Справа № 149/3243/25
"09" жовтня 2025 р. м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Робак М.В., отримавши матеріали позовної заяви АТ"ОТП БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
07.10.2025 року до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшла вказана позовна заява.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшла висновку про залишення позовної заяви без руху, а саме порушено вимоги ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, до позову додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №2901606079 від 18.07.2025 року, з якої встановлено, що АТ"ОТП БАНК" сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
У той же час, зі змісту позовної заяви та її вимог встановлено, що предметами спору у даній справі є два окремих договори: кредитний договір № 2040613918 від 26.11.2024 року, заборгованість за яким становить 44725,54 грн.; кредитний договір № 2040613885 від 26.11.2024 року, заборгованість за яким становить 39461,8 грн.
Згідно положень ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подачу до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з положеннями п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2011 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Верховний Суд у справі №909/243/18, акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, ВС зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Згідно ч.1 ст.188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, провадження № 12-231гс18).
Також Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).
Отже, вимога про стягнення заборгованості за кожним кредитним договором є самостійною вимогою.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 84187,34 грн. Зі змісту позову та доданих документів вбачається, що така заборгованість утворилась за двома окремими договорам, укладеними відповідачем: кредитний договір № 2040613918 від 26.11.2024 та № 2040613885 від 26.11.2024.
Тобто позивач заявляє по суті дві самостійні вимоги майнового характеру, однак при цьому об'єднує суму заборгованості по двох окремих самостійних кредитних договорах в одну суму, з якої сплачено судовий збір, що має відображення у платіжній інструкції №2901606079 від 18.07.2025року.
Таким чином, позов містить дві вимоги майнового характеру: стягнення кредитної заборгованості за двома окремими договорами, по кожному з яких позивачем нараховано заборгованість окремо та зазначено її складові, такі як заборгованість за основною сумою боргу та заборгованість за відсотками.
Заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, хоча й стосуються одного відповідача. Вимоги за вказаними кредитними договорами не є похідними від основної позовної вимоги. При цьому при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених у договорах.
Тобто заявлено по суті дві самостійні вимоги майнового характеру по двом окремим самостійним кредитним договором, об'єднаних позивачем в одному позові, за яким позивачем сплачено судовий збір як за одну вимогу майнового характеру.
Також, можливість пред'явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє стверджувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо одного відповідача. Також, якщо б позивач подавав окремі позови про стягнення заборгованості за кожним кредитним договором, то мав би сплатити судовий збір за кожен з них.
Беручи до уваги, що позивачем заявлено три окремі вимоги майнового характеру, за подачу до суду позову про стягнення заборгованості за чотирма кредитними договорами позивачу необхідно було сплатити 3028,00 грн. судового збору, тобто за кожну вимогу по 3028,00 грн .
Таким чином, АТ"ОТП БАНК" необхідно доплатити 3028,00 грн. судового збору Частиною 1 ст.185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене, суддя вважає, що позовну заяву АТ"ОТП БАНК" ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, необхідно залишити без руху та надати позивачу термін 10 днів з моменту отримання ухвали на усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву АТ"ОТП БАНК" ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків у визначений в ухвалі строк, заява із доданими до неї документами буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Марина РОБАК