Провадження № 22-з/803/575/25 Справа № 199/4071/23 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д.
розглянувши у судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу №199/4071/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» про захист прав споживача шляхом стягнення матеріальної шкоди, за заявою представника Приватного підприємства «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» - адвоката Чередніченко Максима Миколайовича, про ухвалення додаткового рішення, головуючий у суді першої інстанції Руденко В.В.,-
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 07 травня 2025 року у справі №199/4071/23 відмовлено.
Разом з тим під час ухвалення частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року у справі №199/4071/23, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат.
08 вересня 2025 року представник ПП «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» - адвокат Чередніченко М.М. звернувся із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат по справі на стадії апеляційного провадження, які складаються витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 20 000 (двадцять тисяч гривень).
В обґрунтування заяви зазначив, що за результатами апеляційного перегляду справи, судом апеляційної інстанції не було вирішено питання про розподіл судових витрат, про що апелянт зазначав у раніше поданій заяві та надавав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат.
Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду апеляційної інстанції надано: договір про надання правової допомоги б/н від 09 липня 2025 року, заявку на надання послуг № 0907 до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 09 липня 2025 року, акт про надані послуги до заявки на надання послуг № 0907 до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 09 липня 2025 року, рахунок на оплату № 18 від 15 липня 2025 року, копія платіжної інструкції № 1167 від 15 липня 2025 року, копія ордеру на надання правничої допомоги (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
З опису наданих послуг вбачається, що вказані послуги надавалися відповідачеві адвокатом та полягають у тому, що адвокат здійснив представництво та захист інтересів клієнта в апеляційному суді та зробив підготовку документів.
В питанні критеріїв співмірності витрат, слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц.
Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розподіляючи витрати, які очікує понести відповідач на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи: договір про надання правової допомоги б/н від 09 липня 2025 року, заявку на надання послуг № 0907 до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 09 липня 2025 року, акт про надані послуги до заявки на надання послуг № 0907 до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 09 липня 2025 року, рахунок на оплату № 18 від 15 липня 2025 року, копія платіжної інструкції № 1167 від 15 липня 2025 року, копія ордеру на надання правничої допомоги (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є не співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатами обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву представника ПП «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» - адвоката Чередніченко М.М. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та відшкодувати йому 5 000 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги. У іншій частині вимог - відмовити.
Керуючись ст.ст. 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Заяву представника Приватного підприємства «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» - адвоката Чередніченко Максима Миколайовича, про ухвалення додаткового рішення по справі №199/4071/23 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «ОВЕРКОМ ЕНЕРДЖІ» витрати на професійну допомогу на стадії апеляційного провадження у розмірі 5 000 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст додаткової постанови складено 01.10.2025
Головуючий суддя О.В. Агєєв