08 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 569/11067/25 пров. № А/857/30790/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2025 року (головуючий суддя Панас О.В., м. Рівне) у справі №569/11067/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
02.06.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач), в якому просив: визнати протиправною та скасувати Постанову №007401 від 20 травня 2025 року про накладання адміністративного стягнення складену в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртансбезпеки Самофаловим Володимиром Анатолійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122-2 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі 51000,00 гривень та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Позов обґрунтовує тим, що 20 травня 2025 року в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845) було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №007401 з якої вбачається що позивачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї штраф у розмірі 51000 (п'ятдесят одна) тисяча грн. Зі спірної Постанови №007401 від 20 травня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вбачається, що на думку відповідача, 09.04.2025 року о 08.год.36 хв. на а/д М-06, с.Велика Омеляна Рівненського району, Рівненської області, відбулося невиконання вимог уповноваженої особи центрального органу влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті про зупинку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ р.н. НОМЕР_1 , що зафіксовано на портативній відеореєстратор SE-BC632D №AW 9952080. На підставі даних обставин, керуючись статтями 229 та ч. 2 статті 122-2 КУпАП позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначає, що отримані на адвокатський запит документи (листом вих. № 1930/5.1.1/23-25 від 05.05.25 року відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртансбезпеки на адвокатський запит адвоката Савурка О.В. в сукупності з іншими доказами спростовують правомірність винесення спірної постанови. Зауважує, що обґрунтовані пояснення та заперечення позивачка була позбавлена можливості надати до притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки повідомлення про розгляд справи призначене на 12 год. 00 хв. 20.05.2025 року відправлено на її адресу листом №42660/37/24-35 від 13.05.2025 року, позивачкою отримане вже після розгляду справи 20.05.2025 року. Крім того, вказує, що описане в оскаржуваній постанові правопорушення не було зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, оскільки жодні докази вимог посадової особи щодо зупинки автомобіля який належить мені, а саме транспортного засобу MERCEDES-BENZ р.н. НОМЕР_1 відсутні. З наданого відеозапису не вбачається як правомірної вимоги посадової особи відповідача про зупинку транспортного засобу так і що така вимога була адресовано водію транспортного засобу, що належить позивачу, а саме транспортного засобу MERCEDES-BENZ р.н. НОМЕР_1 , оскільки ні марки авто ні держаних номерних знаків автомобіля який належить позивачу на праві власності матеріали адміністративної справи не містять. Разом з тим, вважає, що відсутність повідомлення про невиконання водієм MERCEDES-BENZ р.н. НОМЕР_1 вимог посадових осіб відповідача (оскільки вони відсутні в матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності), свідчить про відсутність і самого факту невиконання законних вимог посадових осіб відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртансбезпеки, в протилежному випадку про такі події необхідно було б повідомляти відповідний підрозділ Національної поліції.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2025 адміністративний позов задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задоволено частково. Скасовано постанову № 007401 від 20 травня 2025 року про накладання адміністративного стягнення складену в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртансбезпеки Самофаловим Володимиром Анатолійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122-2 КУпАП.Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення надіслано на новий розгляд до Державної служби України з безпеки на транспорті. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), яка здійснювалася близько 08 год 36 хв. 09.04.2025 старший державний інспектор Собчук А.М. за допомогою сигнального диска вказавши на транспортний засіб та місце зупинки подав вимогу про зупинку водієві вантажного автомобіля MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказане правопорушення зафіксоване за допомогою портативного відеореєстратора № AW9952080, про що зазначено інспектором у доповідній записці та у оскаржуваній постанові. Цей відеозапис відображає, як інспектор за допомогою сигнального диска вказавши на транспортний засіб та місце зупинки подав вимогу про зупинку водієві вантажного автомобіля MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 . Однак, вказана вимога інспектора виконана не була, водій вантажного автомобіля MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 продовжив рух без зупинки, проігнорувавши вимогу інспектора. На думку апелянта, зазначене порушення містить ознаки такого, за яке передбачена відповідальність відповідно до частин 2 статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме невиконання вимог уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу. Зазначає, що посадові особи Укртрансбезпеки діяли в межах повноважень визначених вимогами статті 19 Конституції України, а тому винесена постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 007401 від 20 травня 2025 року є законною та такою, що не підлягає скасуванню.
22.09.2025 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем є протиправною та підлягає скасуванню. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.05.2025 №007401 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122-2 КУПАП та накладено штраф у розмірі 51000 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови №007401 від 20 травня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вбачається, що 09.04.2025 року о 08.год.36 хв. на а/д М-06, с.Велика Омеляна Рівненського району, Рівненської області невиконання вимог уповноваженої особи центрального органу влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ р.н. НОМЕР_1 , що зафіксовано на портативній відео реєстратор SE-BC632D №AW 9952080.
Доповідною запискою від 11.04.2025 №14866/37/18-25 старший державний інспектор Собчук А.М. повідомив в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про те, що 09.04.2025 на автомобільній дорозі М-06, с.Велика Омеляна, Рівненський район, Рівненська область ним здійснювалася рейдова перевірка відповідно до направлення №000781 від 04.04,2025. О 08 год 36 хв. 09.04.2025 старший державний інспектор Собчук А.М. за допомогою сигнального диска вказавши на транспортний засіб та місце зупинки подав вимогу про зупинку водієві вантажного автомобіля MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 . Однак, водій вантажного автомобіля MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 продовжив рух без зупинки, проігнорувавши вимогу інспектора, також зазначено, що відеофіксація порушення проводилася з нагрудної камери AW9952080.
Листом №33147/5.1.1/24-25 від 11.04.2025 Відділ звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях із запитом про надання відомостей про фізичну особу / керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 , або у разі наявності, відомості про належного користувача цього транспортного засобу.
Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях листом від 14.04.2025 №31/35-14-4555-2025 повідомив, що вантажний автомобіль MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за громадянкою ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 . Також, було повідомлено, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутні відомості щодо оформлення належного користувача на зазначений транспортний засіб.
Повідомленням від 28.04.2025 №37162/37/24-25 ОСОБА_1 було запрошено на розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122-2 КУПАП, яке відбудеться 13.05.2025 з 10 до 12 год. у приміщенні відділу за адресою: м.Рівне, вул. Відінська, 8 (другий поверх).
12 травня 2025 року до Відділу надійшло клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи на іншу дату. Вказане клопотання було задоволене, а розгляд справи відкладено на 20.05.2025.
Повідомленням від 13.05.2025 №42660/37/24-25 ОСОБА_1 було запрошено на розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122-2 КУПАП, яке відбудеться 20.05.2025 з 10 до 12 год. у приміщенні відділу за адресою: м.Рівне, вул. Відінська, 8 (другий поверх). Вказане повідомлення було відправлено позивачу в той же день, а листу було присвоєно трекінговий номер 0601145901581.
Згідно трекінгу з вебсайту АТ «Укрпошта», вказаний лист прибув до відділення 15.05.2025, в цей же день відбулася невдала спроба вручення, після чого лист вручено одержувачу 20.05.2025. Однак, ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явилася, будь-яких клопотань чи пояснень від неї також не надходило.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач оскаржив її у судовому порядку.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та направлення справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122-2 КУпАП на новий розгляд до Державної служби України з безпеки на транспорті.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ч.1ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищенаведені приписи законодавства щодо збирання доказів, обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладається законом на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що інспектору Собчуку А.М. під власний підпис було видано портативний відеореєстратор з інвентарним номером 111360097 та серійним номером AW9952080. Згідно листа в.о. начальника Відділу державного нагляду у Рівненський області від 18.12.2024 за ОСОБА_2 закріплено портативний відеореєстратор з серійним номером AW9952080.
З оглянутого колегією суддів відеозапису, зафіксованого за допомогою портативного відеореєстратора № AW9952080 вбачається, що інспектор перебуваючи у форменому одязі за допомогою сигнального диска вказавши на транспортний засіб та місце зупинки подав вимогу про зупинку водієві вантажного автомобіля. Проте, вказана вимога інспектора виконана не була, водій вантажного автомобіля продовжив рух без зупинки, проігнорувавши вимогу інспектора.
Також, з відеозапису вбачається, що на проїжджій частині дороги знаходився лише один вантажний автомобіль, д.н.з. якого інспектор неодноразово проголошує, проте не вбачається можливим чітко роздивитись номерний знак транспортного засобу.
Разом з тим, в матеріалах справи наявне фото ТЗ MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.70). Проте, апеляційний суд вважає, що даний стоп кадр не містить будь-яких ознак, які вказують, що він роздрукований з відеозапису, дослідженого як доказ.
Відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст. 122-2, частинами 2 і 3 ст. 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
На підставі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналізуючи зазначені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що положення статті 293КУпАП прямо не вказують, що суд при розгляді справи в порядку КАС наділений повноваженнями, визначеними статтею 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Разом з тим, специфіка такого перегляду полягає в тому, що суд фактично і виконує повноваження органу (посадової особи), яка переглядає постанову у справі по адміністративне правопорушення.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваної постанови та направлення справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122-2 КУпАП на новий розгляд до Державної служби України з безпеки на транспорті.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись 241, 243, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2025 року у справі № 569/11067/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар