Справа № 152/1063/25
2/152/655/25
Іменем України
09 жовтня 2025 року м. Шаргород
Шаргородський ра йонний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Роздорожної А.Г.,
за участі секретаря судового засідання Бабиної І.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу
за позовом адвоката Молявчика Олексія Валерійовича
в інтересах ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2
вимоги позивача: про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,
учасники справи не викликалися,
після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
1. Представник позивачки звернувся до суду з цим позовом та вказав, що сторони з 15 червня 2022 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між подружжям протягом декількох останніх місяців припинилися фактичні шлюбні стосунки, на розгляді суду перебуває позовна заява про розірвання шлюбу між сторонами. Представник позивачки зазначає, що з липня 2025 року відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не приймає участі у матеріальному утриманні свого малолітнього сина та непрацездатної матері дитини, дитина знаходиться на повному утриманні позивачки. Позивачці відомо, що відповідач аліменти нікому не платить, стягнень по виконавчих документах з відповідача не проводяться, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків на утриманні у нього немає. У зв'язку із вищевикладеним, представник позивачки просив стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання та утримання їхнього сина в розмірі 33 % від всіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дорослої людини, а після досягнення сином трьохрічного віку стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі 25 % від всіх видів його доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.1-2).
2. На підтвердження позовних вимог представник позивачки надав суду копію паспорта позивачки, копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про шлюб, довідку про склад сім'ї.
3. Відповідач відзиву на позов не подав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
5. Ухвалою суду від 5 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк до 5 вересня 2025 року відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачці та відповідачу строк до 19 вересня 2025 року для подання відповіді на відзив та заперечень (а.с.14).
6. Копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу за адресою, що вказана в позові. За інформацією, наданою суду з Єдиного державного демографічного реєстру від 5 серпня 2025 року, відповідач значиться зареєстрованим за адресою, що вказана в позові (а.с.13). Поштову кореспонденцію, що була надіслана відповідачу за цією адресою, ним отримано не було, у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.27).
7. Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року розгляд справи було відкладено та постановлено здійснити повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.30).
8. Таким чином, відповідно до оголошення (а.с.31-32), відповідач 24 вересня 2025 року був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи в суді. Відтак судом вжиті всі можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
9. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.
10. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
11. Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
ІV. Фактичні обставини встановлені Судом.
12. Відповідно до копії паспорта позивачки, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області (а.с.3).
13. Згідно з копією свідоцтва про народження сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
14. Згідно з копією свідоцтва про шлюб, сторони 15 червня 2022 року зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 » (а.с.6).
15. Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №01-19/464, виданої відділом «Центр надання адміністративних послуг Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області» 11 липня 2025 року, позивачка проживає разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 (а.с.7).
16. Підставою даного позову є фактичні обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, а також правові норми, на які вона посилається в підтвердження своїх вимог, а саме ненадання відповідачем належної матеріальної допомоги на утримання дружини, яка виховує дитину, до досягнення нею трьохрічного віку, а також на утримання самої дитини. Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивачки до відповідача про стягнення аліментів на її утримання та на утримання спільного сина.
17. Оцінюючи вище перераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, Суд, згідно з положеннями статей 77, 78, 79 цього ж Кодексу, вважає ці докази належними, допустимими, достовірними, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можливо встановити дійсні обставини справи.
V. Оцінка Суду.
18. Відповідно до положень статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
19. У відповідності до частини першої статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
20. Згідно вимогам статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
21. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
22. Згідно частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
23. Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
24. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
25. Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
26. На думку суду позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню. При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати дитину, відсутність заперечення відповідача щодо позову. А тому з відповідача на коисть позивачки слід стягнути аліменти на утримання їхньої спільної дитини у розмірі 1/4 усіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
27. Що стосується вимог позивачки про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років, суд зазначає наступне.
28. Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання. Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
29. Згідно статті 84 СК України "Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини", ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
30. Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.
31. Частина четверта статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
32. Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
33. При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень статті 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу, а також поганого стану здоров'я.
34. Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін.
35. Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивачки, на утриманні та вихованні якої знаходиться дитина, яка не досягла трирічного віку та потребує постійного материнського догляду, суд вважає можливим задовольнити вимоги в цій частині у розмірі 1/12 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, що ґрунтується на наявних у матеріалах доказах. В сумі аліменти на утримання дитини та утримання дружини становитиме 33% від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, про що просив представник позивачки в позовній заяві.
36. З урахуванням рівності обов'язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивачки в позовній заяві, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
VI. Розподіл судових витрат.
37. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
38. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави.
39. Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць слід допустити до негайного виконання.
З цих підстав, Керуючись
статтями 141, 247, 259, 263, 264, 265, 279, 430 ЦПК України, на підставі статті 84 СК України, Суд, -
1. Позов адвоката Молявчика Олексія Валерійовича, що поданий в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити повністю.
2. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 4 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання розмірі 1/12 (однієї дванадцятої) частини усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
5. Рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць допустити до негайного виконання.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша та друга статті 273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин(частина третя статті 354 ЦПК України).
Повне рішення суду складено 9 жовтня 2025 року.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України, паспорт № НОМЕР_1 , ід.№ НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Молявчик Олексій Валерійович, який знаходиться по вул. Визволення, 8, оф. 30, в м. Вінниця, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВН №000061, видане на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 20 січня 2016 року №1, діє на підставі ордера серії АВ №1220033 від 29 липня 2025 року.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_3 , ід.№ НОМЕР_4 , зареєстрований по АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА