Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "22" грудня 2010 р.
Справа № 14/1311
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Костриця О.О.
за участю представників сторін
від позивача: Башук Т.В. дов. № Д 001/10 від 04.01.2010р. (був присутній в судовому засіданні 16.12.2010р.)
від відповідача: Єщенко І.О. - директор
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (смт. Новогуйвинське Житомирська область)
про стягнення 172648,36 грн.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в засіданні суду 16.12.2010р. оголошувалась перерва до 22.12.2010р.
Спір вирішується у відповідності до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 172648,36 грн., з яких: 48707,11 грн. заборгованість по несплаченим лізинговим платежам та відсоткам, 1146,69 грн. пеня, 120630,95 грн. штраф, 2163,61 грн. витрати на виконавчий напис нотаріуса.
Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Крім того, надав додаткові письмові пояснення, відповідно до яких, детальніше обгрунтовує вимоги в частині стягнення 2163,61 грн. витрат на виконавчий напис нотаріуса.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги 16.12.2010р. в частині стягнення 48707,11 грн. заборгованості по несплаченим лізинговим платежам та відсоткам визнав, разом з тим, заперечив щодо стягнення 1146,69 грн. пені, 120630,95грн. штрафу, 2163,61 грн. витрат на виконавчий напис нотаріуса.
Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2010р. заявив усне клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви, з метою проведення власного розрахунку позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні заперечень проти клопотання представника відповідача не надав.
Суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив в судовому засіданні перерву до 22.12.2010р.
22.12.2010р. до суду факсимільним зв'язком від позивача надійшло клопотання, в якому він повідомляє, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за відсутності уповноваженого представника.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.12.2010р. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вимоги позивача визнає в повному обсязі, крім того, просить суд зменшити розмір суми штрафних санкцій, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем. На підтвердження вказаного надав довідку про стан заборгованості ТОВ "Сам Фіш".
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
16.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу № KL 0711131.
Згідно умов даного договору, а саме: розділу "Спеціальні умови фінансування", предметом договору лізингу є вантажний автомобіль MAN TGL 12.180 BB з ізотермічним кузовом та холодильним агрегатом Carrier Xarios 500S, 2007 року випуску, новий, ціна майна за договором лізингу 568368,88 грн., продавцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомотів ТСГ".
Згідно п. Б розділу „Спеціальні умови фінансування” (Попередній графік платежів) сума фінансування складає - 90038,63 у.о., адміністративний внесок 6820,43 грн., початковий внесок (20%) - 22509,66 у.о., строк лізингу - 60 місяців, кількість платежів на рік -12, відсотки - 12,00%, подорожчання за рік - 5,35%, строк платежів - з 26.11.2007р.
Згідно умов п. 1.1. договору лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, набуває (купує) у продавця майно, вказане лізингоодержувачем і надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього договору, майно передається у власність лізингоодержувачу.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно, передане лізингоодержувачу на умовах даного договору є власністю лізингодавця впродовж всього строку дії договору.
Відповідно до п. 2.2. договору лізингоодержувач зобов'язується в строк, встановлений Спеціальними умовами фінансування і вказаний в попередньому графіку платежів, оплатити лізингодавцю початковий внесок та виконати інші вимоги, передбачені Спеціальними умовами фінансування, а також оплатити адміністративний платіж протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору.
У відповідності до п. 3.1.вищезазначеного договору, сторони погодили, що всі платежі, які виплачуються лізиногодавцю на підставі цього договору, лізингоодержувач виконує в строки і на умовах, вказаних в Спеціальних умовах фінансування і уточненому графіку платежів. На дату передачі майна (або його частини), відповідно до умов цього договору, лізингодавець складає уточнений графік платежів. Сторони також домовилися, що всі лізингові платежі оплачуються на 15 день місяця, при цьому, перший період починається від дня передачі предмету лізингу лізингоодержувачу і до 15 числа місяця, наступного за місяцем передачі, а датою останнього лізингового платежу є останній день строку лізингу.
Згідно п. 3.2. договору лізингоодержувач повинен оплачувати лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний лізингодавцем у розділі 14 цього договору. Якщо в уточненому графіку платежів є формула розрахунку платежів, то лізингоодержувач на дату оплати самостійно розраховує суми, які підлягають оплаті, відповідно до наведеної формули і оплачує їх. Усі необхідні платежі за договором повинні бути сплачені в повному обсязі на дату, вказану в уточненому графіку платежів, якщо платіж буде оплачений частково, то такий платіж буде вважатися неоплаченим. Якщо строк оплати чергового лізингового платежу відповідно до уточненого графіка платежів припадає на неробочий день (вихідний, св'ятковий або ін.), то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, за яким настає такий неробочий (вихідний, св'ятковий або ін.) день.
Пунктом 3.9. договору передбачено, що сума всіх платежів лізингоодержувача на користь лізингодавця є ціною даного договору. Ціна даного договору вказана в уточненому графіку платежів і встановлена в умовних одиницях (уо) та виражена в гривнях. Платіж на дату його оплати обчислюється за формулою: УО х К, де К- офіційний курс гривні по відношенню до долара США, встановлений НБУ на дату укладення цього договору лізингу, С - офіційний курс гривні по відношенню до УО на дату платежу, "х" знак множення. Датою платежу є дата, вказана в уточненому графіку платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2007р. сторонами був підписаний та скріплений печатками уточнений графік платежів (а.с. 25) до договору фінансового лізингу № KL 0711131 від 16.11.2007р.
Згідно умов якого, вартість майна за договором складає 560999,76 грн. або 111089,06 у.о., сума фінансування - 88579,40 у.о., початковий внесок - 22509,66 у.о., строк лізингу - 60 місяців, відсотки - 12,00%, подорожчання за рік - 5,28%, строк платежів - з 15.01.2008р. по 27.12.2012р.
Крім того, прикінцеві положення даного графіка містять наступний зміст: "Враховуючи той факт, що грошове зобов'язання в графіку платежів за цим договором розраховано за формулою: УО х К, де К - офіційний курс гривні по відношенню до долара США, встановлений НБУ на день передачі предмета лізингу лізингоодержувачу, та встановлений офіційний курс гривні по відношенню до долара США може змінюватись під час дії цього договору, платежі в уточненому графіку платежів, які виражені в гривнях, носять тимчасовий характер. Офіційний курс гривні по відношенню до долара США на день передачі майна лізингоодержувачу становить 5,05 гривні за 1 долар США. Платежі змінюються відповідно до зміни офіційного курсу. Лізингоодержувач згоден, що при зміні офіційного курсу гривні по відношенню до договора США, він самостійно перераховує платежі в гривнях відповідно до формули: УО х К, де К- офіційний курс гривні по відношенню до долара США, встановлений НБУ на день платежу. Днем платежу є дата, вказана в уточненому графіку платежів".
Відповідно до п. 4.2. договору передача лізингодавцем майна лізингоодержувачу у фінансовий лізинг оформляється шляхом складання акту прийому-передачі майна, який повинен підтверджувати якість, комплектність, справність майна і його відповідність техніко-економічним показникам і умовам договору. Лізингоодержувач зобов'язаний на власний ризик і за власний рахунок оглянути предмет лізингу. Акт прийому-передачі майна складається у трьох екземплярах і підписується продавцем та лізингоодержувачем та лізингодавцем. У випадку, якщо по договору придбання майна майно приймає лізингодавець, то акт прийому-передачі майна підписує лізингодавець та лізингоодержувач. Лізингоодержувач набуває право на користування та володіння предметом лізингу після підписання уточненого графіку платежів.
Відповідно до п. 11.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і підлягає виконанню лізингодавцем з моменту внесення лізингоодержувачем початкового внеску та/або адміністративного платежу, а також виконання лізингоодержувачем інших зобов'язань, вказаних у Спеціальних умовах фінансування, і діє до моменту повної оплати лізингодавцю лізингових платежів по уточненому графіку платежів і, якщо такі є, інших боргів (пеня, штрафи, суми компенсацій, які передбачені в даному договорі) та передачі лізингоодержувачу права власності на предмет лізингу, тобто до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Згідно п. 11.5. договору цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший укладений між сторонами договір фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 календарних днів до дати розірвання. Зокрема, згідно з п. 11.5.3 договору істотним порушенням вважається прострочення лізингоодержувачем більше одного місяця оплати хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнення з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим договором.
Пунктом 11.6. договору передбачено, що коли лізингоодержувач істотно порушує даний договір, то лізингодавець має право вимагати, щоб лізингоодержувач через певний час, але не пізніше 15 робочих днів, усунув вчинене порушення, якщо це можливо за даних обставин. Коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати, від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися до кінця строку лізингу або розірвати договір. Після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання, а також заплатити штраф у розмірі 30 відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору. Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержував його, беручи до уваги нормальний знос. Коли лізингоодержувач не прибув, щоб передати предмет лізингу, то лізингодавець має право узяти його одноособово.
27.12.2007 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі предмету лізингу (а.с. 24), згідно якого лізингодавець передав у користування та володіння, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу згідно специфікації з наведеними нижче характеристиками: вантажний автомобіль MAN TGL 12.180 BB з ізотермічним кузовом та холодильним агрегатом Carrier Xarios 500S, 2007 року випуску, новий, номер кузову/шассі WMAN05ZZ77Y191967, номер двигуна 07916186231615.
18.06.2010 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення за №94/06 від 18.06.2010 р. про розірвання договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 18.06.2010 р. та фіскальним чеком №8547 від 18.06.2010р. (а.с. 29,30).
Згідно зазначеного повідомлення позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 29.06.2010 р., вимагав не пізніше 01.07.2010 р. повернути позивачу вантажний автомобіль MAN TGL 12.180 BB з ізотермічним кузовом та холодильним агрегатом Carrier Xarios 500S, 2007 року випуску, шассі WMAN05ZZ77Y191967, державний реєстраційний номер АА1769ЕТ, а також просив сплатити йому борг у розмірі 47233,06 грн. та пеню, штраф у розмірі 30% від неоплаченої вартості предмета лізингу, що складає 120707, 22 грн. в термін до 29.06.2010р.
Відповідач у визначені позивачем у повідомленні про розірвання договору строки заборгованість не сплатив, предмет лізингу позивачу добровільно не повернув.
20.08.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та ст. 7 Закону "Про фінансовий лізинг" вчинено виконавчий напис №2058 (а.с. 31) про повернення відповідачем на користь позивача предмета фінансового лізингу: вантажний автомобіль MAN TGL 12.180 BB з ізотермічним кузовом та холодильним агрегатом Carrier Xarios 500S, 2007 року випуску, вартістю 184215,63 грн.
Позивачем також за вчинення зазначеного виконавчого напису було сплачено 2167,06 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за 21.08.2010р. (а.с. 32) та додатковими письмовими поясненнями позивача (а.с. 70).
17.09.2010 р. сторонами було підписано акт повернення предмета лізингу, згідно якого відповідач повернув позивачу предмет лізингу: вантажний автомобіль MAN TGL 12.180 BB з ізотермічним кузовом та холодильним агрегатом Carrier Xarios 500S, 2007 року випуску, серійний номер WMAN05ZZ77Y191967.
Позивач стверджує, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо сплати у повному обсязі лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу №KL 0711131 від 16.11.2007р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 48707,11 грн. заборгованості по несплачених лізингових платежах та відсотках, 1146,69 грн. пені, 120630,95 грн. штрафу, 2163,61 грн. збитків.
Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин. пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування з плату на певний строк.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що у встановлений договором строк та станом на момент розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі свій обов'язок щодо сплати лізингових платежів та відсотків і їх заборгованість за період з квітня 2010р. по червень 2010р. (включно) перед позивачем складає 48707,11грн., що підтверджується договором фінансового лізингу № KL 0711131 від 16.11.2007р., уточненим графіком сплати лізингових платежів до договору, розрахунком основного боргу, довідкою №29/12 від 15.12.2010р. та іншими матеріалами справи.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання зобов'язання сталось не з його вини.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Пунктом 10.2. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених пунктами 2.4., 2.6., 3.1., 3.2. і 6.4. даного договору, на вимогу лізингодавця, лізингодержувач зобов'язується виплатити пеню у розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати. Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього договору. Оплата пені не звільняє лізингоодержувача від виконання основного зобов'язання.
Крім того, пунктом 11.6. договору сторони також узгодили, що після розірвання даного договору Лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору та сплатити штраф у розмірі 30 відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу.
Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 1146,69 грн. штрафу - 120630,95грн.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені і штрафу, суд вважає, що вказані суми нараховані обґрунтовано, відповідно до чинного законодавства, зокрема Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та укладеного між сторонами договору.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, понесених останнім у зв'язку із оплатою витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, у розмірі 2163,61грн. (з урахуванням додаткових письмових пояснень (а.с.70)), внаслідок порушення його прав на своєчасне повернення предмету лізингу та своєчасну сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу № KL 0711131 від 16.11.2007р., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5. ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до п. 11.6. договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору. Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержував його, беручи до уваги нормальний знос.
Судом встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної сплати лізингових платежів та своєчасного повернення предмету лізингу за договором, позивач був змушений звернутись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. для вчинення у відповідності до Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про фінансовий лізинг” виконавчого напису, що був вчинений 20.08.2010р. (а.с. 31) та на вчинення якого позивачем було понесено витрати у розмірі 2163,61 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 21.08.2010р. (а.с. 32), та іншими документами, наявними у матеріалах справи.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.12.2010р. позов визнав (а.с. 87), крім того, в своєму відзиві на позов просить суд зменшити розмір суми штрафних санкцій, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем. На підтвердження вказаного надав довідку про стан заборгованості ТОВ "Сам Фіш" (а.с.88), з якої вбачається, що станом на 22.12.2010р. товариство має загальну заборгованість в сумі 10802374,45 грн., в тому числі:
- стянуто з ТОВ "Сам Фіш" відповідно до рішень судів 268902,67 грн. ;
- заборгованість за кредитним договором перед "Брокбізнесбанком" 6647963,49грн.;
- заборгованість по заробітній платі - 43302,16 грн.;
- заборгованість перед бюджетом по податках - 55125,37 грн.;
- заборгованість перед комісіонерами - 431949,99 грн.;
- заборгованість перед підзвітними особами - 67416,40 грн.;
- заборгованість перед постачальниками - 3287714,37 грн.
Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Стаття 233 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Крім того, приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Суд також вважає, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність є вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
Дослідивши всі обставини по справі та враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку, що сума штрафної санкції повинна бути зменшена до 10% від заявленої, і відповідно підлягає стягненню в розмірі 12063,09 грн.
Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 48707,11 грн. заборгованості по несплачених лізингових платежах та відсотках, 1146,69 грн. пені, 12063,09 грн. штрафу, 2163,61 грн. збитків.
Судові витрати по справі покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Зменшити розмір штрафу до 12063,09 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш", 12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Заводська, 2, ідентифікаційний код 32746536 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг", 04053, м.Київ, вул. Кудрявська,5, ідентифікаційний код 34003114 - 48707,11 грн. заборгованості по несплачених лізингових платежах та відсотках, 1146,69грн. пені, 12063,09 грн. штрафу, 2163,61 грн. збитків, 1726,48 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Костриця О.О.
Повне рішення складено: "24" грудня 2010 р.