Справа № 199/9761/25
(2-а/199/134/25)
07.10.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Руденко В.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У провадження Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра на розгляд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, вважаю, що позовна заява підлягає направленню до іншого суду за підсудністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Крім того, у роз'ясненні від 02 вересня 2022 року Верховний Суд зазначив, що особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Відповідно до відповіді № 1864877 від 07.10.2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відповідач по справі перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до юрисдикції Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до вимог ст. 318 КАС України прийняте судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 28 цього Кодексу є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Частинами 1 та 2 ст. 30 КАС України визначено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Оскільки, зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , справа передається до адміністративного суду за підсудністю, а саме до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Таким чином, судом встановлено, що справу спрямовано до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, як адміністративного суду, адміністративний позов, який йому не підсудний відповідно до статті 20 КАС України, тобто порушені правила підсудності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Керуючись п. 2 ч.1 ст. 29 КАС України, суд, -
Адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - передати на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Передача страви на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцять днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Руденко