Справа № 173/2748/25
Номер провадження1-кп/173/228/2025
іменем України
08 жовтня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025046430000069 від 04.09.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, пенсіонера, який неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
Органом досудового розслідування встановлені фактичні обставини кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
ОСОБА_3 , 26.08.2025, близько 11:00 години, більш точний час не встановлено, перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , де також в цей час перебувала потерпіла ОСОБА_4 , з якою вони перебувають у сімейних відносинах як особи, які спільно проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Так, у вказаний день та час ОСОБА_3 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив сварку з потерпілою, під час якої у ОСОБА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення останній легких тілесних ушкоджень.
Після чого, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на протиправне спричинення легких тілесних ушкоджень, діючи умисно, цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи їх наслідки, наблизився до потерпілої ОСОБА_4 , яка в цей час відпочивала у ліжку, вихопив з-під останньої подушку та накрив нею обличчя ОСОБА_4 , таким чином почавши душити потерпілу вищевказаною подушкою. Далі, вирвавшись від ОСОБА_3 , потерпіла одразу ж сіла на диван, а ОСОБА_3 , в цей час, хаотично наніс потерпілій не більше 10-ти ударів тильною частиною кисті правої та лівої руки по обличчю, а саме по правій та лівій частині обличчя.
Після чого, у той же день та час, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, спрямований на спричинення потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 схопив своїми обома руками за праву руку потерпілої та насильно потягнув до приміщення туалету вищевказаної квартири, де всадив потерпілу на унітаз таким чином, що потерпіла вдарилась потилицею об туалетний бачок. Після цього, ОСОБА_3 , поки потерпіла сиділа на унітазі, знову хаотично наніс потерпілій не більше 10-ти ударів тильною частиною кисті правої та лівої руки по обличчю, а саме по правій та лівій частині обличчя, від чого потерпіла почала кричати, щоб він припинив її бити, а ОСОБА_3 , в цей час, своїми вказівними пальцями почав роздирати потерпілій рота, після чого, відпустивши потерпілу, схопив її своїми обома руками за горло та почав тиснути на нього. Після цього ОСОБА_3 припинив свої неправомірні дії та відійшов від потерпілої.
У результаті умисних, протиправних дій ОСОБА_3 , відповідно до висновку експерта № 116-Е від 12.09.2025, потерпілій ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на голові, крововиливів на слизовій верхньої та нижньої губи, синців та саден на шиї, синців на тулубі та правій верхній кінцівці, які згідно п.п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 125 КК України як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повністю згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами скоєного ним кримінального правопорушення, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, яке передбачене ч. 1 ст. 394 КПК України, та у присутності захисника ОСОБА_5 надав письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року за клопотанням прокурора відповідно до вимог ст. 381, 382 КПК України обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України призначено до судового розгляду без проведення судового засідання за відсутності учасників кримінального провадження.
З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України знайшла своє підтвердження і доведена повністю, дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.
Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу "до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року".
Крім того, за приписами ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим, є кримінальним проступком - це передбачене Кримінальним кодексом України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51000 грн.) або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Ст. 91-1 КК України регламентовано обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство: ч.1 - "в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною в разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників"; а ч.2 - "заходи, передбачені ч.1 цієї статті, можуть застосовуватися на строк від 1 до 3-х місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців".
Згідно з висновком ОП ККС ВС, яка, аналізуючи комплексний характер домашнього насильства і підкреслюючи неправильність його звуженого тлумачення, колегією суддів в своїй лінії аргументації зазначає: «… поняття домашнє насильство має комплексний характер, регламентується у різних сферах суспільних відносин, а тому при встановленні змісту поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» слід виходити із конкретних фактичних обставин вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної оцінки дій винуватця. З огляду на це, а також зважаючи на юридичну техніку приписів ст. 284 КПК України при визначенні підстав для закриття кримінального провадження, формулювання «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» слід визнати оціночним поняттям, а не відсилочною нормою лише до ст.126-1 КК України» (ухвала ВС від 28.11.2019р. №453/225/19).
Відповідно до Закону України від 06.12.2017 р. № 2227-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». Цей закон став частиною комплексу законів, присвячених впровадженню гендерних політик у національний правовий простір, які треба осмислювати у їхніх системних зв'язках та взаємодії (ЗУ №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017р.; ЗУ №2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005р. в редакції від 07.01.2018р.; ЗУ від 06.12.2017р. №2227-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами»; ЗУ №2334-VIII від 14.03.2018р. «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації»).
Необхідно розуміти, що базовою дефініцією, яка є ядром законодавчих змін, спрямованих на імплементацію вимог Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції), є «гендерне насильство».
Стамбульська конвенція передбачає широкий спектр політик, спрямованих на боротьбу з домашнім насильством. Це гнучкий набір інструментів, який забезпечує ефективний захист прав людини і реалізується державами під час формування таких політик на національному рівні.
Коли ми говоримо про домашнє насильство, треба розуміти, що мова йде не стільки про дім у фізичному сенсі цього слова, місце постійного перебування особи, скільки про певний символічний простір, де «домашність» виводиться через окреслення кола осіб, на яких поширюється дія законодавства про домашнє насильство. Ч. 2, 3 ст. 3 Закону України від 07.12.2017 р. «Про запобігання та протидію домашньому насильству» окреслюють коло осіб, на яких поширюється законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству. Це означає, що зв'язка «спеціальний суб'єкт - спеціальний потерпілий» для злочинів, пов'язаних з домашнім насильством, стає конститутивним акцентом та визначається за допомогою ст. 3 згаданого закону. Відтак, український законодавець створив варіативну (плюральну) модель реагування на домашнє насильство:
1) сконструював у Кримінальному кодексі України ст. 126-1 «Домашнє насильство»;
2) в деяких складах злочинів передбачив кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах»;
3) передбачив у ст. 67 КК України обтяжуючу обставину «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах» (п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК) та розширив зміст п. 6 ч. 1 ст. 67 КК за рахунок «вчинення злочину… у присутності дитини»;
4) створив інститут обмежувальних заходів для осіб, які вчинили домашнє насильство (ст. 91-1 КК України);
5) передбачив у ст. 76 КК України «Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням» можливість застосування до таких осіб, що засуджені за злочини, пов'язані з домашнім насильством, обмежень та заборон, передбачених у ст. 91-1 КК України;
6) сконструював ст. 390-1 КК України «Невиконання обмежувальних заходів, або обмежувальних приписів, або непроходження програми для кривдників». З цього випливає, що зміст поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» значно ширший, ніж суто «Домашнє» насильство» як склад злочину, передбачений ст. 126-1 КК.
Злочин, пов'язаний з домашнім насильством - це: злочин, передбачений ст.126-1 КК України, або такий, що містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах», а також - злочин, поєднаний з обтяжуючою обставиною, передбаченою у п. 6-1 ч.1 ст.67 КК «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах» та п.6ч.1ст.67 КК в частині «вчинення злочину… у присутності дитини». Тому, як наприклад у справі, направленій на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, якщо діяння винного може бути описане формулою «ч. 2 ст. 125 КК, п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК», оскільки злочин вчинявся щодо «спеціальної потерпілої», - це відображує зміст поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством». Саме цю гнучкість і закладав законодавець, щоб забезпечити комплексне реагування на домашнє насильство, адже інноваційність Стамбульської конвенції полягає у тому, що її рамкова дія заснована на чотирьох стовпах (the Four Pillars) - 4-P:
- Prevention (попереджати усі форми насильства проти жінок)
- Protection (захищати від усіх форм насильства проти жінок)
- Prosecution (переслідувати усіх, хто звинувачується у вчиненні актів насильства проти жінок)
- Policy integration (інтегрувати політики, тобто протидіяти насильству щодо жінок завдяки комплексним інтегрованим механізмам).
Порівняно з попереднім «3-P»-підходом включення ще однієї «P» (інтеграція політик) до рамки Стамбульської конвенції стало її безперечною перевагою, адже інтеграція політик дає можливість множинності бачення правових ситуацій, гнучкого реагування на змінюваність сучасного світу та потребу у комплексному захисті від гендерного насильства.
Звужене ж тлумачення і зведення поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» виключно до ознак складу злочину, передбаченого ст. 126-1 КК, не дає можливості використовувати комплекс механізмів для захисту жертв домашнього насильства, зокрема, застосовувати термінові заборонні приписи, обмежувальні приписи, обмежувальні заходи тощо.
Що стосується аргументу суду про те, що «при встановленні змісту поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» слід виходити із конкретних фактичних обставин вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної оцінки (кваліфікації) дій винуватця», відзначимо, що дане питання стосується етапів кримінально-правової кваліфікації, їх взаємозв'язку та юридичного закріплення результатів кваліфікації. Перший етап кваліфікації - це встановлення всіх фактичних (об'єктивних і суб'єктивних) обставин вчиненого діяння, які мають кримінально-правове значення. Другий етап - встановлення кримінально-правової норми, яка найбільш повно й точно передбачає вчинене особою діяння. Третій етап кримінально-правової кваліфікації - це констатація тотожності ознак вчиненого діяння (фактичних обставин справи) ознакам елементів складу злочину, або ознакам діяння, яке не є злочинним, або ознакам посткримінальної поведінки особи, передбаченим кримінально-правовою нормою, та закріплення такого висновку у відповідному процесуальному документі"
Таким чином, враховуючи вищевикладене, ретельно перевіривши докази у цьому кримінальному провадженні, вважаючи поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 поведінкою кривдника по відношенню до потерпілої, суд дійшов висновку, що правопорушення, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_3 - є таким, що пов'язане з домашнім насиллям, адже воно вчинене ним стосовно його співмешканки, вони проживають разом тривалий час однією сім'єю, тобто, проживають у фактичних шлюбних стосунках, але обвинувачений дозволив собі застосувати фізичне насилля щодо потерпілої, що підтверджено наданими суду і дослідженими доказами, а тому суд дійшов висновку, що обвинувачений вчинив правопорушення, пов'язане з домашнім насиллям.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, його наслідки, данні про особу винуватого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, є пенсіонером.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує щире каяття.
Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки вважає, що саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим - є таким, що пов'язане з домашнім насильством, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 за наслідками вчиненого ним правопорушення - є кривдником, а потерпіла ОСОБА_4 - постраждалою особою від домашнього насильства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", згідно з яким "Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі", а "Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі".
За приписами ст.28 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", суб'єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм. Виконання програм для кривдників забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання. Кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб'єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов'язку пройти таку програму.
На підставі ст. 91-1КК України, суд вважає необхідним в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, відповідно до якого покласти на нього обов'язок з направлення для проходження програми для кривдників строком на 1 місяць.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався і на даний час відсутні підстави для його обрання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 369, 370, 373, 374, 381-383, 394, 395 КПК України суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1ст.91-1 КК України, у виді направлення його для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_3 не обирати.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1