08.12.2010 Справа № 10/53
За позовом публічного акціонерного товариства компанії "Райз", м.Київ
до відповідача ДП "Дослідне господарство Агрофірма "Еліта", Закарпатська область, Ужгородський район, с.Ратівці
про стягнення 120875,60 грн. (з урахуванням заяви від 15.11.10 про зменшення позовних вимог).
Головуючий суддя -І.В. Івашкович
представники:
від позивача -Демида А.В., довіреність від 17.03.10
від відповідача - Василів Р.М., директор
У судовому засіданні 12.11.10 за участю представників : від позивача Демида А.В., довіреність від 17.03.10; від відповідача Василів Р.М., директор
оголошувалась перерва до 16.11.10 11 год. 45 хв.
У судовому засіданні 16.11.10 за участю представників : від позивача Демида А.В., довіреність від 17.03.10; від відповідача Василів Р.М., директор, Блохіна В.Ю., довіреність від 01.12.09,
оголошувалась перерва до 30.11.10 11 год. 30 хв.
У судовому засіданні 30.11.10 за участю представників : від позивача Демида А.В., довіреність від 17.03.10; від відповідача - Блохіна В.Ю., довіреність від 01.12.10,
оголошувалась перерва до 08.12.10 11 год. 30 хв.
СУТЬ СПОРУ: ЗАТ компанія "Райз", м.Київ (перейменована у ПАТ компанія "Райз") звернулась з позовом до ДП "Дослідне господарство Агрофірма "Еліта", Закарпатська область, Ужгородський район, с.Ратівці, вимоги по якому змінив згідно з поданою в порядку ст.22 ГПК України заявою від 30.11.10 та просить стягнути 120 875,60 грн., в т.ч. 61692,83 грн. основного боргу, 4785,57 грн. боргу по відсотках за користування товарним кредитом, 4771,48 грн. пені, 39942,15 грн. збитків, 9683,57 грн. 28% річних (з урахуванням заяви від 30.11.10 про зменшення позовних вимог).
Позов мотивовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки на умовах товарного кредиту № 000453/5К від 05.05.08 зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару та відсотків за користування товарним кредитом. Позивач зазначає, що згідно з укладеним договором відповідачу за накладними №ВН-10027-00532 від 05.05.08, № ВН-10027-00533 від 05.08.08, №10027-00534 від 05.08.08, №ВН-10027-00535 від 05.05.08, №ВН-10027-00536 від 05.05.08, №ВН-10027-00820 від 20.09.08 було відвантажено товар на загальну суму 94119,17 грн., що за офіційним курсом долара США станом на день підписання договору відповідає 18637,96 дол. США. У зв"язку з проведеними частковими розрахунками шляхом взаємозаліку розрахунків на суму 1802,45 грн., згідно ПП-10027-00218 від 21.11.08, ПП-10027-00219 від 21.11.08 та ПП-10217-00220 від 21.11.08), а також поставки відповідачем товару на суму 92400,00 грн., згідно ПП-10027-0034 від 20.08.09 р., сума боргового зобов"язання змешилася до 39942,15 грн., що за офіційним курсом долара США станом на день поставки товару становило 7909,34 доларів США та станом на 30.11.10 становить 61692,83 грн.
За порушення встановлених договором строків оплати, на підставі п.7.2 договору, із застосуванням норм ч.6 ст.231, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України відповідачу нараховано до оплати пеню в розмірі 4771,48 грн. На підставі п.7.4 договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача заподіяних неналежним виконанням зобов'язання збитків в розмірі 10 процентів від неоплаченої суми за кожний місяць прострочення, що складає 39942,15 грн.
Представником позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, підтримано в повному обсязі.
Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов (заява №24 від 09.07.10), письмовими запереченнями на позов (заява від 01.10.10) проти позовних вимог заперечив, стверджуючи про проведені з позивачем повні розрахунки за отриманий товар, а також про відсутність правових підстав здійснювати перерахунок вартості товару в іноземній валюті. Згідно з додатково поданими запереченнями проти уточненого позивачем позову (заява від 12.11.10, від 30.11.10) відповідач заперечує підставність нарахування позивачем 28%річних, стверджуючи про те, що встановлений ст.625 Цивільного кодексу України процент за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання за правовою природою є пенею, що підпадає під дію ст.231 Господарського кодексу України. Вважає, що вимога про стягнення пені в розмірі 0,3% від суми боргу, 28% річних по суті є застосуванням двох видів майнової відповідальності за одне порушення. Вказує, окрім того, про ідентичність вимог про стягнення 28% річних та процентів за користування товарним кредитом.
Заперечуючи проти вимог в частині стягнення збитків, відповідач наголошує на тому, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків в розумінні ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.
Представником відповідача підтримано заперечення проти позовних вимог, що викладені у відповідних доданих до справи письмових заявах.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд
Між ЗАТ компанія „Райз” (Закарпатська філія), як Постачальником, та державним підприємством ДГ Агрофірма "Еліта", Ужгородський район, с.Ратівці, укладено договір №000453/5К від 05.05.08 поставки на умовах товарного кредиту з додатком №1 від 05.05.08, додатком №1а від 05.05.08 та доповнення від 22.10.08 до договору поставки на умовах товарного кредиту №000453/5К від 05.05.08.
За змістом договірних умов, визначених сторонами в пунктах 2.1, 2.2, 2.5-2.7, 2.9 договору, сторонами досягнуто домовленість про вартість(ціну) товару та суму нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) згідно з додатком №1а. Сторони встановили ціну договору в гривнях з визначенням її грошового еквіваленту в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом. Встановлено, що протягом строку дії договору грошові зобов'язання існують та підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору(її неоплаченої частини). Вартість(ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується відповідачем в наступні терміни: перший платіж не пізніше 05.05.2008р.; другий платіж - не пізніше 30.10.2008р. Терміни сплати, визначені в цьому пункті, застосовуються у разі, якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку №1а. Відповідно до підписаного сторонами доповнення до договору від 22.10.08 встановлено кінцевий термін для сплати вартості отриманого товару та відсотків за користування товарним кредитом до 31.12.09.
Сторонами обумовлено (п.п. 2.6 - 2.9), що товар, отриманий відповідачем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом відповідач сплачує позивачеві проценти. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару відповідачем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума(або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються відповідачем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. Розмір процентів згідно додатку 1а складає 8% річних від вартості товару, які відповідач сплачує позивачеві на умовах товарного кредиту.
Поряд з цим, за умовами п.7.3-7.5 договору відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості(ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь позивача пеню у розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу, невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторонами встановлено розмір збитків позивача в твердій сумі в залежності від строків порушення зобов'язання відповідачем: 10 процентів неоплаченої вартості(ціни) товару за перший(повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Передбачено також, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, відповідач сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.
Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що на підставі договору №000453/5К від 05.05.08 за накладними №ВН-10027-00532 від 05.05.08, № ВН-10027-00533 від 05.08.08, №10027-00534 від 05.08.08, №ВН-10027-00535 від 05.05.08, №ВН-10027-00536 від 05.05.08, №ВН-10027-00820 від 20.09.08 позивачем відвантажено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 94119,17 грн., що за офіційним курсом долара США станом на день підписання договору відповідає 18637,96 дол. США. Внаслідок проведених між сторонами часткових розрахунків шляхом проведення взаємозаліку розрахунків на суму 1802,45 грн.( згідно ПП-10027-00218 від 21.11.08, ПП-10027-00219 від 21.11.08 та ПП-10217-00220 від 21.11.08), а також поставки відповідачем товару на суму 92400,00 грн. (згідно ПП-10027-0034 від 20.08.09 р.), сума боргового зобов"язання склала 39942,15 грн., що за офіційним курсом долара США станом на день поставки товару становило 7909,34 доларів США.
У відповідності до умов договору з урахуванням умов доповнення до договору поставки на умовах товарного кредиту № 000453/5К від 05.05.08 кінцевим строком оплати є 31.12.09.
Відповідач у встановлений договором строк зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав, внаслідок чого за ним утворився борг за отриманий товар, розмір якого визначено позивачем відповідно до офіційного курсу долара США станом на 30.11.10 та який в еквіваленті до 7909,34 дол. США складає 61692,83 грн. та борг по відсотках за користування товарним кредитом в розмірі 4785,57 грн.
Посилаючись на невиконання зобов'язання по оплаті у встановлений договором строк вартості отриманого товару та відсотків за користування товарним кредитом, позивач звернувся із позовом про примусове стягнення із відповідача заборгованості за отриманий товар в розмірі 61692,83 грн. та заборгованності по відсотках за критування товарним кредитом в розмірі 4785,57 грн.
Відповідно до положень ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, який підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
В даному випадку позивачем документально доведено та обґрунтовано відповідно до умов укладеного сторонами договору, а відповідачем не спростовано в установленому порядку, обставини виникнення за відповідачем простроченого боргу за отриманий товар в розмірі 61692,83 грн., що в грошовому еквіваленті за офіційним курсом відповідає 7909,34 дол. США та боргу по відсотках за користування товарним кредитом в розмірі 4785,57 грн. Вимоги в частині стягнення 61692,83 грн. боргу за отриманий товар та боргу по відсотках за користування товарним кредитом в розмірі 4785,57 грн. слід визнати правомірними, позов в цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з порушенням передбаченого договором строку оплати отриманого товару, відповідачу на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховано із простроченого боргу за період прострочки з 01.01.10 по 15.11.10 передбачені п.7.5 договору 28% річних в розмірі 9683,57 грн.
Окрім того, із простроченого боргу відповідачу на підставі п.7.1 договору та з урахуванням положень п.6 ст.232 ГК України нараховано пеню в розмірі 4771,48 грн. за період прострочки з 01.01.10 по 01.06.10, а на підставі п.7.4 договору нараховано збитки із розрахунку 10% від неоплаченої суми за кожний місяць прострочки, розмір яких за період з 01.01.10 по 31.10.10 складає 39942,15 грн.
При аналізі та оцінці вимог в частині стягнення річних, пені суд, виходячи із наявності доведеної позивачем документально та не спростованої відповідачем простроченої заборгованості в розмірі 39 942,15 грн., правомірними, такими що відповідають нормам ст. ст. 549 - 552, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.231 ч.4, ст.232 ч.6 Господарського кодексу України, є вимоги про стягнення нарахованих на таку заборгованість сум 28% річних в розмірі 9683,57 грн. При перевірці розрахунку розміру пені, нарахованої із простроченого боргу в розмірі 39 942,15 грн. за період прострочки з 01.01.10 по 01.06.10, судом визначено, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 3409,85 грн.
Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача щодо ідентичності за правовою природою вимог про стягнення відсотків за користування товарним кредитом, річних та пені. Зокрема, суд наголошує на неправомірності тверджень відповідача про правову природу врегульованих ст.625 Цивільного кодексу України процентів річних як штрафних санкцій у вигляді пені. Так, відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (нейстойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді нарахування на суму боргу інфляційних та 3%річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов"язання. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15.11.10 по справі 4/720.
Вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 39942,15 грн. слід визнати безпідставними з огляду на наступне.
Нормами ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України встановлено загальні засади відшкодування збитків, як одного із способів захисту цивільних прав і інтересів судом.
За змістом норм ст. ст. 611, 623 Цивільного кодексу України встановлені договором або законом такі правові наслідки, як відшкодування збитків, настають за порушення зобов'язання і є мірою цивільно -правової відповідальності.
У відповідності до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічно до наведених вище норм Цивільного кодексу України, нормами Господарського кодексу України передбачено настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання ( ст. ст. 216, 217, 218, 224, 225, 226 ГК України ).
Системний аналіз норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регламентують умови та порядок відшкодування збитків за порушення зобов'язань, показує, що для застосування такої міри відповідальності необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. ст 611, 623 ЦК України, ст.ст. 216, 217, 224 ГК України.
Відповідно до зазначених вище норм матеріального права, а також виходячи із приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень, позивач в даному випадку несе тягар доказування наявності протиправної поведінки відповідача, факту понесених збитків, їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками.
В даному випадку позивач вимоги про стягнення збитків в розмірі 39942,15 грн. обґрунтовує з посиланням, зокрема, на норми ч.5 ст.225 ГК України, згідно з якими передбачено право сторін заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, в твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання.
Разом з тим, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження факту понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язання по оплаті товару в установлений термін.
Зокрема, згідно з регламентацією норм ч.1ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
В даному випадку позивачем жодним чином не доведено та не обґрунтовано, в чому полягають понесені ним внаслідок неправомірної поведінки відповідача збитки та які їх складові.
Таким чином, суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Виходячи з вищенаведених обґрунтувань, позов підлягає задоволенню частково. Стягується сума 79 571,82 грн. ( в т.ч. 61692,83 грн. основного боргу, 4785,57 грн. боргу по відсотках за користування товарним кредитом, 9 683,57 грн. 28% річних, 3409,85 грн. пені). В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
За правилами ст.49 ГПК України суд при вирішенні спору по суті покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 795,72 грн. та 86,09 грн. -по оплаті інформаційно-технічних послуг.
Керуючись ст.ст.43,49,82,84.85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2.Стягнути з ДП "Дослідне господарство Агрофірма"Еліта" Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук"(Закарпатська область, Ужгородський район, с.Ратовці, вул. Ракоці,43, і.к. 00729400) на користь публічного акціонерного товариства компанії "Райз" (м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, і.к. 13980201) 79 571,82 грн. ( в т.ч. 61692,83 грн. основного боргу, 4785,57 грн. боргу по відсотках за користування товарним кредитом, 9 683,57 грн. 28% річних, 3409,85 грн. пені) та 795,72 грн. відшкодування витрат по оплаті державного мита, 86,09 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя І.В.Івашкович
Повний текст рішення складено 13.12.10