ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12508/25
провадження № 2/753/8937/25
"02" жовтня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Сирбул О. Ф.,
за участю секретаря - Парубець А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анни Ахматової 45" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анни Ахматової 45" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2025відкрито провадження в зазначеній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням/викликом сторін.
12.09.2025 від представника позивача надійшла заява провідмову від позову та розподіл судових витрат, за змістом якої останній повідомив, що між сторонами відсутній предмет спору, просив закрити провадження по справі, вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Розглянувши заяву представника позивача про відмову від позову, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно із ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Разом з тим, у такому випадку суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України, після закриття провадження по справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Однак, наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача у цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно платіжної інструкції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Враховуючи викладене, та те, що підстав для відмови в прийнятті заяви про відмову від позову судом не встановлено, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відмовою позивача від позову та повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні вищевказаного позову до суду.
У частині вимог заяви представника позивача про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 2 000 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Згідно із п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати цивільних справах» від 17.10.2014 року № 10, передбачено, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.
Визнання відповідачем позову не є підставою для звільнення його від сплати судових витрат.
Заявлені позовні вимоги були задоволені відповідачем після пред'явлення позову до суду, так 29.07.2025 відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку за період з 12.08.2024 по 01.06.2025. Отже, відповідач, до винесення рішення судом по даній справі, виконав позовні вимоги позивача.
Із наведеного слідує, що позивач не підтримує свої вимоги внаслідок задоволення їх відповідачем після звернення позивача із даним позовом до суду та відкриття провадження у справі.
З огляду на вказане, приймаючи до уваги положення статті 142 ЦПК України, суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу стороною позивача було надано суду копії договору про надання правової допомоги № 01/12-21, укладений 01.12.2021 між позивачем та адвокатом, додаткову угоду № 9 до договору про надання правової допомоги № 01/12-21 від 01.12.2021, платіжна інструкція № 1253 від 01.07.2025, акт пройому передачі від 09.09.2025, ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2542/10.
Верховний Суд в постанові від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19 дійшов висновку, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Крім того, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в праві 925/1137/19.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Проаналізувавши обставини справи та факт добровільного виконання відповідачем заявлених позовних вимог, враховуючи обсяги наданих адвокатом послуг правничої допомоги, приймаючи до уваги, що представник позивача участі у судових засіданнях не брав, а також те, що справа відноситься до категорії малозначних справ та не становить значної складності, позовна заява не містить будь-яких складних розрахунків чи описань подій, керуючись принципом пропорційності, достатності та справедливості, суд вважає, що справедливим, співмірним та обґрунтованим є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на загальну суму 500 грн, а тому вимога про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 43, 206, 260, 274, 352-355 ЦПК України, суд, -
Прийняти відмову представника позивача від позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анни Ахматової 45" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та закрити провадження у справі.
Повернути Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Анни Ахматової 45" (ЄДРПОУ 33542167, місцезнаходження: 02068, місто Київ, вул. Ахматової, будинок 45) 50 відсотків суми судового збору у розмірі 1 211,20 грн, який було сплачено на рахунок суду згідно платіжної інструкції № 1235 від 13.06.2025 в АТ "Ощадбанк".
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анни Ахматової 45" (ЄДРПОУ 33542167, місцезнаходження: 02068, місто Київ, вул. Ахматової, будинок 45) витрати на правову допомогу в сумі 500 грн.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: