Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
Іменем України
14.12.2010
Справа №2-8/5339-2010
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс", м. Сімферополь
до відповідачів -
1. Науково-виробничого об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації і електрифікації сільського господарства" Української Академії аграрних наук, АР Крим, м. Сімферополь;
2. Української Академії аграрних наук, м. Київ
про визнання дійсним договору оренди.
Суддя Чумаченко С.А.
Від позивача - Семёнов В.Є., представник
Від відповідачів -
1. Тарасюк В.А. представник по довіреності від 26.10.10р.
2. не з'явився.
Суть спору: Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс", звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідачів - Науково-виробничого об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації і електрифікації сільського господарства" Української Академії аграрних наук і Української Академії аграрних наук, просить суд визнати дійсним договір оренди № 45 від 21 лютого 2005 року.
Представник Науково-виробниче об'єднання «Селта» надав суду відзив на позовну заяву, згідно до якого підтримує позовні вимоги, оскільки останній ухилявся від нотаріального посвідчення договору оренди.
Справа слуханням відкладалася на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
21 лютого 2005 року між Українською академією аграрних наук (Орендодавець) та ТОВ «Агролюкс» (Орендар) укладений Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п.1.1. Договору оренди від 21 лютого 2005 року Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме визначене майно нежитлових приміщень площею 364кв.м., розміщених в будівлі Науково-виробничого об'єднання «Селта» Кримського інституту АПВ УААН за адресою м. Сімферополь, вул. Київська,76, що знаходиться на балансі Науково-виробничого об'єднання «Селта» Кримського інституту АПВ УААН.
Пунктом 10 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 21 лютого 2005 року встановлено, що договір укладено строком на 5 років до 21 лютого 2010 року включено.
03 травня 2005 року між Науково-виробничим об'єднанням «Селта» Кримського інституту АПВ УААН і ТОВ «Агролюкс» був підписаний Акт приймання-передачі орендованого майна, нежитлових приміщень площею 364кв.м., розміщених в будівлі Науково-виробничого об'єднання «Селта» Кримського інституту АПВ УААН за адресою м. Сімферополь, вул. Київська,76.
В обґрунтування своїх позовних вимог, Позивач посилається на те, що Українська академія аграрних наук та Науково-виробниче об'єднання «Селта» Кримського інституту АПВ УААН ухиляються від проведення нотаріальної та державної реєстрації Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 21 лютого 2005 року, у зв'язку із чим останній був вимушений звернутися до суду із позовом в порядку ст.220 Цивільного кодексу України.
Представник Науково-виробниче об'єднання «Селта» надав суду відзив на позовну заяву, згідно до якого підтримує позовні вимоги, оскільки останній ухилявся від нотаріального посвідчення договору оренди.
Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.
21 лютого 2005 року між Українською академією аграрних наук (Орендодавець) та ТОВ «Агролюкс» (Орендар) укладений Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п.1.1. Договору оренди від 21 лютого 2005 року Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме визначене майно нежитлових приміщень площею 364кв.м., розміщених в будівлі Науково-виробничого об'єднання «Селта» Кримського інституту АПВ УААН за адресою м. Сімферополь, вул. Київська,76, що знаходиться на балансі Науково-виробничого об'єднання «Селта» Кримського інституту АПВ УААН.
Пунктом 10 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 21 лютого 2005 року встановлено, що договір укладено строком на 5 років до 21 лютого 2010 року включено.
03 травня 2005 року між Науково-виробничим об'єднанням «Селта» Кримського інституту АПВ УААН і ТОВ «Агролюкс» був підписаний Акт приймання-передачі орендованого майна, нежитлових приміщень площею 364кв.м., розміщених в будівлі Науково-виробничого об'єднання «Селта» Кримського інституту АПВ УААН за адресою м. Сімферополь, вул. Київська,76.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Але, суд вважає за необхідним зауважити наступне, згідно з вимогами статті 793 Цивільного кодексу України - договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 794 Цивільного кодексу встановлено, що Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Зі змісту частини 3 статті 640 Кодексу вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, за частиною 1 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Як встановлено судом, договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна що належить до державної власності від 21 лютого 2005 року, не пройшов державну реєстрацію.
Чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.
У зв'язку із вищевикладеним суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання дійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна що належить до державної власності від 21 лютого 2005 року, задоволенню не підлягають.
Отже, позивачем не виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов'язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача.
14 грудня 2010 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлено і підписане 15 грудня 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 75, 82-84 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.