ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17149/25
провадження № 1-кс/753/2387/25
"01" жовтня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024100020003545 відомості до ЄРДР внесені 14.08.2024 за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, працює спеціалізоване комунальне підприємство «Київтелесервіс», на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не перебуває, не інвалід, не депутат, державні нагороди пільги відсутні, одружений, має на утриманні малолітню особу, раніше не судимий; проживає за адресою: АДРЕСА_1 -
18.08.2025 старший слідчий СВ Дарницького УПГУНП у м. Києві ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням погодженим з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_6 , якому 13.08.2025 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначив, а прокурори в судовому засіданні підтримали, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , підтверджується протоколами тимчасового доступу до речей і документів. Висновками судових експертиз; іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Також мають місце ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на тяжкість покарання, а саме позбавлення волі на строк до 5 років; незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваний обіймає керівну посаду та може спілкуватися із підлеглими особами, які будуть допитані в якості свідків, зокрема тиснути на них;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки завдяки посаді, яку обіймає підозрюваний, останній має доступ до документів, що мають значення для досудового розслідування, які може знищити або підробити.
В судовому засіданні прокурори підтримали клопотання з підстав зазначених в останньому.
Підозрюваний та захисник просили відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на відсутність передбачених процесуальним законом підстав для обрання запобіжного заходу. Так, підозра є необґрунтованою, оскільки об'єктивна сторона злочину в якому підозрюється ОСОБА_6 є діяння, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні службових обов'язків через несумлінне ставлення до них. Проте, згідно посадової інструкції посади, яку обіймає ОСОБА_6 , саме до обов'язків останнього не входить вчинення тих дій, за нібито халатне виконання яких, підозрюється ОСОБА_6 .
Що стосується ризиків заявлених у клопотанні, то ризик втечі обґрунтований, лише тяжкістю покарання, без врахування особи підозрюваного, зокрема наявність міцних соціальних зв'язків, роботи на критичній інфраструктурі, наявності на утриманні неповнолітньої особи, рухомого та нерухомого майна.
Ризики вчинення іншого кримінального правопорушення та тиску на свідків також є непоґрунтованими, оскільки клопотання не містить даних про те, що протягом року досудового розслідування ОСОБА_6 вчиняв або мав намір вчинити відповідні дії. Крім того, враховуючи те, що наразі у кримінальному провадженні триває виконання ст. 290 КПК України є підстави вважати, що органом досудового розслідування було зібрано всі документи та речові докази, а також допитано всіх осіб, які орган досудового розслідування вважав за потрібне.
Крім того, 05.09.2025 матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 виділено в окреме провадження за № 12025100020003325, в той час як клопотання про обрання запобіжного заходу подано в межах кримінального провадження за № 12024100020003545.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, джерелом якої є рішення, що буду наведені далі, обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, § 88; Erdagoz проти Туреччини, § 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, § 32).
Оцінюючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , інкримінованого кримінального правопорушення слідчий суддя вважає, що підстав вважати її обґрунтованою поза розумним сумнівом не достатньо.
Виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).
Аналізуючи положення практики ЄСПЛ, можна дійти висновку, що обґрунтованість підозри містить два аспекти. Перший стосується питання вчинення кримінального правопорушення, а другий - доведення обставин, які за розумного неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, доведення обставин, викладених в повідомленні про підозру, здійснюється наявними в матеріалах провадження доказами.
Відповідно до диспозиції ст. 367 КК України, службова недбалість є невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Об'єктивна сторона службової недбалості характеризується: діянням, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні службових обов'язків через несумлінне ставлення до них; наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державним чи громадським інтересам (ч. 1) чи тяжких наслідків (ч. 2); 3) причинним зв'язком між вчиненим діянням та наслідками.
Службова недбалість може виявлятися у формі: а) бездіяльності, коли суб'єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов'язки, або б) дії, коли покладені на нього службові обов'язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо.
Указівка закону на невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них характеризує перш за все об'єктивну сторону вчиненого і свідчить про те, що службова особа не тільки повинна була, а й мала реальну можливість виконати покладені на неї службові обов'язки належним чином, тобто могла діяти так, як того вимагають інтереси служби. Тому для наявності об'єктивної сторони службової недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначаються компетенція службової особи і коло службових обов'язків, покладених на неї цим актом; б) які саме обов'язки, в якому обсязі та порядку вона повинна була виконувати у відповідних умовах; в) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов'язки в умовах, що склалися; г) у чому саме виявилися допущені особою порушення службових обов'язків і які наслідки вони спричинили; ґ) чи перебували службові порушення у причинному зв'язку з тими наслідками, що настали.
Для кваліфікації злочину за ст. 367 КК діяння службової особи обов'язково повинно бути зумовлене її службовим становищем, а дії, які вона не виконала чи виконала неналежним чином, входили в коло її службових обов'язків. Тому невиконання або неналежне виконання не службових, а інших обов'язків не може розглядатися як службова недбалість.
Указівка закону на несумлінне ставлення службової особи до виконання службових обов'язків виключає можливість кваліфікації діяння як службова недбалість у випадках, коли істотна шкода була заподіяна внаслідок недосвідченості, недостатньої кваліфікації, відсутності належних навичок або з інших обставин, що не залежать від службової особи і виключають реальну можливість належного виконання покладених на неї службових обов'язків.
Згідно посадової інструкції начальника департаменту експлуатації, супроводження та підтримки програмно - апаратних комплексів та мереж, тобто посади яку обіймає ОСОБА_6 , до завдань та обов'язків ОСОБА_6 не входить складання службових записок, тобто дії за халатне виконання яких наразі підозрюється ОСОБА_6 а.с. 130 - 131/.
Отже, враховуючи те, що відповідальність може наставати за невиконання або неналежне виконання саме службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, об'єктивна сторона злочину в якому підозрюється ОСОБА_6 відсутня.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не має права вирішувати питання допустимості та належності доказів, тому при обґрунтуванні ухвали слідчий суддя вважає недоцільним надавати оцінку іншим доказам, які були дослідженні при розгляді даного клопотання.
Що стосується ризиків заявлених у клопотанні, останні також не є обґрунтованими, зважаючи на тривалість досудового розслідування, розгляд даного клопотання, відсутність будь яких об'єктивних даних з боку органу досудового розслідування, які б свідчили про те, що такі ризики вірогідні, зважаючи на належну процесуальну поведінку підозрюваного, міцні соціальні зв'язки, високий соціальний статус та репутацію ОСОБА_6 .
Крім того, слідчий суддя звертає уваги, що наразі ОСОБА_6 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12024100020003545 для забезпечення якого подано дане клопотання, оскільки 05.09.2025 матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 виділено в окреме провадження за № 12025100020003325, а отже на думку слідчого судді мета даного клопотання не є актуальною.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про те, клопотання є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,
ст. ст. 177, 178, 181, 193-196, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: