Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8701/25
Номер провадження 1-кс/711/2177/25
03 жовтня 2025 року
м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
адвоката - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12025250380000297 від 13.09.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, -
Прокурор Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , звернувся з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Клопотання обґрунтовує тим, що 17.09.2025 під час проведення санкціонованого обшуку, дозвіл на який надано в рамках розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025250380000297 від 13.09.2025, в приміщені гаражу, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим №7110136400:02028:0014 між багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 та приватним будинком по АДРЕСА_2 виявлено та вилучено предмети зовні схожі на зброю, боєприпаси та вибухові речовини.
З метою проведення повного, об'єктивного, всебічного досудового розслідування проведено ряд слідчих дій спрямованих на встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
17.09.2025 слідчим проведено огляд місця події біля будинку, який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 17, під час якого було вилучено: автомобіль «Citroen Berlingo», номерний знак НОМЕР_1 , який опломбовано пломбами № NPU 0414027, № NPU 0414028, № NPU 0414029 та № NPU 0414030.
Дані предмети мають значення речових доказів по даному кримінальному провадженню та визнані речовими доказами, так як існує необхідність проведення їх експертного дослідження.
Власником даного майна є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно п.1 ст.98 КПК України, встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Також, згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно зі ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернений. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, необхідно враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою збереження речових доказів та запобіганню їх відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню.
Також прокурор додає, що по вилученому майну станом на даний час існує необхідність в проведенні оглядів з залученням спеціалістів з різних галузей та призначення відповідних експертиз.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та пояснив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025250380000297 від 13.09.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України. 17.09.2025 слідчим проведено огляд місця події біля будинку, який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 17, під час якого було вилучено: автомобіль «Citroen Berlingo», номерний знак НОМЕР_1 , який опломбовано пломбами № NPU 0414027, № NPU 0414028, № NPU 0414029 та № NPU 0414030. Просить задовольнити клопотання та накласти арешт на майно власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на автомобіль «Citroen Berlingo», номерний знак НОМЕР_1 .
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання. Наявні свідки, які вказали, що при допомозі із речами зброя переміщувалася в автомобілі «Jeep». Постанова про визнання предмета речовим доказом не зобов'язує слідчого суддю накладати арешт. В транспортному засобі відсутні будь-які ознаки наявності речових доказів, змиви, предмети, тощо. Дане авто спільна сумісна власність подружжя, так як була придбана ОСОБА_5 у 2023 році, тому просить відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання прокурора та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстр у досудових розслідувань за №12025250380000297 від 13.09.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
17.09.2025 ОСОБА_5 затриманий в порядку п.2 ч.1 ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
19.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, тобто, у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині та в придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна, який згідно ч.2 ст.170 КПК України допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. (ч.1 ст.170 КПК України).
Пунктом 3 частини 2 ст.170 КПК України, передбачено, що арешт майна, зокрема, допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Частиною 5 зазначеної статті встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
17.09.2025 старшим слідчим в ОВС-криміналістом відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 проведено огляд місця події біля будинку, який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 17, під час якого було вилучено: автомобіль «Citroen Berlingo», номерний знак НОМЕР_1 , який опломбовано пломбами № NPU 0414027, № NPU 0414028, № NPU 0414029 та № NPU 0414030.
17.09.2025 постановою старшого слідчого в ОВС-криміналіста відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 вилучений автомобіль «Citroen Berlingo», номерний знак НОМЕР_1 , визнаний речовим доказами по даному кримінальному провадженні.
Звертаючись до слідчого судді з вказаним клопотанням так і в судовому засіданні, прокурор зазначає, що необхідно накласти арешт на вилучений 17.09.2025 автомобіль «Citroen Berlingo», номерний знак НОМЕР_1 , у зв'язку з необхідністю забезпечення збереження речового доказу.
За правилами встановленими частиною другою статті 170 КК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Норми ст.98 КПК України передбачають, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Згідно з вимогами ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Разом з цим, слідчий суддя на стадії досудового розслідування не оцінює докази з точки зору їх допустимості чи достатності, оскільки це прерогатива безпосередньо судового розгляду кримінального провадження.
З поданого клопотання слідує, що правовою підставою для накладення арешту на вилучене під час огляду 17.09.2025 майно, є положення статті 170 КПК України, якою передбачено можливість накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Разом з цим, в судовому засіданні прокурором не обґрунтовано та не доведено яке ж значення має у цьому кримінальному провадженні автомобіль «Citroen Berlingo», номерний знак НОМЕР_1 , які сліди вчинення злочину він містить, у зв'язку з чим його необхідно фізично зберігати, шляхом позбавлення права власників на володіння, користування та розпорядження вказаним майном.
На думку слідчого судді, визнаний речовим доказом автомобіль «Citroen Berlingo», номерний знак НОМЕР_1 , з'ясувавши всі обставини, не містить переконливі критерії, передбачені ч.1 ст.98 КПК України.
Нормами ч.3 ст.173 КПК України передбачено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Положеннями частини першої статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя не вбачає на даний час підстав для накладення арешту на майно, вилучене 17.09.2025 в ході проведення огляду місця події біля будинку, який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 17.
Керуючись ст.ст.7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, -
У клопотанні прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12025250380000297 від 13.09.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України - відмовити.
Тимчасово вилучене майно - автомобіль «Citroen Berlingo» номерний знак НОМЕР_1 , підлягає поверненню власнику або іншій уповноваженій особі.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 07.10.2025.
Слідчий суддя: ОСОБА_1