, Чернігівської області, громадянину України, колишньому начальнику відділу головного відділу КЗЕ ГУ СБУ в АР Крим, який має вищу освіту, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто умисному діянні, вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому законом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до санкції ч. 1 ст. 111 Кримінального Кодексу України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді слідчий довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.
Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на майно підозрюваного, зазначене слідчим у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв'язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.
Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_5 не позбавлений права оскаржити судове рішення про арешт майна або звернутися із відповідним клопотанням в порядку ст. 174 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому клопотання слід задовольнити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 170-172 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою конфіскації майна, як виду покарання, а саме 1/6 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення відповідно до пункту 9 частини 1 статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1