Справа № 444/4527/24 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.
Провадження № 22-ц/811/695/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
07 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Козія Тараса Васильовича на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 18 лютого 2025 року в складі судді Мікули В.Є. у справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Козія Тараса Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Транс» про відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
31 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ «Експрес Транс» про відшкодування моральної шкоди.
Оскаржуваною ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 18 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Транс», про відшкодування моральної шкоди, передано на розгляд до Деснянського районного суду м. Києва за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Козій Тараса Васильовича, вважає таку незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано вимоги ч. 3 ст. 28 ЦПК України, оскільки позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я обо смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи пребування позивача або за місцем зподіяння шкоди.
Зокрема, позивач скористався правом та подав позов до Жовківського районного суду Львівської області, оскільки з вироку Жовківського районного суду Львівської області від 06.08.2024, справа № 444/1042/23 слідує, що 10.10.2020 на території пункту пропуску «Рава-Руська-Гребене» Жовківського району Львівської області в результаті порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, а саме травми обох нижніх кінцівок у вигляді «рваної» рани ділянки лівої підколінної ямки з пошкодженням м'язів і судин та «рваної» рани в ділянці внутрішньої поверхні правого колінного суглобу.
У подальшому, травма лівої нижньої кінцівки ускладнилась гострим посттравматичним тромбозом підколінного сегмента та викликала гострий розлад регіонального кровообігу (гостра ішемія ІІ ступеня), що потребувало оперативного втручання, а відтак відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у клінічному перебігу травми.
Просить скасувати ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 18 лютого 2025 року, справу направити для розгляду до Жовківського районного суду Львівської області.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті (ст. 23 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Постановляючи ухвалу про передачу справи № 444/4527/24 за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив із того, що справа підлягає розгляду за загальними правилами підсудності, а саме за місцем реєстрації відповідача, при цьому, встановивши, що місцезнаходження ТзОВ «Експрес Транс» є м. Київ, вул. Дорошенка, 18/204, суд дійшов висновку, що справа підсудна Деснянському районному суду м. Києва та необхідність передачу справи на розгляд до цього суду.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Так, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Положеннями ст. 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача.
За загальним правилом, встановленим ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, а позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Підсудність за вибором позивача визначена статтею 28 ЦПК України.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, визначив відповідачем ТзОВ «Експрес Транс».
В позовній заяві адреса відповідача зазначена: АДРЕСА_1 .
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
При цьому, позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди (ч. 3 ст. 28 ЦПК України).
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
Колегія суддів виходить з того, що суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Відповідний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 125/1267/16-ц.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Як вбачається з матеріалів справи, даний позов був пред'явлений ОСОБА_1 до ТОВ «Експрес Транс», як роботодавця, який відшкодовує шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Зокрема, вироком Жовківського районного суду Львівської області від 06 серпня 2024 року у справі № 444/1042/23 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами (а.с. 5).
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням строком 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 09.02.2022 року.
Речові докази:
- автомобіль марки «Mercedes - Benz ACTROS 2545» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «WIELTON РС2» реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернуто ТОВ «Експресс-Транс».
Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 в дохід держави витрати на проведення: судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/114-22/2472-ІТ від 23.02.2022 року 1716,20 грн.; судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/114-22/2473-ІТ від 24.02.2022 року 1716,20 грн.; судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/114-22/10951-IT від 26.07.2022 року 2831,70 грн.
Документи залишено у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Із змісту вироку слідує, що 10 жовтня 2020 року приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_3 , керуючи технічно справним транспортним засобом автопоїздом у складі сідлового тягача марки «Mercedes - Benz ACTROS 2545» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «WIELTON РС2» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись ним по території пункту пропуску «Рава-Руська - Гребенне» Жовківського району Львівської області, всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , котрий в цей час нерухомо стояв позаду його автомобіля.
При цьому, листом ТОВ «Експресс-Транс» від 08.02.2022, товариство надало документи щодо працевлаштування ОСОБА_3 та підтвердило те, що ОСОБА_3 дійсно є співробітником ТОВ "Експресс-Транс", а транспортний засіб Mercedes - Benz Actros реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп Wielton PC реєстраційний номер НОМЕР_2 дійсно належать товариству, ОСОБА_3 дійсно був у відрядженні на вищевказаному автомобілі з причепом, та проінформував менеджерів про те, що сталося ДТП на МПП “Рава-Руська-Гребене».
Колегія суддів виходить з того, що частина 3 ст. 28 ЦПК України визначає правила альтернативної підсудності, виходячи із предмета спору в цілому, та не містить прив'язки до особи завдавача шкоди.
Таким чином, делікт, внаслідок якого позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, що фактично є правовою підставою заяаленого позову про відшкодування моральної шкоди, мав місце на території на МПП “Рава-Руська-Гребене», яке за адміністративно-територіальним поділом віднесене до Жовківського району Львівської області.
Зважаючи на те, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди, колегія суддів вважає, що пред'явлення позову до Жовківського районного суду Львівської області відповідає вимогам процесуального закону.
Враховуючи викладене, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку та не врахував те, що на позов ОСОБА_1 поширюються правила альтернативної підсудності, визначені ч. 3 ст. 28 ЦПК України, тому безпідставно передав справу на розгляд до Деснянського районного суду м. Києва.
Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу необхідно скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Козія Тараса Васильовича задовольнити.
Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 18 лютого 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, в касаційному порядку не оскаржується.
Повний текст постанови складений 07 жовтня 2025 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк