08 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1004/25 пров. № А/857/19187/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 380/1004/25 за адміністративним позовом Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя в 1-й інстанції - Братичак У.В.
час ухвалення рішення - 11 квітня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - 11 квітня 2025 року,
Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області звернулася в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підстава використовується транспортний засіб. 12.11.2024 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку (перевірку на дорозі) від 08.11.2024 № НР000573 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 422, 12.11.2024 року, на автомобільній дорозі с. Баньковичі Львівської області, старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, був зупинений транспортний засіб марки AUTOSAN, державний номерний знак - НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . У відповідності до статті 39 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки, ряд документів, зокрема Тимчасовий реєстраційний талон ХХР №045887, з якого вбачається, що право користування транспортним засобом належить Хирівській міській раді. При здійсненні рейдової перевірки заперечень стосовно визнання позивача перевізником, водій в акті перевірки не висловив. Повідомленням № 104497/33/24-24 від 22.11.2024 про розгляд матеріалів справи, позивачу було направлено на його офіційну електронну адресу 25.11.2024. Однак, на розгляд матеріалів справи, який відбувся 04.12.2024 о 09:00 год, представник позивача не прибув. Отже при проведенні рейдової перевірки на дорозі та на розгляд справи у Відділі державного нагляду (контролю) у Львівській області, позивачем, не надано ні Рішення 11 сесії 8 скликання Хирівської міської ради №1250 від 24 березня 2023 року, ні Наказу начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Хирівської міської ради «Про приймання транспортних засобів» №82 від 19 червня 2023 року, ні Акту прийому - передачі транспортних засобів від 20 червня 2023 року.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
12.11.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку проводилася рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 422, 12 листопада 2024 року, у с. Буньковичі Львівської області, старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, був зупинений транспортний засіб марки AUTOSAN, державний номерний знак - НОМЕР_1 , тимчасовий реєстраційний талон ХХР045887, під керуванням водія ОСОБА_2 .
У ході рейдової перевірки транспортного засобу посадовими особами відповідача було встановлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», при виконанні перевезень організованої групи дітей по маршруту вул. Центральна - Хирівська середня школа відсутній список пасажирів, схема маршруту не погоджена з органом виконавчої влади (поліцією).
За результатами рейдової перевірки складено Акт № АР 086806 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 12.11.2024. Водій від ознайомлення зі змістом акту перевірки № АР 086806 від 12.11.2024 відмовився.
Повідомленням № 104497/33/24-24 від 22.11.2024 про розгляд матеріалів справи (запрошення на розгляд матеріалів справи), позивачу було направлено 25.11.2024 на його офіційну електронну адресу: m_rada_hyriv@ukr.net.
За результатом розгляду справи відповідачем було винесено постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ПШ 108921 від 04.12.2024 до Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області.
Не погоджуючись зі згаданою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За текстом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
За текстом частини першої статті 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Відповідно до частини 3 статті 39 Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України, для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до статті 1 Закону України № 2344-III, паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо.
Встановлення вимог до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів, регулюється відповідно до Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278 (надалі - Порядок 278).
Організатор перевезень - Міністерство інфраструктури України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації, Київська міська державна адміністрація, виконавчий орган ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади (п. 1.2 Порядку 278).
Автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху. Водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, - примірником паспорта маршруту з позначкою «В». (п. 1.3 Порядку 278).
Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (п. 1.4 Порядку 278).
Паспорт маршруту включає: схему маршруту; характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності); копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень); список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, туристично-екскурсійних перевезень, а також перевезення осіб, що перетинають лінію розмежування в Донецькій і Луганській областях та адміністративний кордон між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю); відомості про зміни на маршруті; умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень). У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху. (п. 2.1 Порядку 278).
Список пасажирів, яких перевозять на регулярному спеціальному автобусному маршруті, містить інформацію про: категорію пасажирів (працівники підприємств, установ та організацій, учні, студенти, туристи, екскурсанти та інші організовані групи пасажирів); прізвища, імена, по батькові; приналежність пасажирів до замовника послуг. У разі здійснення туристично-екскурсійних перевезень замість списку пасажирів наводяться відомості про мету поїздки (короткий перелік об'єктів, огляд яких включено до туристичної пропозиції), назва туристично-екскурсійного маршруту та додається копія ліцензії на туроператорську чи турагентську діяльність замовника перевезень. (п. 2.7 Порядку 278).
Акт відповідності паспорта маршруту регулярних спеціальних перевезень умовам перевезень складається комісією, утвореною відповідним організатором перевезень, до складу якої входять представники відповідного організатора перевезень, Державної служби України з безпеки на транспорті, перевізника, замовника послуг, уповноваженого підрозділу Національної поліції України (п. 2.9 Порядку 278).
Паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень повинен бути пронумерований і прошнурований та скріплений паперовим ярликом з написом: «Паспорт містить ___ сторінок, пронумерованих та прошнурованих». Ярлик підписується відповідальними особами та скріплюється печатками замовника послуг, перевізника і організатора перевезень. Один примірник паспорта маршруту регулярних спеціальних перевезень зберігається в організатора перевезень (п. 2.11 Порядку 278).
Паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) погоджується уповноваженим підрозділом Національної поліції України (п. 2.11 Порядку 278).
Затвердження паспорта діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником; затвердження паспорта автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень (додаток 2) здійснюється замовником послуг за погодженням з організатором перевезень на відповідній території (у частині маршруту та графіка руху); затвердження паспорта нового автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 3) здійснюється організатором перевезень на відповідній території (п. 2.13 Порядку 278).
Паспорти маршрутів регулярних спеціальних перевезень з періодичністю не рідше ніж раз на два роки підлягають перегляду відповідними організаторами перевезень та уповноваженими підрозділами Національної поліції України на предмет відповідності відомостей, внесених до паспорта маршруту, вимогам безпеки та умовам перевезень. За результатами перегляду складається відповідний акт, який підшивається до паспорта маршруту(п. 4.4 Порядку 278).
Приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ згідно оскаржуваної постанови стало порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: при виконанні перевезень організованої групи дітей по маршруту вул. Центральна - Хирівська середня школа, у водія був відсутній список пасажирів, схема маршруту не була погоджена з органом виконавчої влади (поліцією).
Такий висновок зроблено відповідачем в акті перевірки від 12.11.2024 № АР 086806.
Водночас, аналізуючи вищенаведені положення законодавства, дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за порушення ст.ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах №640/39442/21 та №560/514/22 відповідно, а також від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а.
Проаналізувавши зібрані по справі докази суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено факту вчинення позивачем даного порушення і, що саме він виступав автомобільним перевізником, виходячи з наступного.
Так, у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 Верховний Суд вказав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Водночас, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21, тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Аналогічна правова позиція також підтримана Верховним Судом в постановах від 13.03.2025 у справі №120/3812/23, від 13.03.2025 у справі №420/9048/23, від 14.11.2024 у справі №440/8156/23.
У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом і у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.
Отож, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не є можливим визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі №280/2150/23).
Водночас, саме на органи Укртрансбезпеки покладено обов'язок ретельно перевірити надану водієм інформацію стосовно особи, яка відповідає за перевезення вантажу на предмет її відповідності вимогам автомобільного перевізника та вжити відповідних заходів, у випадку, якщо наданої водієм інформації недостатньо для визначення особи автомобільного перевізника.
Так, суд звертає увагу, що визначення автомобільного перевізника відповідачем у спірному випадку проводилося виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, зокрема тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 , що був наданий водієм транспортного засобу.
Натомість, з матеріалів справи судом встановлено, що транспортний засіб марки AUTOSAN, номерний знак НОМЕР_1 знаходиться в управлінні та на балансі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Хирівської міської ради (код ЄДРПОУ 43983888), який є окремою юридичною особою, що підтверджується Рішенням 11 сесії 8 скликання Хирівської міської ради №1250 від 24 березня 2023 року, Наказом начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Хирівської міської ради «Про приймання транспортних засобів» №82 від 19 червня 2023 року, та Актом прийому - передачі транспортних засобів від 20 червня 2023 року .
За змістом Акту прийому - передачі транспортних засобів від 20 червня 2023 року, згадані у ньому транспортні засоби закріплені за навчальними закладами: ЗЗСШ І-ІІІ ст. в с. В. Сушиця та ЗЗСО І-ІІІ ст. - ЗДО с. Стар'ява, директором цих закладів забезпечити їх використання згідно вимог чинного законодавства.
При цьому, щодо аргументів відповідача про те, що згадані документи не надавали до перевірки, а також під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності, суд враховує вищезгадані правові позиції Верховного Суду в постановах від 13.03.2025 у справі №120/3812/23, від 13.03.2025 у справі №420/9048/23, від 14.11.2024 у справі №440/8156/23, за змістом яких нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про те, що Хирівська міська рада є відповідальною особою за порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом були передчасні та помилкові, адже відповідний транспортний засіб на момент перевірки не був у її користуванні.
На користь наведеного висновку суду свідчить також те, що водієм до перевірки надавалася схема спеціалізованого транспортного маршруту для перевезення учнів та педагогічних працівників до місця навчання і додому шкільним автобусом (AUTOSAN НОМЕР_1 ), водій ОСОБА_1 , ЗЗСО І-ІІІ ст. - ЗДО с. Стар'ява на 2024-2025 навчальний рік. Схема затверджена в.о. Начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Хирівської ТГ.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року в справі № 380/1004/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.