Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1544/25
Провадження № 2/542/691/25
07 жовтня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
представника позивача - Співак В.Р.,
представника відповідачки - адвоката Пишногуб Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до відповідачки про стягнення боргу за кредитним договором №115313065 від 21.12.2021 року у розмірі 67470,45 грн. та судові витрати в справі, з яких 2422,40 грн судовий збір та 7000 грн витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позову посилається на те, що 21 грудня 2021 року відповідачка уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір №115313065 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно умов якого кредитодавець перерахував грошові кошти в сумі 25500,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала у заявці при укладенні кредитного договору.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого продовжувався укладенням додаткових угод. Відповідно до умов вказаного договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором.
В подальшому, 05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило вказане право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», уклавши з ним договір факторингу №05/0820-01.
04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу, до позивача перейшло право вимоги до відповідачки в сумі 67470,45 грн.
Вказану суму просили стягнути з відповідачки та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано докази (а.с.108-109).
Ухвалою суду від 29.09.2025 року задоволено заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Пишногуб Н.О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.145).
Ухвалою суду від 03.10.2025 року задоволено заяву представника позивача ТОВ «Юніт Капітал» Співак В.Р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.167).
Представник позивача Співак В.Р. в судовому засіданні підтримувала заявлені позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позові, а також відповіді на відзив.
Позов просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (а.с.124), про причини неявки суду не повідомила.
Представник відповідачки адвокат Пишногуб Н.О. в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов та запереченнях. Також пояснила, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору з первісним кредитором, отримання грошових коштів за вказаним договором, а також неповернення відповідачкою отриманих кредитних коштів. Однак наполягала на тому, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №115313065 від 21.12.2021 року, а також нараховані відсотки за користування кредитом були нараховані поза строком кредутвання, який за умовами договору становить 30 днів.
В задоволенні позову просила відмовити.
Представником відповідачки адвокатом Пишногуб Н.О. 22.09.2025 року був наданий відзив на позовну заяву (а.с.113-119), в якому вона просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке.
Щодо переходу права вимоги за Договором кредитної лінії №115313065 від 21.12.2021 року зазначає, що у відповідності до умов вищезазаченого Договору строк дії обчислюється з моменту його підписання сторонами, тобто електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, то даним правом відступати право вимоги до позичальника кредитодавець наділений саме з часу укладання договору, тобто з 21.12.2021 року.
Відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав, та усіх майбутніх вимог, пов'язаних із дійсною.
Вказує, що на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, грошові зобов'язання відповідача за договором кредитної лінії №115313065 від 21.12.2021 ще не існували, оскільки виникли після повторної переуступки боргу, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Оскільки на момент укладення Договору факторингу ще не виникло зобов'язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , то у первісного, другого і третього кредиторів не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке могло бути передано ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року з подальшим укладенням й додаткових угод і наступній передачі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», оскільки як і сам кредитор у довідці вказує про передачу такого права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» на підставі укладеного договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
Зазначає, що посилання позивача на продовження строку дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року додатковими угодами не спростовує необхідності чіткого визначення предмета договору на момент його укладення, адже правочин є чинним лише за умови визначеності його істотних умов, а предмет договору факторингу має бути конкретно визначений.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками зауважує, що визначаючи розмір стягнення з відповідача відсотків в сумі 41970,45 грн позивачем обрахований поза межами строку кредитування.
Звертає увагу, на відсутність доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 1.8 договору (оплати протягом «дисконтного періоду» (30-денного) всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом), тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про продовження строку кредитних правовідносин із позичальником, а відтак строк кредитування становить - 30 днів. Починаючи з 22 січня 2022 року у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором №115313065 від 21 грудня 2021 року.
Щодо вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу, вважають, що заявлений розмір витрат є завищеним та не є співмірний із складністю справи, зокрема і сам представник позивача в позовній заяві зазначає, про розгляд справи за його відсутності.
24.09.2025 року представником позивача було надано відповідь на відзив (а.с.126-135), в якій зазначив таке.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача зазначають, що між ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ “Таліон Плюс» (Фактор) укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до пункту 8.2 якого строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину.
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.
Вказує, що сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу.
Реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено Кредитний договір №115313065 від 21.12.2021 укладено 22.02.2022, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач.
Щодо строку чинності договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020,
додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 продовжено строк дії вказаного Договору до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом вищезазначеного Договору є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Договір №05/0820 - 01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020 - 30.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 р.
Щодо договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 зазначають, що
на підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025.
Щодо нарахування відсотків за кредитним договором зазначають, що відповідно до п. 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 116,80 процентів річних, що становить 0,32 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 25500,00 грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк Кредиту)*0,32 (процентна ставка)/100 = 2448,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів), що здійснювалось за період 21.12.2021 - 20.01.2022.
Нарахування відсотків за період 21.01.2022 - 03.03.2022 здійснюється за такою формулою: 25 500,00 (сума виданого кредиту)* 2,98 (процентна ставка)/100= 759,90 грн. (сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду).
Нарахування відсотків за період 23.02.2022 - 22.02.2022 здійснюється за такою формулою: 25 500,00 (сума виданого кредиту)* 2,98 (процентна ставка)/100= 759,90 грн. (сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду).
У зв'язку з введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, Товариством прийнято рішення про звільнення всіх клієнтів від зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом починаючи з дати введення воєнного стану в Україні та до 10 квітня 2022 року включно.
З 11 квітня 2022 року було відновлено нарахування процентів за користування кредитними коштами по діючих кредитних договорах кредитних продуктів Товариства СМАРТ з 11.04.2022 року до дати закінчення строку кредитування та дії таких договорів.
На період з 11.04.2022 частково звільнено клієнтів, які мають діючі договори кредитних продуктів Товариства СМАРТ від зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитними коштами, шляхом зменшення ціни та загальної вартості послуг Товариства в сторону покращення для клієнта.
Відповідно до п. 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 383,25 процентів річних, що становить 1,05 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Відповідно до Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео Швидка фінансова допомога" протягом періоду 11.04.2022 - 19.04.2022 нарахування відсотків відбувалося за зниженою ставкою 0,03.
Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 25 500,00 (сума виданого кредиту)* 0,03 (процентна ставка)/100= 7,65 грн. (сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 23.02.2022 - 22.02.2022.
Зазначають, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 115313065 від 21.12.2021.
Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу вказують, зокрема, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
30.09.2025 року представником відповідачки адвокатом Пишногуб Н.О. були надані заперечення (на відповідь на відзив) (а.с.146-149), в яких зазначає про те, що у відзиві на позовну заяву відповідачем досить детально, з посилання на норми діючого законодавства України, зазначається, що докази надані позивачем (розрахунок, довідки, договори факторингу, додаткові угоди до них, витяги з реєстрів боржників тощо) є неналежними, недостовірними і не можуть свідчити про факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому і другому етапах - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал», як і укладення між відповідачем та первісним кредитором Договору кредитної лінії, в межах якого начебто і отримано відповідачем кредит.
Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором №115313065 від 21 грудня 2021 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за вказаним кредитним договором, як ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, так і в подальшому ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно договір факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та ТОВ «Юніт Капітал» згідно договору факторингу від 04 червня 2025 року.
Окрім того, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і навіть не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли вже після укладення вказаного договору.
Щодо нарахування відсотків поза межами строку кредиту зазначає, що право позивача нараховувати проценти за договором припинилося зі сплином строку кредитування.
Крім того, посилається на те, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з 12.03.2020 року на всій території України запроваджено карантин. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651, карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
З огляду на положення пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Таким чином, на період дії карантину стягнення неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заборонено.
Отже, у задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» відсотків в розмірі 41 970,45 грн. просить відмовити в зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині та через відсутність в матеріалах справи доказів відповідно до яких передбачено обов'язок відповідача по їх сплаті та запровадження на території України карантину в цей період.
Щодо вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу відповідач просить врахувати її життєві обставини, зокрема статус одинокої матері та утримання нею самостійно дитини, відповідач сподівається, що вище викладене є підставою для зменшення розміру процентів за виконання грошового зобов'язання. Зокрема, врахувати непосильну для відповідачки розраховану заборгованість, яка є несправедливою та непропорційною наслідкам правопорушення.
03.10.2025 року представником позивача було надано до суду додаткові пояснення у справі (а.с.174-181), які за змістом аналогічні, викладеним у відповіді на відзив.
Суд, вислухавши пояснення у вступному слові представників сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, 21 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено договір №115313065 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
На підтвердження укладення договору позивачем надано довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором): MNV88Т6К, відправленого позичальнику 21.12.2021 року о 16:24:32 год. на номер мобільного телефону НОМЕР_2 (а.с.78).
Згідно з п.1.1 Договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 25500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.
Виконання первинним кредитором обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 25500 грн. відповідачці підтверджується платіжним дорученням від 21.12.2021 року, зі змісту якого вбачається, що платником ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" здійснено переказ коштів згідно договору №115313065 від 21.12.2021 ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну карту № НОМЕР_1 (а.с.75).
Крім того, згідно з повідомленням АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-250917/50661-БТ від 23.09.2025 та виписки по рахунку, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ), на яку 21.12.2021 року був зарахований платіж у сумі 25500 грн., що відповідає даті укладання кредитного договору та сумі наданого кредиту (а.с.158-160).
Через невиконання відповідачкою умов кредитного договору станом на 25.06.2025 року у неї утворилась заборгованість за кредитним договором №115313065 від 21.12.2021 року в сумі 67470,45 грн, яка складається з: 25500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 41970,45 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 14).
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано.
Кредитний договір №115313065 від 21.12.2021 підписаний з використанням одноразового ідентифікатора.
Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді.
У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фнансова допомога» №115313065 від 21.12.2021 року та ОСОБА_1 був підписаний шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника. Отже, між сторонами був укладений кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, факт укладання, підписання якого та отримання кредитних коштів за яким, відповідачем не спростовано. Враховуючи вищевикладене, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Щодо набуття ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.
Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом ст.ст.12,81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, судом встановлено, що 28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (Фактор) було укладено Договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.43-46).
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Згідно з п.1.3 вказаного договору право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
А згідно з п. 4.1. цього договору право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
22.02.2022 року на виконання п. 2.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року складено та підписано Реєстр прав вимоги №174, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с. 41-42).
Тобто, реєстр передачі прав вимоги підписано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , що передбачено договором факторингу.
Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило, а до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло дійсне право вимоги до боржника, яке йому належало.
Крім того, 28.11.2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої п. 8.2 договору викладено в новій редакції, за яким строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с.48 на звороті).
31.12.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, в якому також наведені такі пункти та умови.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с.49-52).
31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року (а.с.54).
31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року (а.с.54 на звороті).
31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року (а.с.55).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.34-38).
Відповідно до п. 1.3 вказаного договору під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.5 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
А згідно з п. 4.1. цього договору право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
30.05.2023 року на виконання п. 2.1 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року складено та підписано Реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023 року, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №115313065 від 21.12.2021 року в сумі 67470,45 грн. (а.с.32-33).
Тобто, реєстр передачі прав вимоги підписано сторонами після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , що передбачено договором факторингу та після відступлення права вимоги за ним до ТОВ «Таліон Плюс».
Отже, ТОВ «Таліон Плюс» відступило, а до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло дійсне право вимоги до боржника, яке йому належало.
Крім того, 03.08.2021 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с.38 на звороті).
30.12.2022 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с.39).
04.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю (а.с. 26-30).
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки в сумі 67470,45 грн., з яких 25500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 41970,45 грн. сума заборгованості за відсотками за Кредитним договором №115313065 від 21.12.2021 року (а.с.24-25).
Отже, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, та є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Також матеріали справи містять платіжні інструкції, які підтверджують оплати по договорах факторингу (а.с. 17-20).
Отже, наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються доводи відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до нього.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором від 21.12.2021 року №115313065.
Щодо виконання взятих зобов'язань за кредитним договором відповідчем.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав що у зв'язку порушеннями зобов'язань відповідачка має заборгованість в сумі 67470,45 грн., з яких: 25500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 41970,45 грн. - заборгованість за відсотками.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).
Так в даному випадку відповідачка за договором кредитної лінії №115313065 від 21 грудня 2021 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» отримала кредитні кошти в сумі 25500 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Таким чином, оскільки відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернула, позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.
При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками суд враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Як вбачається з п. 1.3. договору кредитної лінії № 115313065 від 21 грудня 2021 року передбачено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 25500 грн одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 20 січня 2022 року.
Згідно з п. 1.5. договору загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору.
Відповідно до п. 1.7. договору кредитної лінії № 115313065 від 21 грудня 2021 року кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період), а саме до 20 січня 2022 року.
Як вбачається з укладеного договору, позичальник має сплачувати, визначені у Договору кредитодавцю відсотки за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.9.1. Договору на період строку, визначеного п. 1.7. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 116,80 процентів річних, що становить 0,32 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.
Пунктом 1.9.2 передбачено, що за умови продовження Дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною ставкою в розмірі 383,25 % річних, що становть 1,05 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Пунктом 1.9.3, визначено, що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку передбаченому п 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 % річних що становить 2,10% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 2,10 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
Відповідно до п. 1.12., визначено, що сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитного договору (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
1.12.1. зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак про не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.
Таким чином, сторони визначили, що кредитними коштами ОСОБА_1 користується з огляду на наступні процентні стаки, які є встановленими для кожного періоду строку кредитування: дисконтна процентна ставка - 116,80% річних ( 0,32% за кожний день), з натупного дня після закінчення Дисконтного періоду Індивідуальна процентна ставка - 383,25 % річних (1,05 % за кожний день), а також в разі після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної плати оплати процентів, Базова процентна ставка - 766,50 % річних (2,10% за кожний день). Та на підставі п.1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.
Отже, судом встановлено, що умовами договору строк кредиту було визначено 30 днів з 21.12.2021 до 20.01.2022, який є Дисконтним періодом, проте у зв'язку з порушенням відповідачкою умов договору, строк кредитування продовжено ще на 90 днів та протягом вказаного строку позивачем нараховано проценти, які відповідають умовам укладеного кредитного договору.
Згідно з розрахунків заборгованості проведених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість визначена за період з 21.12.2021 по 19.04.2022 за відповідними процентними ставками (а.с. 15 та зворотній бік, а.с.16 та зворотній бік), а саме: за період 21.12.2021 по 20.01.2022 року, який є Дисконтним періодом, відсотки нараховувались за відсотковою ставкою 0,32% відповідно до п.1.9.1 договору, та становили 81,60 грн на день; а з 21.02.2022 року відсотки нараховувались за відсотковою ставкою 2,98% відповідно до п.1.12.2 договору, та становили 759,90 грн, що відповідає умовам укладеного договору, оскільки таке нарахування мале місце у строк визначений п.1.12.1 та за відповідними процентними ставками.
Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено розмір нарахованих процентів в сумі 41970,45 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру визначених умовами договору відсоткових ставок за кожен день прострочення та періоду кредитування, а також продовження строку дії кредитної лінії, відповідно до п.п. 1.12. договору.
Відповідачка у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором № 115313065 не погасила.
Таким чином, оскільки відповідачка не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню та з неї підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 67470,45 грн, яка складається з: 25500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 41970,45 грн - заборгованість за відсотками.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідноз ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.
У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Так, позивач в позовній заяві зазначив, що витрати на правову допомогу становлять 7000 грн та в судовому засіданні представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь позивача витрати правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року (а.с.12-13), додаткову угоду №25770498057 до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року (а.с.11), акт прийому-передачі наданих послуг (а.с.10).
При цьому, згідно акту прийому-передачі наданих послуг вбачається, що були надані наступні послуги: складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту, всього на суму 7000 грн (а.с.10).
Представник відповідачки у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив посилалась на завищений розмір витрат на правничу допомогу та їх неспівмірність із складністю справи та просила зменшити їх розмір або відмовити у їх стягненні.
Упостанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Визначаючи сукупний розмір сплачених позивачем витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачкою, суд, застосовуючи наведений правовий висновок у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу, з урахуванням положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, доходить висновку, що компенсації підлягають 3000 грн. При цьому суд враховує, що дана справа не є складною, оскільки є не великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено в повному обсязі, тому судові витрати покладаються на відповідача в повному розмірі. З відповідачки на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №115313065 від 21.12.2021 в розмірі 67470 (шістдесят сім тисяч чотириста сімдесят) грн 45 коп, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу - 25500,00 грн та суми заборгованості за відсотками - 41970 (сорок одна тисяча дев'ятсот сімдесят) грн. 45 коп., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня пр оголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд.4, літера А, офіс 10, м.Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43541163;
представник позивача: Співак Вікторія Русланівна, адреса: вул.Юрія Поправки, буд.6, оф.21, м.Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
представник відповідачки: адвокат Пишногуб Наталія Олександрівна, адреса робочого місця адвоката: вул.Патріотів, буд.15, с.Абрамівка, Полтавського району, Полтавської області.
Повний текст рішення складений 07 жовтня 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва