08 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/12232/25
Провадження № 11-кп/820/676/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України,-
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2025 року за результатами розгляду клопотання прокурора, стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 листопада 2025 включно з визначенням розміру застави у сумі 242240 грн.
Мотивуючи вказане рішення суддя посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ст.177 ч.1 п. 1,3,5 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказане рішення захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2025 року, та обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Стверджує, що в ході розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, не врахував доводи сторони захисту щодо відсутності достатнього обґрунтування наявних ризиків стороною обвинувачення, передбачених ст.177 КК України.
Зазначає про відсутність ризику вчинення ОСОБА_7 незаконного впливу на потерпілого та свідків, оскільки не доведено конкретних фактів та обставин щодо вчинення обвинуваченим подібних дій, враховуючи, що справа розглядається судом протягом певного часу, запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На думку захисника також, немає законних підстав вважати, що обвинувачений буде переховуватися від суду, так як стороною обвинувачення не надано доказів, що ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи.
Крім того, в ході розгляду клопотання були з'ясовані нові обставини, які до моменту затримання обвинуваченого не були відомі суду. Зокрема, що після внесення застави по іншій справі та звільнення з під варти, ОСОБА_7 був затриманий працівниками ТЦК та СП у АДРЕСА_1 та направлений до військової частини для проходження військової служби, що підтверджується відповідними документами, долученими стороною захисту до матеріалів справи. Обвинувачений повідомив, що під час проходження навчання у військовій частині, у нього був відсутній мобільний телефон, а тому він не мав можливості повідомити суд про місце перебування.
Сторона захисту звертає увагу і на те, що під час розгляду справи у суді, обвинувачений був позбавлений права на захист, так як захисника було призначено за клопотанням ОСОБА_7 під час розгляду справи та конфіденційне побачення відбулось лише після затримання обвинуваченого, а тому, після звільнення обвинуваченого з під варти по іншій справі, він не мав контактів з захисником, що перешкодило надання йому правничої допомоги, можливості повідомити про дату слухання справи.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано визначив розмір застави в сумі 242 240 грн., попередньо не надавши оцінку соціальним зв'язкам та майновому стану обвинуваченого, розміру майнової шкоди у завданні якої він обвинувачується. В той же час, в ході розгляду клопотання прокурора, захисником та обвинуваченим зазначалось про можливість визначення розміру застави в сумі 60560 грн., яка буде помірною для обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_7 такожподав апеляційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2025 року, в якій виклав аналогічні мотиви незгоди з рішенням суду.
Узагальнені позиції учасників апеляційного перегляду провадження.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали подані апеляційні скарги. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних скарг захисту.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників апеляційного перегляду провадження, вивчивши матеріали провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Мотиви суду з посиланням на норми кримінального та процесуального закону.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з врахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Відповідно до вимог статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно положень ст. 193 ч. 6 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, з зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, судове провадження триває та доведеність або не доведеність вини обвинуваченого буде встановлюватися вироком суду.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого злочину, стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції правильно врахував, що останній є військовослужбовцем, раніше судимою особою та має тимчасове місце проживання.
Доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо відсутності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно ОСОБА_7 є необгрунтованими з наступних підстав.
Існування ризику переховування від суду обґрунтовується тим, що можливе покарання за пред'явленим ОСОБА_7 обвинуваченням передбачає тяжке покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Суворість можливого призначеного покарання може спонукати обвинуваченого ОСОБА_7 до переховування від суду. До того ж ОСОБА_7 , на якого, згідно зі ст.42 КПК України, судом першої інстанції було покладено обов'язок прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд, та який за викликами суду не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, за місцем свого проживання був відсутній, про зміну такого місця суд не повідомив, таким чином ухилився від суду, у зв'язку з чим, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.08.2025 року, ОСОБА_7 було оголошено у розшук. До того ж, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.09.2025 року було надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 з метою його приводу до суду для участі у розгляді клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За таких підстав колегія суддів вважає, що ризик переховування від суду в даному провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності існує.
Крім того, у межах кримінального провадження, не з'ясовано всіх обставин, встановлених під час досудового розслідування, та не здійснено їх належної перевірки доказами, зокрема не допитано потерпілого та свідків, що створює ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_7 на них.
Враховуючи те, що обвинувачений неодноразово, більше 13 разів був засуджений за вчинення аналогічних корисливих злочинів проти власності, не працює, легальних джерел отримання прибутку ОСОБА_7 матеріали провадження не містять, колегія суддів вважає, що безумовно існує високий реальний ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо ОСОБА_7 суд правильно врахував, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуюється обвинуваченому, позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинуваченого на свободу, отже підстав для обрання іншого запобіжного заходу для обвинуваченого на даний час немає.
Колегія суддів відкидає апеляційні доводи захисту про те, що він перебував на військовій службі під час його розшуку оскільки обвинувачений не надав ніяких відомостей на підтвердження таких обставин, а також не вжив заходів для інформування суду іншим доступним способом, попри наявність процесуального обов'язку повідомляти про зміну місця перебування.
Аналізуючи доводи апеляційних скарг сторони захисту про непомірність розміру застави, колегія суддів вважає їх безпідставними з таких підстав.
Відповідно до ст.182 ч.4 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 182 ч 5КПК України розмір застави визначається у таких межах : щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , його характеризуючі дані, майновий та сімейний стан, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність призначення застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок суду про застосування обраного ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2025 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 до 22 листопада 2025 року включно.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням встановленого, конкретних обставин кримінального правопорушення, стадії судового розгляду, зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та виключити ризики, пов'язані зі звільненням з-під варти.
На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні не встановлено. Отже, апеляційні вимоги сторони захисту є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2025 рокупро обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 22 листопада 2025 року включно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3