Справа № 214/973/25
1-кп/214/675/25
03 жовтня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62024000000000739 від 20.08.2024 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 361, ч.5 ст. 365, ч.2 ст. 361, ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 263 КК України,-
До суду надійшло клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту майна - вантажного автомобіля НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 27.11.2025 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо скасування арешту майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; легкового автомобіля HYUNDAI IX35 із державним номерним знаком НОМЕР_2 , VIN- НОМЕР_3 ; вантажного автомобіля із державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN-code НОМЕР_4 ; мікроавтобусу БАЗ 22154 із державним номерним знаком НОМЕР_5 , VIN- НОМЕР_6 , із забороною відчужувати та розпоряджатися вказаним майном, з метою забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 до суду не з'явився, в обґрунтування свого клопотання вказав на те, що є фактичним власником майна, йому видавалось свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для участі в міжнародного русі.Обвинувачений ОСОБА_5 своє клопотання підтримав та вказав на те, що арешт його майна виносився з метою забезпечення позову. Матеріальну шкоду він відшкодував, тому просить зняти арешт з майна. Дійсно він видавав доручення ОСОБА_6 на вантажний автомобіль для виїзду за кордон, але документально власником майна є він сам.
Захисник підтримав клопотання свого підзахисного, на цей час відпала необхідність арешту майна.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, оскільки не має усіх матеріалів кримінального провадження. Дійсно арешт майна здійснювався з метою забезпечення позову. На цей час обвинуваченим повністю відшкодована заподіяна шкода. Органом досудового розслідування не доводилось, що майно підлягає спеціальній конфіскації.
Вислухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, якими заявники обґрунтовує доводи клопотання, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання ОСОБА_6 має бути відмовлено, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається судом за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.
Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Судом встановлено, що в рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 27.11.2024 було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на рухоме та нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_5 :- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- легковий автомобіль HYUNDAI IX35 із державним номерним знаком НОМЕР_2 , VIN- НОМЕР_3 ;
- вантажний автомобіль із державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN-code НОМЕР_4 ;
- мікроавтобус БАЗ 22154 із державним номерним знаком НОМЕР_5 , VIN- НОМЕР_6 , із забороною відчужувати та розпоряджатися вказаним майном, з метою забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 не доведено, що транспортний засіб: вантажний автомобіль із державним номерним знаком НОМЕР_1 , належить йому, тому суд відмовляє йому у задоволенні клопотання про зняття з арешту вказаного майна.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_5 повністю відшкодував заподіяні збитки, тобто мета накладення арешту майна досягнута.
Прокурором у судовому засідання не доведені будь-які інші підстави для накладання арешту.Більше того, санкції статті Кримінального Кодексу України, за якими обвинувачується ОСОБА_5 не містять конфіскації чи спеціальної конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Оскільки, обвинуваченим повністю відшкодовані збитки, в спричинені яких він звинувачується, заявлені цивільні позову задоволено у повному обсязі, тобто відсутня необхідність забезпечення цивільного позову, тому заява обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а вказаний арешт підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м.Києва 27.11.2024 року із забороною відчужувати та розпоряджатися вказаним майном, з метою забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, з майна , яке належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 :
-квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- легкового автомобіля HYUNDAI IX35 із державним номерним знаком НОМЕР_2 , VIN- НОМЕР_3 ;
- вантажного автомобіля із державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN-code НОМЕР_4 ;
- мікроавтобуса БАЗ 22154 із державним номерним знаком НОМЕР_5 , VIN- НОМЕР_6 ,.
В задоволені клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в частині прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про зняття арешту протягом 5 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та проголошено о 12.00 7.10.2025.
Суддя ОСОБА_1