Провадження № 22-ц/803/8483/25 Справа № 216/6834/24 Суддя у 1-й інстанції - ЧИРСЬКИЙ Г.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
07 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді БондарЯ.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - Криворізька міська рада
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «РАНЧО СОФІЯ»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою Криворізької міської ради на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року, постановлену суддею Чирським Г.М. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення виготовлено 23 червня 2025 року,
В провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНЧО СОФІЯ» про стягнення безпідставно збережених коштів.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2024 року у зазначеній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Останнє підготовче судове засідання відкладено на 12.12.2024 року о 13-30 год.
09.12.2024 року представником позивача надано суду спільну письмову заяву про затвердження мирової угоди укладеної між Криворізькою міською радою та ТОВ «РАНЧО СОФІЯ», яка підписана стороною позивача в особі представника Криворізької міської ради Кудіна М.В. та стороною відповідача в особі директора ТОВ «РАНЧО СОФІЯ» Нагорної Т.А.
Ухвалою суду від 15.05.2025 року відмовлено в затвердженні мирової угоди, укладеної між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАНЧО СОФІЯ», у цивільній справі № 216/6834/24 за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНЧО СОФІЯ» про стягнення безпідставно збережених коштів.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНЧО СОФІЯ» про стягнення безпідставно збережених коштів, на підставі п1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Роз'яснено позивачеві право звернутися із вимогами до ТОВ «РАНЧО СОФІЯ» в порядку господарського судочинства.
Криворізька міська рада через свого представника Скляр Н.М. оскаржила ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНЧО СОФІЯ» про стягнення безпідставно збережених коштів в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що оскаржувана ухвала в повній мірі не відповідає нормам процесуального права, адже прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для даної справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що, суд першої інстанції, мотивуючи ухвалу посилався на обставини, що вимоги позову не є однорідними та є непов'язаними, що спір у частині стягнення з юридичної особи ТОВ «Ранчо Софія» підлягає розгляду у господарському судочинстві, а не у цивільному судочинстві з огляду на суб'єктний склад учасників даного спору.
Представник позивача зазначає, що Криворізька міська рада звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ «Ранчо Софія» щодо користування ними комплексом будівель, що розташовані на земельній ділянці яка належить Криворізькій міській раді, не сплачуючи при цьому відповідну плату. Вказує, що відповідачі є власниками комплексу будівель відповідно до часток:- 53 зі 100 за ТОВ «РАНЧО СОФІЯ», 47 зі 100 за ОСОБА_1 . Таким чином, відповідачі між собою пов'язані єдиною вимогою, це поновлення порушених прав Криворізької міської ради шляхом сплати коштів за користування однією земельною ділянкою яка належить Криворізькій міській раді, єдиним об'єктом нерухомого майна, який є поділеним відповідно до часток.
Так, дійсно, спір підвідомчий господарському суду якщо у спорі беруть участь суб'єкти господарювання - юридичні особи, проте, за наявності у спірних правовідносинах фізичної особи, яка є таким самим власником нерухомого майна як і юридична особа, розгляд справи повинен розглядати суд у порядку цивільного судочинства. Такий спосіб буде відповідати вимогам щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
При цьому, твердження представника Відповідача щодо того, що спір виник між юридичними особами Криворізькою міською радою та ТОВ «Ранчо Софія» є недоречним, оскільки спір виник між Криворізькою міською радою та двома власниками одного об'єкту нерухомого майна, фізичною особою- ОСОБА_1 та ТОВ «Ранчо Софія».
Представник позивача вказує, що роз'єднання даної справи на господарське судочинство та цивільне судочинство зважаючи на коло Відповідачів буде порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій і за сплату додаткового судового збору зі сторони позивача. Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до юридичної особи, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до фізичних осіб порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
При цьому, вимоги Криворізької міської ради у даній позовній заяві є однорідними та такими, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав, і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Підсумовуючи, представник позивача зазначає, що відсутні об'єктивні перешкоди для розгляду даної справи у порядку цивільного судочинства, навпроти, вже існує сформована судова практика про те, що розгляд подібних справ здійснюється у порядку цивільного судочинства якщо у справі однією зі сторін є фізична особа та з огляду на специфіку предмету спору та однорідність позовних вимог до відповідачів це буде відповідати принцип повноти, всебічності, об'єктивності та процесуальної економії.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю доповідача, думку представника позивача Сильникову А.О., яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у скарзі підстав, просила ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження щодо вимог, заявлених до ТОВ «Ранчо Софія» скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, разом з вимогами, заявленими до відповідача ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на таке.
Як убачається із змісту позовної заяви та її предмету, позивач просить: стягнути із ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:08:303:0014, за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 378 577,74 грн., та судовий збір у розмірі 4 474,60 грн.; Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАНЧО СОФІЯ» на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:08:303:0014, за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 256 117,63 грн., та судовий збір у розмірі 5045,83 грн.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ "РАНЧО СОФІЯ", виходив з того, що в даній справі виник між фізичною особою та суб'єктом господарювання, щодо безпідставного збереження ними грошових коштів за фактичне користування окремо кожного з них земельної ділянки, яка хоч і має один кадастровий номер, але на ній розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у спільній частковій власності у відповідачів (у ОСОБА_1 розмір частки складає 47/100, у ТОВ "РАНЧО СОФІЯ" розмір частки складає 53/100), придбані ними кожним окремо. Зважаючи на вказані обставини, а також той факт, що нарахування орендної плати відповідачам здійснюється позивачем кожному окремо за користування відповідної належної їй частки земельної ділянки, яка знаходиться у власності сторони. З огляду на характер правовідносин, беручи до уваги, що вимоги позову не є однорідними, між собою нерозривно не пов'язані та від вирішення однієї вимоги не залежить вирішення вимоги до іншої сторонни, тому спір у даній справі за участю ТОВ "РАНЧО СОФІЯ" не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції, оскільки, містить ознаки господарського спору.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та повністю погоджується з доводами представника позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Статтею 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових правовідносин.
Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
При цьому, у ч.1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №367/4695/20 (провадження №14-12цс21): «критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб'єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Позивачем заявлено позовні вимоги до двох відповідачів: юридичної особи ТОВ «Ранчо Софія» як співвласника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка належить позивачу та фізичної особи ОСОБА_1 як співвласнику цього нерухомого майна, розташованого на цій же земельній ділянці, власником якої є позивач по справі щодо користування ними комплексом будівель, що розташовані на земельній ділянці яка належить Криворізькій міській раді, не сплачуючи при цьому відповідну плату, відповідно до часток: 53 зі 100 за ТОВ «РАНЧО СОФІЯ», 47 зі 100 за ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідачі між собою пов'язані єдиною вимогою, це поновлення порушених прав Криворізької міської ради шляхом сплати коштів за користування однією земельною ділянкою яка належить Криворізькій міській раді, єдиним об'єктом нерухомого майна, який є поділеним відповідно до часток власників.
Водночас вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.
Заявлені у цій справі позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати зі співвласників нерухомого майна, яке розташоване на одній земельній ділянці, належній позивачу, стороною яких є ТОВ «Ранчо Софія» та фізична особа ОСОБА_1 є однорідними та нерозривно пов'язаними між собою, оскільки висновки суду щодо позовної вимоги до відповідача - фізичної особи щодо стягнення коштів залежить від висновків суду щодо позовних вимог до відповідача - юридичної особи щодо стягнення грошових коштів за оренду однієї тієї ж земельної ділянки.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Отже, вирішення за правилами господарського судочинства цього спору в частині позовних вимог до ТОВ «Ранчо Софія», який є юридичною особою, за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , яка є фізичною особою, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову та доказів здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
З огляду на вказане колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанцій про необхідність закриття провадження у справі у частині позовних вимог, заявлених до ТОВ «Ранчо Софія».
Таким чином, з огляду на суб'єктний склад сторін, предмет та характер спірних правовідносин, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про його підвідомчість суду господарської юрисдикції.
Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до норм ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Криворізької міської ради задовольнити.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: