ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19758/25
провадження № 3/753/7174/25
"25" вересня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Бондаренко М.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановила:
До Дарницького районного суду м. Києва 17 вересня 2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08 вересня 2025 року серії ЕПР1 № 447060, водій ОСОБА_1 08 вересня 2025 року, о 08 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом «Audi», державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений на блок-посту КП 503 та відмовився надати документ, що посвідчує особу, поїхавши з місця ДТП та надалі переслідувався на службовому автомобілі «Hyundai», де був затриманий шляхом блокування. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.4 ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП заперечив повністю. Як пояснив, він був зупинений на блокпосту на Бориспільському шосе. Коли до нього підійшов працівник поліції, він поцікавився підставами розташування блокпосту, однак відповіді не отримав. Поліцейський почав вимагати у нього документи, проте він їх не надав, вважаючи такі вимоги безпідставними.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адмінстративної відповідальності, дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 08 вересня 2025 року серії ЕПР1 № 447060, складений стосовно ОСОБА_1 , відеозапис з бодікамери поліцейського.
Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
У ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
У п. 2.4 ПДР встановлюється, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. У свою чергу у п. 8.9 ПДР зазначається, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: а) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; в) гучномовного пристрою; г) спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.
Отже, у разі подання працівниками поліції вимоги про зупинку транспортного засобу в один або декілька способів, що визначені у п. 8.9 ПДР, водій відповідного транспортного засобу зобов'язаний зупинитися у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.
Порушення вказаного юридичного обов'язку тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Під час судового розгляду судом встановлено, що до матеріалів справи долучено DVD-R диск, який поміщений у відповідний конверт.
Так, перегляд відеозапису надає суду об'єктивне уявлення про хронологію подій. Зокрема, при його відтворенні вбачається, що поліцейські вже перебували у стані активного переслідування ОСОБА_1 на момент початку відео, із включеними проблисковими маячками та звуковими сигналами. Це переслідування тривало не менше двох хвилин, протягом якої ОСОБА_1 очевидно не мав наміру зупинятися.
Далі суд зазначає, що зупинився ОСОБА_1 лише у вимушеному порядку, зокрема тоді коли його заблокували на службовому автомобілі. Водночас, після зупинки він не заперечував факт того, що не зупинився на вимогу поліції. Його пояснення про «безпідставність зупинки» не спростовують факту вчинення правопорушення, а лише підтверджують, що він усвідомлював свою поведінку, але свідомо нехтував законною вимогою зупинитися.
Така поведінка є типовим прикладом ігнорування встановленого порядку та дискредитації авторитету правоохоронних органів в умовах воєнного стану, коли дії на блокпостах мають безпекову функцію. Тому дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Вказаний відеозапис є належним, допустимим та достовірним доказом.
Доводи ОСОБА_1 про те, що його зупинка на блокпості була незаконною, суддя відхиляє як безпідставні.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на всій території держави запроваджено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до сьогоднішнього дня.
При цьому в умовах воєнного стану органи Національної поліції України, Збройні Сили України та інші військові формування мають право встановлювати та здійснювати контроль на блокпостах, у тому числі перевіряти документи осіб, транспортні засоби та інші обставини, що мають значення для забезпечення безпеки.
Таким чином, наявність блокпосту на Бориспільському шосе зумовлена виключно цілями охорони громадської безпеки та оборони держави, а дії працівників поліції зі зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 відповідали вимогам закону.
За таких обставин, на підставі наведеного, суддя вважає, що докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, як невиконання водієм транспортного засобу вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу.
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці.
Суддя вважає, що стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому, адже поведінка ОСОБА_1 до, під час і після вчинення правопорушення є демонстративною зневагою як до закону, так і до елементарних норм співжиття.
Враховуючи виключно зухвалий характер дій правопорушника, суддя дійшла переконання, що позбавлення права керування строком на один 03 місяці є не лише правомірним, а й єдиним адекватним заходом реагування, здатним захистити інших учасників дорожнього руху від подібної безвідповідальності.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 як учасник бойових дій від сплати судового збору звільнений.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 122-2, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судя
ухвалила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три місяці.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО