Справа № 752/4178/25
Провадження № 1-кс/752/8147/25
Іменем України
02 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024105060000067, відомості щодо якого 05.02.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про скасування арешту майна, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.04.2025 року, на мобільний телефон "Apple" моделі «iPhone 14 Pro», у чохлі, ІМЕІ НОМЕР_1 , із сім карткою НОМЕР_2 .
В обгрунтування клопотання зазначає, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12024105060000067 від 05.02.2024 року, за ознаками вчиненян кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. У ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024105060000067 слідчим в ОВС відідлу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 , 20.03.2025 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 . За результатом проведеного обшуку було виявлено та тимчасово вилучено мобільний телефон "Apple" моделі «iPhone 14 Pro», у чохлі, ІМЕІ НОМЕР_1 , із сім карткою НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 . Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.04.2025 року у справі № 752/4178/25 (провадження № 1-кс/752/2695/25) на вищевказане тимчасово вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, що належить ОСОБА_4 накладено арешт. Як вбачається зі змісту ухвали про арешт майна, вказане рішення було прийнято з метою збереження речових доказів. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду. На думку адвоката, на даний час є підстави для скасування арешту майна, оскільки на сьогоднішній день ОСОБА_4 стороною захисту в даному кримінальному провадженні не є, підозру їй не повідомлено. В ході обшуку доступ до мобільного телефону на обмежувався, відтак в органу досудового розслідування були
можливості здійснити його огляд безпосередньо в ході обшуку. Крім того, як відомо, за постановою слідчого проведено експертне дослідження вилученого телефону та інформація, яка на ньому міститься, скопійована та зберігається в матеріалах кримінального провадження. За таких обставин, скаржник вважає, що на даний час є підстави для скасування арешту майна.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СУ ГУ НП у м. Києві у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12024105060000067 від 05.02.2024 року.
Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.04.2025 накладено арешт у рамках кримінального провадження №12024105060000067 на мобільний телефон "Apple" моделі «iPhone 14 Pro», у чохлі, ІМЕІ НОМЕР_1 , із сім карткою НОМЕР_2 .
Задовольняючи клопотання про арешт майна слідчий суддя вказав про необхідність вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою збереження речових доказів та наявність достатніх підстав для цього.
Так, частиною першої статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначенним у статті 98 цього Кодексу..
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках, зокрема, надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність належних підстав для арешту майна; доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (справа «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності в розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим інша сторона, у випадку незгоди з даним клопотанням, зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 174, 372, 376 КПК України, -
1. Клопотання задовольнити.
2. Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року у справі №752/4178/25 (провадження № 1-кс/752/2695/25), а саме з мобільний телефон "Apple" моделі «iPhone 14 Pro», у чохлі, ІМЕІ НОМЕР_1 , із сім карткою НОМЕР_2 .
3. Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1