Справа № 761/42214/25
Провадження № 1-кс/761/26877/2025
06 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 201-3 КК України, в рамках кримінального провадження № 72024001520000019 від 04.09.2024, -
Детектив за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що Головним підрозділом детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 203-1, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК України.
01.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру в організації контрабанди товарів, тобто переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів (крім підакцизних товарів та електричної енергії), вчиненій у значному розмірі організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 201-3 КК України.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі, документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, детектив просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у 33 025 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На думку органу досудового розслідування відносно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного та можуть перешкодити розслідуванню кримінального провадження.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, подав відповідні письмові заперечення.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, Головним підрозділом детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-3, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК України.
01.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 201-3 КК України.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколами обшуків від 14.06.2025;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 30.06.2025;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_8 від 01.07.2025;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_9 від 30.06.2025;
- висновком експертів від 25.08.2025 № 6064/25-53/6065/25-34.1 за результатами розведення комплексної судової експертизи матеріалів речовин та виробів та судової товарознавчої експертизи;
- протоколом про результати спостереження за особою від 30.12.2024 та іншими матеріалами проведення негласних слідчих ( розшукових) дій;
- протоколом допиту як свідка ОСОБА_10 , від 22.07.2025;
- протоколом допиту як свідка ОСОБА_11 від 20.06.2025;
- протоколом допиту як свідка ОСОБА_12 від 03.07.2025;
- протоколом допиту як свідка ОСОБА_13 від 19.06.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 01.10.2025, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 201-3 КК України.
Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачається покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до одинадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а тому усвідомлює наслідки у разі визнання його винним у вчиненні цього злочину, що вже само по собі може бути підставою та мотивом переховуватися від органу досудового розслідування і суду.
Так Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд враховує покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу).
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-які речі, документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що досудове розслідування кримінального провадження триває, проводяться та заплановано проведення низки слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою отримання доказів у кримінальному провадженні, зокрема відшукання інших речей та документів, що мають значення для встановлення фактичних обставин вчинення контрабанди товарів.
Так, маючи доступ до речей та матеріалів, які до теперішнього часу в повному обсязі не вилучено, ОСОБА_4 може їх знищити, сховати або спотворити, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 може впливати (шляхом пропозиції грошової винагороди, погрозами, тощо) на цих осіб з метою схилити їх у будь-який спосіб до ненадання ними викривальних показань, що негативним чином може вплинути на всебічне, повне і неупереджене дослідження всіх обставин даного кримінального провадження.
Досудове розслідування кримінального провадження триває, у тому числі планується проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою встановлення інших осіб, що можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, а тому наявний ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків у кримінальному провадженні.
Також, слід враховувати встановлену кримінальним процесуальним законодавством України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Разом з цим, суд вважає необґрунтованою наявність ризиків, передбачених п.п. 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки детективом у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зроблено лише припущення щодо наявності у ОСОБА_4 корупційних зав'язків, які він може використати з метою незаконного впливу на працівників правоохоронного органу, а також припущення щодо продовження вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Підозрюваний відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя вважає, що обставина, яка виправдовує тримання особи під вартою, належить введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан в зв'язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
У зв'язку з наведеним, клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо розміру застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Вирішуючи питання про визначення розміру застави, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 201-3 КК України, віднесене до категорії особливо тяжких злочинів.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого (підозрюваного) на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Дослідивши матеріали клопотання, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не обґрунтовано розмір застави у 100 000 000 грн, в даному конкретному випадку, у порядку виключення, що обумовлено обставинами справи (в тому числі характером кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному), враховуючи особу підозрюваного, ступінь його співучасті в інкримінованому злочині, майновий стан, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у межах 3 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Даний розмір застави слідчий суддя вважає достатнім та таким, що забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме по 01.12.2025.
Підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту негайно в залі суду.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у межах 3 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 084 000 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора чи суду;
2) повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) не залишати місто Київ та Київську область без дозволу детектива, прокурора чи суду;
4) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками, стосовно обставин, що розслідуються у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04.09.2024;
5) носити електронний засіб контролю.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначити по 01.12.2025.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який призначений старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04.09.2024.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1