Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/50/2025 Справа № 641/988/22
06 жовтня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до ЄРДР за №42019221080000236 від 23.08.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,
Відповідно до обвинувального акту, 09.12.2010 року ПАТ «Завод Фрунзе» (у минулому ВАТ «Завод ім. Фрунзе») (код ЄРДПОУ - 00236010) головою правління та кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_4 , з метою здійснення своєї комерційної діяльності, придбало у власність нежитлові будівлі, літ. «Е-1» площею 62,7 кв. м, літ. «Ж-2» площею 96,1 кв. м, літ. «З-2» площею 98,4 кв. м, літ. «И-1» площею 944, 1 кв. м, за адресою м. Харків, проспект Московський, 118 (фактичне місце розташування в районні перехрестя вулиць Польова та Плеханівська).
Зазначені будівлі фактично займають площу 0,1219 га та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:01:022:0035, загальною площею 0,8746 га відомості про яку внесені до Публічної кадастрової карти України та право власності визнано за Харківською міською радою (код ЄРДПОУ - 04059243), що відповідно до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», зареєстрованого у Мінюсті 01 листопада 2010 р. за №1011/18306 відноситься до земель «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівельної та іншої промисловості» (цільове призначення 11.02).
Так, у період часу з 09.12.2010 року по 23.06.2019 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав для зайняття вказаної ділянки, достовірно знаючи, що він не має постійного або тимчасового права на зайняття, володіння, користування та розпорядження зазначеною ділянкою, площею 0,7527 га, яка розташована біля нежитлових будівель літ. «Е-1», літ. «Ж-2», літ. «3-2», літ. «Й-1» за адресою: м. Харків, проспект Московський, 118, та відноситься до земель промисловості, з корисливих мотивів, у комерційних цілях, з метою подальшого використання у підприємницькій діяльності ПАТ «Завод Фрунзе» (у минулому ВАТ «Завод ім. Фрунзе») (код ЄРДПОУ - 00236010), не маючи відповідних рішень державних органів та органів місцевого самоврядування, самовільно зайняв вказану ділянку, обмеживши доступ до вказаної земельної ділянки шляхом закриття доступу на її територію, порушивши таким чином інтереси територіальної громади м. Харкова у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 територіальній громаді м. Харкова, відповідно до розрахунку Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управлінням Держгеокадастру в Харківській області відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963, спричинена значна матеріальна шкода на загальну суму 155782 грн 66 коп.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття кримінального провадження за ч.1 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 -адвокат ОСОБА_5 підтримала вказане клопотання.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання обвинуваченого не заперечувала.
Представник потерпілої особи територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 44 КК України та ч.1 ст. 285 КПК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України.
Ст. 49 КК України регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно обвинувального акту дії обвинуваченого ОСОБА_4 , кваліфіковані за ч.1 ст. 197-1 КК України, були вчинені ним у період часу з 09.12.2010 року по 23.06.2019 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено.
Суд, зазначає, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 197-1 КК України, є триваючим, з огляду на наступне.
Так, об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 09.09.2024 (справа №353/999/23, провадження № 51-523 кмо 24), з посиланням на положення Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року № 392/96-ВР, зробила висновок про те, що особливими ознаками триваючих кримінальних правопорушень є їх тривалість, яка полягає у тому, що кримінальне правопорушення може вчинятися протягом достатньо великого проміжку часу, та безперерваність, яка характеризується відсутністю розривів, проміжків у вчиненні триваючого кримінального правопорушення.
При цьому у поняття час вчинення триваючого кримінального правопорушення має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого кримінального правопорушення.
Тому, триваюче кримінальне правопорушення це кримінальне правопорушення, яке може безперервно вчинятися на стадії закінченого його складу протягом певного (достатньо великого) проміжку часу.
Закінчення триваючого кримінального правопорушення це такий етап у вчиненні суспільно небезпечного діяння, починаючи з якого воно містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК України. Триваюче кримінальне правопорушення більше не вчиняється, коли воно припинено, тобто завершено за волею винного або перервано з причин, що не залежали від його волі.
З огляду на наведене, днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення, є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння.
У даному випадку відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення внесені 23.08.2019 року, тому у цьому кримінальному провадженні перебіг строку давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, підлягає обрахуванню саме з 23.08.2019 року.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 197-1 КК України, згідно ст.12 КК України за класифікацією кримінальних правопорушень належить до кримінальних проступків, тому особи, які їх вчинили, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.49 КК України, звільняються від кримінальної відповідальності по закінченню 2 років з моменту їх вчинення.
Таким чином, строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності закінчилися.
Суду не надано відомостей щодо переховування ОСОБА_4 від суду та слідства, тобто даних про зупинення строків давності під час досудового розслідування та суду не встановлено. Також не встановлено відомостей про вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За змістом ст. ст. 284-288 КПК, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
За частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Також за частиною 6 статті 368 КПК, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В ухвалі Верховного Суду від 14.09.2020 в справі №493/1843/16-к зроблено такий висновок: «Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.
Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинене кримінальне правопорушення. Закінчення цих строків є підставою обов'язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов'язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України».
Аналогічні висновки, зокрема, містяться в ухвалах Верховного Суду від 16.12.2019 в справі №754/10717/17, від 30.03.2020 у справі №635/5683/18, постановах Верховного Суду від 20.03.2018 в справі №463/5277/16-к, від 19.11.2019 в справі №345/2618/16-к, від 20.10.2020 у справі 204/4728/15-к, від 11.11.2020 в справі №455/229/17.
Таким чином, суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
У судовому засіданні суд роз'яснив ОСОБА_4 підстави та наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
Обвинувачений ОСОБА_4 надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за нереабілітуючих підстав і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав.
Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності до винесення остаточного рішення по справі буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю.
Матеріали справи містять також цивільний позов прокурора до ОСОБА_4 , поданий в інтересах держави, про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення на суму 155 782, 66 грн.
Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Враховуючи вимоги ст. 128- 129 КПК України, суд роз'яснює цивільному позивачу право на пред'явлення позовних вимог до обвинуваченого в порядку цивільного судочинства та залишає позов, який був пред'явлений в даному кримінальному провадженні без розгляду.
Згідно вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, суд скасовує арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.02.2022 року.
Керуючись вимогами ст. 128, 129, 284, 288, 369-372, 376, 392, 395 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 197-1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності за ч.1 ст. 197-1 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов прокурора до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди залишити без розгляду.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.02.2022 року на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:06:060:0022 загальною площею 0,065 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 902062963101; на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:06:060:0021 загальною площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 902040863101, зняти.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку її апеляційного оскарження.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 09.10.2025 року о 10-20 год.
Cуддя- ОСОБА_1