Справа № 753/22030/24
Провадження № 2/755/3442/25
"17" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі
Головуючого - судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
за участю
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав, у якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обгрунтування позову зазначено, що сторони перебували у фактичних шлюбних віносинах, проживали у місті Гайворон Кропивницького району Кіровоградської області, мають спільну дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З жовтня 2014 року спільно не проживають, спільного господарства не ведуть, спільним побутом не пов'язані. Спільна дитина сторін проживає з матір'ю. Позивач вихованням дитини займається самостійно, відповідач залишив її з дитиною, його місце перебування не відомо. У травні 2023 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , 1992 року народження, проживають разом та дітьми у с. Борова, Фастівського району Київської області. Відповідач не має бажання спілкуватися, навіть у телефонному режимі, з жовтня 2014 року сина не бачив жодного разу, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною, не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Син не отримує від батька привітань та подарунків на день народження. Відповідач не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування сина. Вихованням та фактичним утриманням сина займається позивач. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться життям дитини, не відвідує його вдома та має заборгованість зі сплати аліментів. Коштів на утримання дитини не надавав, його життям та розвитком не цікавиться. Відповідач не був позбавлений інформації щодо місця перебування позивача та дитини, позивач перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні не створювала, вказане свідчить про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати батьківські обов'язки.
На підставі викладеного, з посиланням на положення статей 150, 157, 164 СК України позов просила задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав щодо сина.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року справу передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20 березня
2025 року на 10 год. 30 хв., витребувано від Служби у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області висновок щодо наявності або відсутності підстав позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У підготовче засідання 20 березня 2025 року сторони не з'явилися, про день, місце та час проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином.
Позивач ОСОБА_1 20 березня 2025 року подала заяву, у якій просила провести підготовче засідання без її участі, проти задоволення клопотання Служби у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 14 лютого 2025 року про заміну третьої особи не заперечує. Просила витребувати у Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо його сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явився, про день, місце та час проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками отримав 14 березня
2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області, 14 лютого 2025 року (вхід. № ЕП-1820) на електронну пошту суду подала клопотання, у якому просила замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Службу у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області, на Службу у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року задоволено клопотання третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області, залучено до складу учасників справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Службу у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області. Зобов'язано позивача ОСОБА_1 направити третій особі - Службі у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, копію позовної заяви з додатками та надати суду підтверджуючі документи. Зобов'язано третю особу - Службу у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, надати висновок щодо наявності або відсутності підстав позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22 квітня 2025 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик та допит свідка ОСОБА_4 , клопотання про допит свідка ОСОБА_5 залишено без розгляду за заявою позивача. Підготовче засідання відкладено на 28 травня 2025 року на 11 год.00 хв. у зв'язку із відсутністю висновку Служби у справах дітей та сім'ї по суті спору.
30 квітня 2025 року (вхід. № 24419) до суду надійшло клопотання третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Просили замінити тертю особу - Службу у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області, на Службу у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації.
28 травня 2025 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області про залучення третьої особи.
Також 28 травня 2025 року (вхід. № ЕП-6299) до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, з повідомленням про дату засідання комісії з питань захисту прав дитини.
30 червня 2025 року (вхід. № ЕП-7564) Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області подала до Дніпровського районного суду міста Києва рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 25 червня 2025 року № 370 та висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав.
09 липня 2025 року у підготовче засідання сторони не з'явилися, про день, місце та час проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій просила провести підготовче засідання за її відсутності, щодо закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явився, про день, місце та час проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином. Конверт з повісткою про виклик до суду, що направлявся на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання». Водночас, конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками отримав 14 березня 2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи. Правом на подання відзиву не скористався.
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області, у підготовче засідання свого представника не направили, про день, місце та час проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. 16 червня 2025 року подали до суду клопотання, у якому просили провести підготовче засідання без участі представника третьої особи. Правом на подання письмових пояснень по суті справи не скористалися.
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, у підготовче засідання свого представника не направили, про день, місце та час проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 вересня 2025 року на 10 год. 30 хв.
17 вересня 2025 року у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві. Звернула увагу, що відповідач дитині не допомагає, участі у житті дитини не бере останні 8 років. Востаннє написав електронне повідомлення синові два роки тому. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів. Станом на дату розгляду справи позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі та має ще двох дітей.
У судовому засіданні у присутності представника Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації - Муханова А.І. проведено опитування дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представником Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації Мухановим А.І. підтверджено, що під час опитування ОСОБА_2 порушень прав та інтересів дитини не встановлено.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 17 вересня 2025 року не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками отримав 14 березня 2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи. Конверт з повісткою про виклик до суду, що надсилався на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» з відміткою про причини повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області у підготовче засідання свого представника не направили, про день, місце та час проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. 16 червня 2025 року
(вхід. № 34415) подали до суду клопотання, у якому просили провести судове засідання без участі представника третьої особи та прийняти рішення згідно норм чинного законодавства. Правом на подання письмових пояснень по суті справи не скористалися.
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, у підготовче засідання свого представника не направили, про день, місце та час проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. 30 червня 2025 року подали до суду рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 25 червня 2025 року № 370 та висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав.
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вивчивши метріали справи, заслухавши пояснення позивача та думку малолітньої дитини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.
Судом встановлено, що із свідоцтва про народження від 23 вересня 2014 року серії
НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гайворонського районного управління юстиції у Кіровоградській області, вбачається, що
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Гайворон, Гайворонського району, Кіровоградської області, про що 23 вересня 2014 року складено відповідний актовий запис
№ 118. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України у формі ID-картки
№ НОМЕР_2 , виданого 22 червня 2023 року, орган видачі - 3247, який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 15 липня 1989 року серії НОМЕР_3 , виданого Відділом запису актів громадянського стану Гайворонської районної ради народних депутатів трудящихся Кіровоградської області, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Гайворон, про що 15 липня 1989 року зроблено запис № 158. Батьками зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Зі свідоцтва про шлюб від 27 травня 2023 року серії НОМЕР_4 , виданого Фастівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 27 травня 2023 року зареєстровано шлюб ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 27 травня 2023 року складено відповідний актовий запис № 193. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка - ОСОБА_10 , дружини - ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 15 січня 2024 року
№ 2024/000469178, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 26 липня 2022 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу від 18 вересня 2024 року № 180, виданого Борівським старостинським округом Фастівської міської ради Київської області, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
До матеріалів справи також долучено Акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 31 жовтня 2024 року, затверджений старостою Борівського старостинського округу Фастівської міської ради Київської області, який містить інформацію про здійснення обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім'ї: ОСОБА_9 (чоловік), ОСОБА_11 (донька), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_12 (син). Умови проживання в квартирі в хорошому стані, кількість житлових кімнат
- 4, квартира забезпечена електро -, водо - постачанням, каналізацією, опалення централізоване, газопостачання централізоване. В квартрирі прибрано та охайно. У сина ОСОБА_2 окрема кімната, є письмовий стіл, ліжко, шафа для одягу заповнена дитячим одягом і взуттям.
З характеристики ОСОБА_2 , учня 5-го класу Борівського академічного ліцею Фастівської міської ради, встановлено, що ОСОБА_2 навчається у Борівському академічному ліцеї з першого класу, володіє навчальним матеріалом на середньому рівні, навчається не в повну міру своїх сил. Приймає участь у громадському житті школи та класу, достотньо самостійний. Важко знаходить спільну мову з деякими однокласниками, через що має конфлікти. Бувають проблеми з дотриманням правил для учнів. Серед однокласників має декілька товаришів. До вчителів ставиться з повагою. Мати ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню дитини, приймає активну участь у житті класу та школи. Постійно цікавиться успіхами дитини та регулярно відвідує школу, забезпечує все необхідне для повноцінного розвитку і навчання хлопчика. Батько, за період навчання дитини у школі його успіхами не цікавився та школу не відвідував.
З матеріалів справи також встановлено, що 28 липня 2016 року Гайворонським районним судом Кіровоградської області по справі № 385/878/16-ц видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 200,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з
07 липня 2016 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Відповідно до довідки від 09 жовтня 2024 року про наявність заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, виданої Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в межах виконавчого провадження № НОМЕР_7, відкритого 26 вересня 2016 року про виконання виконавчого листа Гайворонського районного суду Кіровоградської області від
28 липня 2016 року по справі № 385/878/16-ц, ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, яка станом на 01 жовтня 2024 року становить 82 484,75 грн.
Також до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_7 від 09 жовтня 2024 року, складений старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кришень М.А., відповідно до якого станом на вересень 2024 року сукупний розмір заборгованості складає 82 484,75 грн. Також містять відомості про сплату аліментів/стягнення виконавцем у грудні 2018 року у сумі 7 280,00 грн та у березні 2019 року у розмірі 410,00 грн.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 13 листопада
2024 року № 902068, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2 .
В матеріалах справи міститься Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про недоцільність позбавлення батьківських прав
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у цивільному шлюбі. В родині народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З пояснень ОСОБА_1 відомо, що вона з родиною проживала у місті Гайворон Кіровоградської області. Після народження сина, з жовтня 2014 року, батьки припинили проживати разом, ОСОБА_2 залишив дружину з сином та поїхав. Вихованням і забезпечення сина мати займається самостійно. ОСОБА_2 не бере участі у житті дитини, не займається його навчанням та вихованням, не забезпечує сина. Дитина не отримує від батька подарунків та привітань на дні народження. Батько не бачив сина жодного разу, не намагається з ним зустрітися, не підтримує контакту. У зв'язку із ухиленням батька від матеріального забезпечення, ОСОБА_1 звернулася до Гайворонського районного суду Кіровоградської області щодо стягнення аліментів. Відповідно до рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2016 року по справі
№ 385/878/16-ц з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина, заборгованість зі сплати аліментів становить 82 484,75 грн. З травня 2023 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 , проживають у селищі Борова Фастівського району Київської області з дітьми.
14 травня 2025 року спеціалістами Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради проведене обстеження житлово-побутових умов проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Чотирикімнатна квартира мебльована, з ремонтом, наявні всі комунікації. Малолітній має окрему кімнату, де створена зона сну та відпочинку, начальний куточок. У дитини є ноутбук та мобільний телефон. Потреби сина мати забезпечує.
В ході обстеження спеціалістами ССДС ВК ФМР проведена бесіда з малолітнім ОСОБА_2 , в ході якої з'ясовано, що з 2016 рокі він не бачив батька, не зустрічається та не спілкується з ним. Одного разу в 2023 році хтось зателефонував йому на мобільний, сказав, що він його батько. Хлопчик злякався та поклав слухавку. Більше дзвінків не було. ОСОБА_2 зазначив, що жодних подарунків, грошових коштів, одягу, продуктів харчування батько йому ніколи не надавав. ОСОБА_2 навчається в Борівському академічному ліцеї Фастівської міської ради Київської області, навчальним матеріалом володіє на середньому рівні, навчається не в повну міру своїх сил. Мати приділяє належну увагу вихованню сина, бере активну участь у житті класу та школи, постійно цікавиться успіхами дитини та регулярно відвідує школу, забезпечує все необхідне для повноцінного розвитку і навчання хлопчика. Батько ОСОБА_2 успіхами за період начання сина не цікавився, школу не відвідував.
Поспілкуватися з ОСОБА_2 спеціалістам служби не вдалося. На виклик, направлений за його місцем реєстрації засобами поштового зв'язку, ОСОБА_2 не з'явився. Також було направлено лист до Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації щодо відібрання пояснень ОСОБА_2 про причини його ухилення від виконання батьківських обов'язків та отримання інформації щодо його способу життя. З відповіді від 26 травня 2025 року
№ 101/42-2119 відомо, що спеціалісти служби відвідали адресу проживання ОСОБА_2 , поспілкуватися з ним не вдалося, оскільки двері помешкання ніхто не відчинив, інформація щодо неналежного виконання своїх обов'язків відносно малолітнього ОСОБА_2 у служби відсутня.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи відсутність інформації про місце перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендації комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 04 червня 2025 року № 7), рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 25 червня 2025 року № 370, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним.
17 вересня 2025 року у судовому засіданні проведено опитування малолітнього ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що зараз він проживає з матір'ю, має брата та сестру, має домашніх тварин: собаку та кота. Також з ними проживає тато ОСОБА_18 , який до нього добре ставиться. До другого чи третього класу його до школи водила і забирала бабуся, зараз ходить самостійно. Раніше займався боксом та футболом, нині вчить англійську мову. Одного разу йому подзвонив батько, але він не відповів на дзвінок та заблокував його номер телефону.
Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також і санкція за протиправну винну поведінку батьків. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого
1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (частина перша статті 18 Конвенції про права дитини).
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (частина перша статті 27 Конвенції про права дитини).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).
Між інтересами дитини й інтересами батьків має існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Стаття 8 Конвенції
1950 року не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04 (пункт 54)).
Відповідно до положень статті 121 Сімейного кодексу України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини (стаття 133 Сімейного кодексу України).
Відомостей про перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з матеріалів справи не встановлено. Позивач вказану обставину підтвердила.
Згідно із частиною першою статті 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Як уже зазначалося раніше батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 118, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження від 23 вересня 2014 року серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гайворонського районного управління юстиції у Кіровоградській області.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно статті 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17 червня
2021 року у справі № 466/9380/17 9 (провадження № 61-2175св20), ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 127/10585/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня
2023 року у справі № 522/20260/21).
Право батьків і дітей бути поряд один із одним становить основоположну складову сімейного життя. Заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції 1950 року. Це не означає, що таке втручання є порушенням відповідних прав. Порушення матиме місце тоді, якщо втручання відбулося або не згідно із законом, або не відповідає легітимним цілям, переліченим у пункті 2 цієї статті, або не є необхідним у демократичному суспільстві, зокрема пропорційним одній чи більшій кількості таких цілей.
Можливість позбавлення батька батьківських прав законом передбачене та може переслідувати мету захисту прав і свобод позивача, тобто якнайкращих його інтересів. Однак, допускаючи відповідність такого втручання у право відповідача на повагу до його сімейного життя, слід перевірити, чи забезпечили суди, які задовольнили позов, баланс інтересів сторін.
Обов'язок доведення наявності такого ухилення її від виконання батьківських обов'язків, що може бути підставою для позбавлення батьківських прав, покладений на позивача (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 522/20260/21, від 21 травня 2024 року у справі № 303/801/23).
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що з жовтня 2014 року сторони спільно не проживають, батько не цікавиться дитиною, її життям, матеріально не забезпечує та не допомагає, аліменти не сплачує, має заборгованість. Його місце перебування їй не відоме, водночас, будь-яких перешкод у спілкуванні батька з дитиною вона не створювала. Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі, має дітей, приблизно до 2022 року сім'я змінила місце проживання. Утриманням сина позивач займається самостійно.
На підтвердження заявленого позивачем надано характеристку малолітнього ОСОБА_2 з навчального закладу, акт обстеження умов його проживання та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні.
Під час з'ясування обставин справи встановлено, що кілька років назад батько намагався в телефонному режимі спілкуватися із сином, водночас, дитина була налякана, не змогла самостійно розібратися в ситуації, припинила спілкування з батьком.
Позивач вказані обставини під час судового розгляду справи не заперечувала.
Водночас, в матеріалах справи відсутня інформація про повідомлення ОСОБА_2 про зміну місця проживання дитини, а саме переїзд з міста Гайворон до селища Борова у Київській області, надання власних контактних даних чи дитини. Також позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, викладені у позовній заяві, зокрема, факт припинення фактичних шлюбних відносин саме у жовтні 2014 року та самостійне виховання дитини з того часу.
Суд також враховує, що до матеріалів справи не долучено відомостей, які б свідчили про негативну характеристику особи ОСОБА_2 , випадків вияву відповідачем аморальної чи антисоціальної поведінки, проявів жорстокості до дитини чи оточуючих, відомостей про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, тощо.
Водночас, з пояснень дитини також встановлено, що її вихованням, забезпеченням відвідування навчального закладу займається також його бабуся. Негативних фактів щодо особи батька дитина не повідомила. Водночас малолітній ОСОБА_2 зазначив про спроби батька встановити з ним контакт у телефонному режимі.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Однак, у постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 204/2097/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18 від 06 травня 2020 року по справі № 753/2025/19 також зазначено, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
З наявного у матеріалах справи висновку вбачається, що Орган опіки та піклування не оцінив можливі причини невиконання відповідачем ОСОБА_2 батьківських обов'язків, оскільки відсутня інформація про місце перебування відповідача. Орган опіки та піклування не встановлював причини відсутності ОСОБА_2 за місцем реєстрації: проживання за іншою адресою, переїзд до іншої країни та працевлаштування, особливості графіку роботи, проходження військової служби, хвороба, тощо. Так само органом опіки та піклування не встановлено фактів свідомого нехтування батьківськими обов'язками, яке має систематичний та постійний характер; непроявлення інтересу до дитини; що особа батька становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Також з висновку встановлено, що службою не здійснено обстеження житлово-побутових умов батька дитини, відомостей про повторні візити за адресою його реєстрації також не зазначено. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини батько присутній не був, власних пояснень не надавав. Відомостей про його належне повідомлення про проведення відповідного засідання комісії з питань захисту прав дитини до матеріалів справи не долучено. Також надаючи оцінку обставинам справи службою не надано належної оцінки факту зміни місця проживання дитини, відповідних запитів до органів опіки та піклування за адресою попереднього місця проживання дитини не направлено, обставини життя та виховання дитини не встановлено.
Суд також враховує, що обставин, які свідчать про необхідність застосування такого заходу впливу до батька дитини, результатів обстеження умов проживання дитини та її батьків, їх психологічних характеристик, стосунків між дитиною та її батьками, наявності з боку батька загрози для благополуччя малолітнього ОСОБА_2 , його здоров'я та психічного розвитку, позиції батька щодо виконання ним своїх батьківських обов'язків, а також відомостей про вжиття заходів для надання батькові і дитині допомоги у підтримці стосунків у висновку не наведено.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини.
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що ОСОБА_2 систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Також умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази тривалого, систематичного та саме умисного, а не спричиненого тимчасовими життєвими обставинами, ухилення від виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Наявність заборгованості по сплаті аліментів не може слугувати достатньою підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2021 року у справі
№ 243/13192/19-ц (провадження № 61-2237св21), у постанові від 18 лютого 2021 року у справі
№ 645/920/19.
Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 (провадження № 61-18610св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18 (провадження
№ 61-1682св22), від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 (провадження № 61-7357св21)).
Згідно статті 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, покладено на позивача.
При встановлених обставин, оцінюючи надані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту свідомого навмисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків щодо малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомого нехтування такими обов'язками та остаточного небажання брати участь у житті дитини.
За таких обставин, суд прийшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення його батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини. Так само позивач не зазначив, яким чином наявність батьківських прав у відповідача щодо їх спільної дитини обмежує її права, як матері дитини, не навів фактів неможливості реалізації власних прав чи прав дитини, неможливості забезпечення інтересів сина позивачем теж не наведено.
Як уже неодноразово зазначалося раніше, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Отже, у цій справі судом не встановлено умисної винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання дитини і свідомого нехтування ним своїми обов'язками, повного розірвання зв'язків з дитиною, відтак підстави для позбавлення батьківських прав, передбачені частиною другою статті
164 СК України, відсутні, оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, і допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Надані стороною позивача до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування ним батьківськими обов'язками, його винну поведінку щодо сина.
Таким чином, в цій конкретній ситуації, відсутні виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав з дотриманням статті 9 Конвенції про права дитини, статті
8 Конвенції (див. наприклад пункт 59 рішення Європейського Суду у справі «Ньяоре проти Франції»), і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», які є надзвичайно важливими.
З урахуванням встановлених обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 14, 19, 71, 81, 121, 150, 164, 165, 166, 193, 245, 246 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 45189227, адреса місцезнаходження: вул. Тимофія Рудяка, буд. 1, м. Фастів, Київська обл., 08500.
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04054926, адреса місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 1, м. Фастів, Київська обл., 08500.
Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова