08 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 461/3102/25 пров. № А/857/24875/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя ШинкарТ.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спину Віорела на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2025 року у справі №461/3102/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий - суддя Стрельбицький Віталій Вікторович, м. Львів), -
14.04.2025 Віорел Спину (позивач) звернувся до Галицького районного суду м. Львова, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про накладення адміністративного штрафу ЛВ №00815329 від 17.03.2025, та закрити провадження у справі про притягнення до адміністрованої відповідальності.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 22.05.2025 позов задоволено.
28.05.2025 Віорел Спину подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 гривень.
Додатковим рішенням Галицького районного суду міста Львова від 29.05.2025 задоволено частково заяву адвоката Потюка Степана Михайловича, представника Віорела Спину, про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи додаткове рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000 гривень не є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (у тому числі часом, витраченим адвокатом на їх виконання), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Віорел Спину подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.
Загалом доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки вважає таке зменшення несправедливим. Зазначає, що заявлений до відшкодування розмір витрат співмірний із затраченим адвокатом часом та його зусиллями пов'язаними із підготовкою до справи, написанням позову та участю у судових засіданнях. Крім того, Віорел Спину зазначає, що надав необхідні докази для підтвердження таких витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням положень параграфа 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представника позивача та відповідачів повідомлено про час, місце та дату розгляду справи шляхом направлення повістки-повідомлення до електронних кабінетів користувача підсистеми «Електронний суд».
За правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Апеляційним адміністративним судом з'ясовано, що між адвокатом Потюком Степаном Михайловичем та позивачем - Віорелом Спину укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 09.04.2025 № 090425-см.
Згідно Додаткової угоди №1 за згаданим вище договором адвокатом було погоджено наступні послуги:
- ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, написання та подача до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу серії ЛВ №00815329 7000 грн./за один документ;
- написання та подача відповіді на відзив 3 500 грн./за один документ;
- написання заперечень, клопотань по суті справи, додаткових пояснень 2000 грн./за один документ;
- участь, представництво та захист інтересів клієнта у судових засіданнях 2500 грн./ за одне засідання.
Згідно акту прийому-передачі додатку №1 до Додаткової угоди №1 до договору №090425-см від 09.04.2025 про надання правничої допомоги виконання договору про надання правничої допомоги, адвокатом було передано послуги, а клієнтом прийнято та здійснено оплату за наступне:
- ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, написання та подача до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу серії ЛВ №00815329 - 7000 грн.
- участь, представництво та захист інтересів клієнта у судових засіданнях 5000 грн.
Загальна вартість послуг адвоката склала 12000 гривень.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний адміністративний суд враховує наступні мотиви й міркування.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат є: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування колегія суддів, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В контексті висновків суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги апеляційний адміністративний суд зазначає, що спір у цій справі стосується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за несплату користування платним паркувальним майданчиком. Тобто справа не належить до категорії складних. Більше того - з матеріалів справи та її обставин апеляційним судом не встановлено наявності правових питань, які складають правову проблему, прогалину, чи спірність правового регулювання. Спірні відносини у цій справі є конкретизованими та достатньо визначеними.
Покликання скаржника на те, що при підготовці до справи існувала необхідність вивчення правових позицій судів щодо спірних відносин, апеляційний суд вважає непереконливими з огляду на те, що в позовній заяві викладенні фрагменти судових рішень з подібних спорів із зазначенням їх учасників та змісту їх резолютивних частин. Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що представником позивача затрачено час та зусилля на збирання, підготовку додаткових документів чи вчинення інших додаткових значущих дій, необхідних для розгляду цієї справи.
Колегія суддів наголошує, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.
З урахуванням досліджених матеріалів справи, доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано, на підставі принципу співмірності, зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Положеннями ст. 90 КАС України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За правилами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,
апеляційну скаргу Спину Віорела залишити без задоволення, а додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2025 року у справі №461/3102/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар