ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15099/25
провадження № 2/753/10380/25
08 жовтня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шаповалової К.В.
за участі секретаря судового засідання Давидюк В.О.
представника позивача Кононенка І.О.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
у липні 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява КП "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що КП "Київтеплоенерго" надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрована у квартирі № 97 вказаного будинку та є споживачем зазначених вище послуг. У зв'язку із несплатою відповідачем коштів за отримані послуги, у неї виникла заборгованість, яка разом із врахуванням 3% річних від суми боргу, її інфляційної складової та пені складає 189 289, 04 грн, та яку позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2025 року цивільну справу № 753/15099/25 передано судді Шаповаловій К.В.
Відповідно до інформації, яка надійшла до суду з електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА", відповідач значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року було відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15 серпня 2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні із викликом (повідомленням) сторін. В обґрунтування поданого клопотання про необхідність розгляду справи з викликом сторін у судове засідання, представник позивача зазначає, що це необхідно для всебічного встановлення обставин справи, оскільки відповідач не є власником квартири по якій виникла заборгованість та ніколи у ній не проживала.
Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року справу було призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 вересня 2025 року на 15:30 год.
01 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зауважила наступне. ОСОБА_1 не є власником чи співвласником квартири АДРЕСА_1 . Єдиним власником зазначеної житлової нерухомості та споживачем житлово-комунальних послуг є ОСОБА_2 . ОСОБА_1 ніколи не проживала та не проживає в вищезазначеній квартирі АДРЕСА_1 , а є лише особою, яка є зареєстрованою у помешканні. Фактично ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_5 , разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , який зареєстрований за вказаною адресою. Квартирою АДРЕСА_1 , як об'єктом нерухомого майна не користується, жодних житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 для власних потреб не отримує та не споживає, стороною договору чи договорів про надання будь-яких житлово-комунальних послуг не є. В поданій позовній заяві відсутні будь-які докази про фактичне користування об'єктом нерухомого майна - квартирою АДРЕСА_1 . Обов'язок щодо сплати послуг виникає лише у разі отримання певною особою таких послуг. Відповідно питання щодо фактичного користування ОСОБА_1 житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Саме власник квартири відповідає за оплату комунальних послуг. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», власник укладає договір із виконавцем комунальних послуг і сплачує за них у встановлені строки. Відповідно ОСОБА_2 , як власник житлового приміщення: квартири АДРЕСА_1 і є належним відповідачем за позовом про стягнення заборгованості. ОСОБА_1 не є належним Відповідачем за даним позовом. Окрім того, відповідач просить суд застосувати позовну давність у відповідності до статей 257, 267 Цивільного кодексу України.Застосування позовної давності додатково захищає порушене право, відповідача за заявленим позовом, так, як розрахунок розміру заявленої суми заборгованості з відповідними розмірами пені та інфляційних витрат виходить за межі трирічного строку позовної давності в декілька раз. Враховуючи наведене, відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Позивач не скористався своїм правом не подав до суду відповіді на відзив.
У судове засідання призначене на 30 вересня 2025 року з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Представником позивача позовні вимоги були підтримані у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, а також зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі, оскільки зареєстрована у помешканні, по якому виникла заборгованість за несплату коштів за отримані житлово-комунальні послуги. Комунальні послуги надавались відповідачу в повному обсязі, протилежного суду відповідачем не доведено. Крім того, просив врахувати положення ЦК України про зупинення позовної давності на період введення в Україні карантину та воєнного стану.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, наголосив, що вважає відповідача ОСОБА_1 неналежним відповідачем у справі, зауважив, що позивачем не було надано суду доказів того, відповідач фактично проживає у помешканні та користується наданими послугами. Також представник відповідача зазначив, що не підлягає задоволенню вимога щодо стягнення заборгованості за постачання гарячої води, оскільки квартира сама по собі перебуває у стані початкового ремонту, у квартирі не встановлені навіть крани. Представник відповідача наголосив, що у квартирі не встановлені лічильники, а відтак невідомо, яким саме чином позивачем здійснювалося нарахування обсягів спожитих послуг. Разом з тим, представник відповідача у разі задоволення позовних вимог просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача, а саме - 1 рік до пені та 3 роки до загальної заборгованості.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, дослідивши письмові доводи представника позивача, відповідача, заслухавши пояснення сторін надані у судовому засіданні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Тобто, з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго».
З 01 листопада 2021 року, у зв'язку зі зміною законодавства, КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Будинок АДРЕСА_1 під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання, тобто мешканці квартир, що розташовані в будинку, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем вищезгаданих послуг.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).
Вищевказаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За приписами статті 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).
Частина 7 статті 26 Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно статті 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
З 1 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).
За приписом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та попових договорів про надання послуг з постачання гарячої води" та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії".
Відповідно до статті 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також і плату за абонентське обслуговування.
Відповідно до вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води зобов'язана сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що відповідач отримуючи послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води, не виконувала покладений на неї договором і законом обов'язок по оплаті вказаних послуг, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, на яку позивачем також нараховано 3% річних та інфляційні втрати, що підтверджується наданими позивачем розрахунками.
Щодо тверджень представника відповідача про те, що відповідач є неналежним відповідачем у справі оскільки вона не є власником помешкання, а лише зареєстрована у ньому, однак фактично не проживає, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
Однак, відповідачем не надано доказів звернення до КП «Київтеплоенерго» із заявою про не проживання у квартирі АДРЕСА_1 у спірний період та що вона бажає припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, на час фактичного не проживання. за вказаною адресою, а тому підстав для звільнення відповідача від оплати житлово-комунальних послуг немає.
Окрім того, відповідачем не було надана належних доказів, які б свідчили про факт не проживання ОСОБА_1 у квартири (актів, фотозображень, які б свідчили про стан квартири, що є неналежним для проживання тощо), тож суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період, оскільки відповідач була зобов'язана надати такі докази також і до надавача послуг і у спірний період.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідач від мереж теплової енергії та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлявся, не відключався.
Крім того, постановою судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20.04.2016 справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Щодо тверджень представника відповідача про те, що позивачем невідомо як здійснювалося нарахування заборгованості без даних лічильників, які в свою чергу зі слів представника відповідача навіть не встановлені у квартирі, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 11 постанови КМУ «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21 липня 2005 року № 630 (чинна на період спірних правовідносин) уразі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Таким чином вбачається, що нарахування об'єму послуг здійснювалося позивачем саме у відповідності до вищезазначених положень, оскільки відповідачем у квартирі не встановлено засоби обліку та відповідно, не здійснюється передача показників отриманих послуг.
Щодо сум нарахованої позивачем заборгованості, суд зазначає.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до умов договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або договору № 2 до договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене цим договором. Крім того новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних та інфляційних нарахувань.
Відповідно до договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» позивач прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 780, 74 грн та з централізованого опалення 28 532, 30 грн.
Окрім того, відповідач у період з травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року не сплачувала кошти за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, унаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 46971,11 грн та 11816,13 грн, відповідно. Також відповідач має заборгованість за несплату послуг з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 202 ,37 грн.
Разом з тим, відповідач, починаючи з 01 листопада 2021 року, не належним чином сплачувала кошти за надані їй послуги: з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 54907,54 грн та 8630,53 грн, відповідно, а також: заборгованість по платі за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії - 1437,35 грн та за абонентське обслуговування за постачання гарячої води - 760,10 грн.
Суд наголошує, що відповідачем у відзиві на позов було заявлено щодо застосування судом позовної давності до заявлених вимог, яка була підтримана представником відповідача у судовому засіданні.
Таким чином, суд наголошує на наступному.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 71-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зроблено висновок, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участь у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.
Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року
Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.
Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Пункт 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, перебіг позовної давності зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України з березня 2020 року і до вересня 2025 року, а тому строк позовної давності підлягає застосуванню відповідно до норм Закону до вимог виниклих до березня 2017 року.
Отже, суд застосовує позовну давність до заборгованості відповідача, яка виникла за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, до квітня 2017 року.
Таким чином, з огляду на встановлення судом порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного та належного отримання коштів за надані послуги до 01 травня 2018 року, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (з урахуванням застосованої позовної давності), у розмірі 13031,29 грн та 3284,94 грн відповідно.
Окрім того, стягненню із відповідача підлягає заборгованість період з травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 46971,11 грн та 11816,13 грн, відповідно; та заборгованість за несплату послуг з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 202, 37 грн.
А також заборгованість нарахована, починаючи з 01 листопада 2021 року, за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, у розмірі 54907,54 грн та 8630,53 грн, відповідно, а також заборгованість по платі за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії - 1437,35 грн та за абонентське обслуговування за постачання гарячої води - 760,10 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі, інфляційних втрат та пені, які нараховані починаючи з січня 2024 року, суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положень постанови Кабінету міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Втім, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги, у випадку прострочення сплати коштів, було поновлено на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, тобто такі нарахування проводяться з 31 грудня 2023 року.
Судом було здійснено перерахунок 3% річних від суми боргу та його інфляційної складової щодо заборгованості, яка утворилася до травня 2018 року, з урахуванням позовної давності, а відтак 3% річних та інфляційна складова щодо заборгованості за централізоване опалення, яка виникла до травня 2018 року становить: 2150, 17 грн та 518, 45 грн, відповідно; 3% річних та інфляційна складова щодо заборгованості за централізоване гаряче водопостачання, яка виникла до травня 2018 року становить: 555,13 грн та 139, 35 грн, відповідно.
Також позивачем були здійснені нарахування 3% річних та розміру інфляційних втрат на суми заборгованості за несплату коштів, а саме:
?за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01травня 2018року по 31 жовтня 2021року, заборгованість за що склала 46971,11 грн, то інфляційна складова боргу становить 7750,23 грн, а 3% річних - 1876,27 грн.
?за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01травня 2018року по 31 жовтня 2021року, заборгованість за що склала 11816,13 грн, то інфляційна складова боргу становить 1949,66 грн, а 3% річних - 472,00 грн.
?за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01листопада 2021 року заборгованість за що склала 54907,54 грн, то інфляційна складова боргу склала 7055,24 грн, а 3% річних 1680,87 грн.
?за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01листопада 2021 року, заборгованість за що склала 8630,53 грн, то інфляційна складова боргу становить 1045,43 грн. 3% річних - 247, 56 грн.
Судом також було перевірено вказані розрахунки, які виконані за вірними формулами та із зазначенням достовірних періодів нарахування, а відтак зазначені вимоги підлягають задоволенню.
Окрім того, пунктом 10 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу (ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Позивачем ставиться вимога про стягнення із відповідача пені у розмірі 2045,06 грн та 301,20 грн, яка утворилася у зв'язку із непогашенням заборгованості за спожиті у період з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, відповідно.
Щодо застосування позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені, суд зазначає, що відповідно до положень статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Вбачається, що позивачем здійснювалося нарахування пені у період з січня 2024 року по кінець травня 2025 року. Позов до суду було подано у липні 2025 року.
Таким чином, зважаючи на положення статті 258 ЦК України, суд застосовує позовну давність до заборгованості по пені, яка виникла за послуги з постачання гарячої води, до липня 2025 року.
Тож за підрахунком суду підлягає стягненню із відповідача пеня у розмірі 1476,34 грн та 219,66 грн, яка утворилася у зв'язку із непогашенням заборгованості за спожиті у період з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, відповідно.
Суд також наголошує, що відповідачем не було надано контрозрахунку щодо сум заявлених позивачем вимог.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на як і вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що відсутні докази надання послуг позивачем відповідачу, враховуючи таке.
Відповідно до статті 27 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії.
Відповідачем та її представником не було надано суду доказів виклику представника позивача та фіксації ненадання або надання не в повному обсязі послуг з водопостачання та постачання теплової енергії до квартири відповідача у порядку, визначеним ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, абонентське обслуговування та обслуговання вузлів комерційного обліку, а також 3% річних від сум боргу, їх інфляційної складової боргу та пені в загальному розмірі 168 177,72 грн є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідачів сплачений позивачем судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, який складає 2690,29 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,
позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість:
- за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року у розмірі 13031,29 грн, інфляційну складову у розмірі 2150,17 грн та 3% від суми боргу - 518,45 грн;
- за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання за період до 01 травня 2018 року у розмірі 3284,94 грн, інфляційну складову у розмірі 555,13 грн та 3% від суми боргу - 139,35 грн;
- за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 46971,11 грн, інфляційну складову у розмірі 7750,23 грн та 3% від суми боргу - 1876,27 грн;
- за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 11816,13 грн, інфляційну складову у розмірі 1949,66 грн та 3% від суми боргу - 472,00 грн;
- за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 54907,54 грн, інфляційну складову у розмірі 7055,24 грн та 3% від суми боргу - 1680,87 грн, пеню - 1476,34 грн;
- за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання гарячої води у розмірі 8630,53 грн, інфляційну складову у розмірі 1045,43 грн та 3% від суми боргу - 247,56 грн, пеню - 219,66 грн;
- за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 1437,35 грн;
- за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 760,10 грн;
- за обслуговування вузлів комерційного обліку у розмірі 202,37 грн,
що загалом складає 168 177,72 грн, а також суму судового збору у розмірі 2690,29 грн.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради "Київтеплоенерго", код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 08 жовтня 2025 року.
Суддя К.В. Шаповалова