Справа № 752/18040/25
Провадження № 2/752/8985/25
Іменем України
08 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив солідарно стягнути з них на свою користь заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) станом на 01 березня 2025 року основного боргу у розмірі 43933,92 грн., а також інфляційні витрати в розмірі 10161,38 грн., 3% річних в розмірі 3513,06 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01 травня 2015 року і по теперішній час надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 .
Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12 червня 2025 року №4430993292.
Право власності у відповідача -1 виникло на підставі свідоцтво про право на спадщину №5-1782 від 20 квітня 2017 року, виданий Другою Київською державною нотаріальною конторою, дубліката свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12 листопада 1997 виданого відділом приватизації житла Харківської районної в місті Києві державної адміністрації, у відповідача - 2 виникло на підставі дублікату свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12 листопада 1997 року, виданого відділом приватизації житла Харківської районної в м. Києві державної адміністрації.
Письмовий договір з відповідачами, не укладався, оскільки вони знехтували цим обов'язком.
Свої обов'язки по оплаті витрат на утримання будинку й прибудинкової території відповідачі не виконують належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 01 березня 2025 року, яка складається з :
-основний борг 43933,92 грн.;
-інфляційні втрати 10161,38 грн.;
-3% річних 3513,06 грн.
На підставі викладеного просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 25 липня 2025 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 29 липня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам були направлялені копії ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачу копія позовної заяви з додатками направлялися двічі.
На адресу суду повернувся конверт із копією ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви, який направлявся відповідачу.
Відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в п.п.78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві.
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.
Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму ст.128,130, 131 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.
Відповідно до п. 3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Частиною 1 ст.131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Виходячи з цього, суд вважає відповідача обізнаним про наявність спору в провадженні суду та його предмет.
Станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 01 травня 2015 позивач здійснював функції з утримання будинку АДРЕСА_1 та надавав житлово-комунальні послуги.
Відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12 червня 2025 року №430993292.
Відповідачі зареєстровані за вищезазначеною адресою та є споживачами послуг, які надає позивач.
Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між сторонами не укладався письмовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відтак до правовідносин сторін застосовуються положення про уніфікований публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найм житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 процент від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 процентів загальної суми боргу.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ст.ст. 7,13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (центральне постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Відповідно до ст. ст. 156, 162 ЖК Української РСР власники квартир зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги. Власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Як встановлено судом, відповідачі належним чином не виконують свій обов'язок з оплати за спожиті послуги, внаслідок чого відповідно до розрахунку, наданого позивачем у них виникла заборгованість станом на 01 березня 2025 року в розмірі 43933,92 грн. за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Обов'язок щодо сплати за спожиті послуги встановлений законом, не зважаючи на наявність або відсутність договірних відносин між сторонами.
Зазначений обов'язок є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової заборгованості станом на 01 березня 2025 року становить 57608,36 грн., з яких інфляційні втрати - 10161,38 грн., 3% річних 3513,06 грн.
Слід зауважити, що нарахування 3% річних та інфляційних витрат за період лютий 2022 року - грудень 2023 року включно не здійснюється.
Обов'язок щодо сплати за спожиті послуги встановлений законом, не зважаючи на наявність або відсутність договірних відносин між сторонами.
Зазначений обов'язок є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачами не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості за спожиті послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Крім того, будь-яких клопотань в частині застосування до позовних вимог строків позовної давності зі сторони відповідачів до суду не надходило.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також приймаючи до уваги те, що стороною відповідача доводи та обґрунтування позову в ході розгляду справи належними та допустимими доказами не спростовані, суд вважає, що позов про стягнення заборгованості є обґрунтованим та доведеним, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а відтак вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 141, 258, 263, 264, 284, 287, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» суму заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 березня 2025 року - основного боргу у розмірі 43933,92 грн., інфляційних втрат в сумі 10161,38 грн., 3% річних у розмірі 3513,06 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» - 3028,00 грн. судового збору.
Позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 32375554, місцезнаходження: 03039, м. Київ, проспект Голосіївський,17-б).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або уразі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: К.В. Машкевич