Провадження № 22-ц/803/8983/25 Справа № 185/11492/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
07 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Городничої В.С., Свистунової О.В.
за участю секретаря Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «“ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він більше 20 років працював у відповідача у шкідливих умовах праці з повним робочим днем в шахті. 25 квітня 2016 року був звільнений відповідачем з роботи у зв'язку з невідповідністю займаній посаді на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. За час роботи у відповідача з шкідливими умовами праці позивач отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами: 1) радикулопатія попереково-крижова L5,S1, шийна С6,С7, з вираженим порушення біомеханіки хребта, з стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, виражений периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), код М54.1; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.), група А. ЛН першого ступеня, (код J43.8, J44); 3) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н 90.3. Встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту. Крім того, позивач вказує, 16 жовтня 1996 керівником шахти “Самарська» в/о Павлоградвугілля (правонаступником якого є ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля») затверджено акт № 77 про нещасний випадок, (форма Н-1), який стався 14 жовтня 1996 року, о 11 год. 40 хв, на ділянці № 6, шахти “Самарська» з ОСОБА_1 , посада - машиніст гірничих виїмкових машин, з якого вбачається, що при перевірці цілісності шланг, струмінь емульсії під тиском попав йому у праве око. Згідно виписки із акту огляду ВТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, до довідки серії ДНА-01 № 042647 від 04 листопада 1997 року, ОСОБА_1 первинно встановлена третя група інвалідності, а також 40% - виробнича травма правого ока від 14 жовтня 1996 року. Згідно виписки Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, до довідки серії 12 ААА, № 042545 від 07 вересня 2016 року, ОСОБА_1 первинно-повторно з 02 серпня 2016 року до 01 вересня 2017 встановлено третю групу інвалідності, а також 65% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 35% - радикулопатія з ДПП (первинно); 10% - ХОЗЛ (первинно); 5% - туговухість (первинно); 15% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 77 від 16.10.1996 (повторно). Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування. Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ, № 552173; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 141706 від 16 серпня 2023 року, ОСОБА_1 повторно безстроково з 01 вересня 2023 року встановлено третю групу інвалідності, а також 65% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 35% - радикулопатія з ДПП; 10% - ХОЗЛ; 5% - туговухість; 15% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 77 від 16.10.1996. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування. Позивач вказує, з моменту отримання хронічних професійних захворювань, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач, внаслідок отриманого хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначилося та позначається сьогодні на душевному та фізичному станах Позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належну увагу своїй родині. Крім того соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність позивача матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини в Державі, що також завдає моральних страждань позивачу. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням здоров'я у розмірі 144 000 грн. без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000 грн. без відрахування податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1300 грн.
В апеляційній скарзі ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду від 26 червня 2025 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача у зв'язку з ушкодженням здоров'я до 45 000 грн. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 4 Закону України “Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 більше 20 років працював у відповідача у шкідливих умовах праці з повним робочим днем в шахті (а.с.12-14).
25 квітня 2016 року позивач був звільнений відповідачем з роботи у зв'язку з невідповідністю займаній посаді на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.12-14).
12 липня 2016 року начальник Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) у ОСОБА_1 , з якого вбачається, 12 липня 2016 року комісія провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) радикулопатія попереково-крижова L5,S1, шийна С6,С7, з вираженим порушення біомеханіки хребта, з стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, виражений периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), код М54.1; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.), група А. ЛН першого ступеня, (код J43.8, J44); 3) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н 90.3 (а.с.24, 25).
Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.
Відповідно до п.17 вказаного акту: причини виникнення професійного захворювання: Хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SiО2 кристалічного 10,0% в повітрі робочої зони в 32 раз перевищує ГДК (фактичне значення 65,2 мг/м3, при нормативному - 2,0 мг/м3). Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 7 дБА (фактичне значення 87 дБА, при нормативному - 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99; еквівалентний скорегований рівень локальної вібрації не перевищує нормативний (при нормативному 112дБ) по ДНС 3.3.6.039-99; освітленість - природнє освітлення відсутнє, температура повітря не перевищує нормативних параметрів (фактичне значення 23,6, при нормативному 26,0-15,0 гр.С); відносна вологість повітря 48%, при нормі 75%, по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.095-2002. Важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження: при загальному навантаженні за участю м'язів рук, тулуба, ніг становило 5,21 Вт (при нормі 44000 кг/м); маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 30 кг, при нормі до 30кг; величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками 67800 кг/с (при нормі 70000 кг/с); перебування в незручній та/або фіксованій позі 18,3% часу зміни, при нормі до 25% робочого часу зміни; перебування у вимушеній позі (навпочіпки) 38,6% часу зміни, при нормі до 10% робочого часу зміни; нахили тулуба (вимушені, більше 30 градусів) становить 201 разів за зміну (при нормі 51-100 разів за зміну); переміщення у просторі (переходи, обумовлені технологічним процесом, протягом зміни) по горизонталі становить 1,352 км, при нормі до 8 км. Напруженість праці: навантаження на слуховий аналізатор розбірливість слів та сигналів від 50% до 70%, при нормі від 50% до 70%), є відповідальним за функціональну якість допоміжних робіт, завдання, вимагає додаткових зусиль з боку керівництва (бригадира, майстра тощо), при нормі - є відповідальним за функціональну якість допоміжних робіт, завдання, вимагає додаткових зусиль з боку керівництва (бригадира, майстра тощо); ступінь ризику для власного життя та життя людей вірогідний (норма виключений); ступінь відповідальності за безпеку інших осіб є відповідальним за безпеку (норма виключена); нерегулярна змінність з роботою в нічний час (норма-двозмінна робота без нічної зміни).
Згідно з п.19 акту особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені.
16 жовтня 1996 керівником шахти “Самарська» в/о Павлоградвугілля (правонаступником якого є ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля») затверджено акт № 77 про нещасний випадок, (форма Н-1), який стався 14 жовтня 1996 року, о 11 год. 40 хв, на ділянці № 6, шахти “Самарська» з ОСОБА_1 , посада - машиніст гірничих виїмкових машин, з якого вбачається, що при перевірці цілісності шланг, струмінь емульсії під тиском попав йому у праве око (а.с.15, 16).
Згідно виписки із акту огляду ВТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, до довідки серії ДНА-01 № 042647 від 04 листопада 1997 року, ОСОБА_1 первинно встановлена третя група інвалідності, а також 40% - виробнича травма правого ока від 14 жовтня 1996 року (а.с.17).
Згідно виписки Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, до довідки серії 12 ААА, № 042545 від 07 вересня 2016 року, ОСОБА_1 первинно-повторно з 02 серпня 2016 року до 01 вересня 2017 встановлено третю групу інвалідності, а також 65% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 35% - радикулопатія з ДПП (первинно); 10% - ХОЗЛ (первинно); 5% - туговухість (первинно); 15% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 77 від 16 жовтня 1996 року (повторно). Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування (а.с.26).
Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ, № 552173; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 141706 від 16 серпня 2023 року, ОСОБА_1 повторно безстроково з 01 вересня 2023 року встановлено третю групу інвалідності, а також 65% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 35% - радикулопатія з ДПП; 10% - ХОЗЛ; 5% - туговухість; 15% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 77 від 16.10.1996. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування (а.с.27).
Таким чином, внаслідок отримання травми та тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, має інвалідність третьої групи, втратив 65% за профзахворюваннями професійної працездатності, що порушило нормальні життєві зв'язки позивача, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На теперішній період часу самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає позивачу душевного болю та страждань.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в п.13 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (провадження №14-288цс19).
Таким чином, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 130000 грн., та такий розмір буде достатнім та необхідним, врахувавши, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди відповідачем виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності - до 23 травня 2020 року.
Отже, ОСОБА_1 з 1996 року встановлено висновком МСЕК стійку непрацездатність, тобто до набрання чинності нової редакції ст.164.2.14 Податкового кодексу України, а тому вказані зміни не поширюються на оподаткування сум (моральна шкода), що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди позивачеві у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, та суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має бути стягнута без відрахування податків на інших обов»язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 45 000 грн. є необґрунтованими належними доказами у справі.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді В.С.Городнича
О.В.Свистунова