06.10.2025 Справа № 756/15856/25
Справа № 756/15856/25
1-кс/756/2822/25
06.10.2025 слідчий суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025100050002438 від 04.10.2025 за ч. 1 ст. 2032 КК України,
До слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025100050002438 від 04.10.2025 за ч. 1 ст. 2032 КК України.
У клопотанні прокурор просить винести ухвалу про арешт майна, а саме на 16 моніторів, 27 комп'ютерних мишок, 14 системних блоків, 20 комп'ютерних клавіатур.
Вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що воно не відповідає вимогам статей 169, 170, 171 КПК України з огляду на наступне.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що 04.10.2025 під час проведення обшуку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено вищевказане майно, яке відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України є тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Частиною 2 ст. 168 цього Кодексу передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду, що узгоджується з положеннями ч. 7 ст. 236 КПК України, відповідно до якої речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (ч. 5 ст. 171 КПК України).
Частиною 1 ст. 171 КПК України передбачено загальний порядок звернення прокурора, слідчого за погодженням з прокурором, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2024 у справі №990/75/24 (провадження №11- 57сап24) звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово у свої постановах (зокрема від 21.05.2020 у справі №11- 619сап19, від 20.02.2025 у справі №990SCGC/25/24 (провадження №11-263сап24) та ін.) звертала увагу, що згідно із частинами першою та другою статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Клопотання може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, якщо його подано про арешт майна, яке не було тимчасово вилучено.
Вимога процесуального закону щодо обов'язкового повідомлення власника тимчасово вилученого майна про розгляд клопотання про його арешт забезпечує повне і всебічне з'ясування обставин щодо підстав застосування арешту, а відтак забезпечує не тільки виконання завдань кримінального судочинства, але й захист права власності, запобігання протиправному обмеженню цього права. Власник майна під час розгляду клопотання вправі навести доводи на захист свого права, заявити про наслідки арешту майна для нього та надати відповідні докази
Визначені нормами КПК повноваження слідчого судді спрямовані на здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, у поєднанні з метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладають саме на слідчого суддю обов'язок встановлення, з'ясування та дослідження усіх обставин справи у кожному конкретному випадку, у тому числі і необхідності з'ясування власника майна, питання щодо арешту якого вирішується судом (постанова Великої Палати Верховного суду від 12.12.2019 у провадженні №11-788сап19).
У п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України передбачено два альтернативних варіанти доведення належності майна особі: 1) за допомогою документів, які підтверджують право власності на майно; 2) за допомогою конкретних фактів і доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження майном, на чому наголошує Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі №947/27786/21 (провадження №51-2759км22).
Під час перевірки клопотання та долучених на його обгрунтування документів слідчим суддею встановлено, що воно не містить інформації про власників (володільців) майна, зазначеного у прохальній частині клопотання, носить узагальнений та спрощений характер, без посилання на докази та/або факти які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретних фактів і доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
За таких обставин, відсутність у клопотанні інформації про власника (володільця) майна, питання про арешт якого порушує сторона обвинувачення перед слідчим суддею, не співвідноситься з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України та призведе до унеможливлення повідомленням судом заінтересованих осіб про розгляд такого клопотання, що відповідно до ст. 172 КПК України є обов'язком суду, і висновки, які будуть зроблені слідчим суддею за результатами розгляду клопотання, будуть носити характер припущення, що є неприпустимим, та одночасно позбавлять власників (володільців) майна можливості реалізувати передбачені КПК процесуальні права учасника справи.
Згідно ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання прокурору на підставі ч. 3 ст. 172 КПК України для усунення недоліків.
Керуючись статтями 642, 170, 171, 172 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025100050002438 від 04.10.2025 за ч. 1 ст. 2032 КК України, повернути прокурору та встановити строк сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1