ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16784/25
провадження № 3/753/6222/25
"30" вересня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, офіційно непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушень, передбачених ст. ст. 122-2, 130 ч. 1 КУпАП (протоколи серії ЕПР1 № 401829 та ЕПР1 № 401818),
ОСОБА_1 , 25.07.2025 року о 01 год. 30 хв., керуючи автомобілем «SEAT», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по перехрестю вул. Ревуцького та вул. М. Кравчука у м. Києві, в порушення вимог п. 2.4 ПДР, не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору з увімкненням спеціального звукового сигналу.
При цьому, ОСОБА_1 , 25.07.2025 року о 01 год. 30 хв., керуючи автомобілем «SEAT», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по перехрестю вул. Ревуцького. 7-б в бік вул. Кравчука у м. Києві, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п. 2.5 ПДР, відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру працівника поліції 765282.
В суді ОСОБА_1 свою вину визнав, підтвердив обставини, зазначені в протоколах про адміністративні правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме даними: протоколу про адміністративну правопорушення, який складено відносно ОСОБА_1 ; відеозапису з місця події.
Крім того, згідно зі ст. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів.
За наведених обставин вважаю, що у працівників поліції були наявні передбачені законом підстави для проведення ОСОБА_1 відповідного огляду на стан сп'яніння, про що працівник поліції і зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння було також зафіксовано за допомогою нагрудної камери працівників поліції 765282, запис якої було долучено до матеріалів справи.
З даних відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, переглянутого в судовому засіданні, вбачається, що автомобіль «SEAT», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 переслідувався на службовому автомобілі. Під час зупинки у зв'язку з керуванням транспортним засобом під час комендантської години та рух без увімкнення ближнього світла фар, ОСОБА_1 пояснив, що батько проходить військову службу і нещодавно провів брата на війну, не зупинився, бо хвилювався що і його заберуть. В ході спілкування у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останньому було запропоновано пройти відповідний огляд у встановленому законом порядку. При цьому ОСОБА_1 відмовився від проходження встановленого огляду як на місці зупинки, так і у лікаря-нарколога.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР, та утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану зокрема, алкогольного сп'яніння.
Крім того, відповідно до ч. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з даних розписки, ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, а транспортний засіб, яким керував останній було залишено на місці зупинки. ОСОБА_1 зобов'язувався не керувати транспортним засобом.
З урахуванням наведеного вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за обставин, встановлених у протоколі, підтверджена в повному обсязі.
З огляду на викладене, приходжу до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-2, 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у межах санкції статей 122-2, 130 КУпАП.
Виходячи з норм ст. 36 КУпАП остаточне адміністративне стягнення накласти у межах санкції частини статті встановленої за більш серйозне правопорушення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 40-1, 122-2, 130, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накласти остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605.60 грн.
Відповідно до вимог ст. ст. 307-308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, а у разі оскарження або внесення подання - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Крім того, роз'яснити, що після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, вилучене посвідчення водія повертається після успішного складання іспитів на право керування транспортним засобом.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя