08 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1790/25 пров. № А/857/22947/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року (головуючий-суддя Ксензюк А.Я., м. Луцьк) у справі № 140/1790/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
20.02.2025 ОСОБА_1 (позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення №907640288013 від 10.02.2025 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII; зобов'язати прийняти рішення про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, починаючи з 30.12.2024, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 31.07.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 01.03.2007 та з 01.03.2007 по 15.08.2008, з визначенням розміру пенсії згідно довідок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 31.01.2025 №18-09-00348, №18-09-00349, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов обґрунтовував тим, що 04.02.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області щодо переходу на пенсію державного службовця, додавши до заяви нову довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №18-09-00348 від 31.01.2025 та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала в державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби № 18-09-00349 від 31.01.2025, видані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
ГУ ПФУ у Вінницькій області, розглянувши заяву за принципом екстериторіальності, рішенням №907640288013 від 10.02.2024 відмовило у перерахунку пенсії у зв'язку з недотриманням Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. За результатом розгляду документів: стаж державної служби станом на 01.05.2016 складає 14 років 02 місяці 02 днів, час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» до 04.07.2001, тобто до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Позивач вважає відмову у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправною, з огляду на те, що за умови зарахування періодів роботи з 31.07.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 01.03.2007, 01.03.2007 по 15.08.2008 на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж станом на 01.05.2016 становитиме не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Крім того, на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії позивач досяг віку 63 років та загальний страховий стаж становить 44 роки 2 місяці 10 днів, що підтверджується розрахунком стажу форми РС-право.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №907640288013 від 10.02.2025. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 04.02.2025 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 31.07.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 01.03.2007 та з 01.03.2007 по 15.08.2008, а також з врахуванням довідок, виданих Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 31.01.2025 №18-09-00348, №18-09-00349, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» органом Пенсійного фонду встановлено, що стаж роботи позивача на посадах державної служби станом на 01.05.2016 становить 14 років 2 місяці 2 дні. Станом на 01.05.2016, на день набрання чинності Законом № 889, позивач не обіймав посади державної служби. Зазначає, що з 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року №2493-ІII, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Наголошує, що посадові особи органів місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи па посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби лише до 04.07.2001. Отже, згідно з чинним законодавством позивачу необхідно мати не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами КМУ, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016, тоді як стаж роботи позивача є недостатнім. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області як одержувач пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, що підтверджується матеріалами справи.
Як встановлено із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1983 у період з 31.07.2001 по 15.08.2008 позивач перебував на посадах в органах місцевого самоврядування, а саме:
31.07.2001 - прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування;
31.08.2006 - звільнений з посади у відповідності з п.5 ст. 36 КЗпП України по переводу;
01.09.2006 - прийнятий на посаду спеціаліста 2-ї категорії відділу майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради;
01.03.2007 - переведений на посаду спеціаліста 1 категорії;
15.08.2008 - звільнений з посади економіста, спеціаліста 1 категорії відділу майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради по переводу в регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області (пункт 5 стаття 36 КЗпП України).
06.01.2025 ГУ ПФУ у Запорізькій області було прийнято рішення про відмову щодо переходу на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», оскільки не виконані вимоги Закону України № 889-VIII «Про державну службу» щодо факту роботи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 року за наявності не менш 10 років стажу на посадах державного службовця, та за наявності менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 станом на 01.05.2016 року. Встановлено, що стаж державної служби ОСОБА_1 на посадах, віднесених до посад державної служби станом на 01.05.2016 року складає 14 років 02 місяці 02 днів (з 05.04.1993-03.07.2001 та 18.08.2008-22.07.2014).
16.01.2024 рішенням №907640288013 ГУ ПФУ в Житомирській області також прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Позивач 04.02.2025 знову звертався до пенсійного органу з новими довідками про складові заробітної плати державного службовця №18-09-00348 та №18-09-00349 від 31.01.2025, виданими Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
Вказану заяву та додані до неї документи за принципом екстериторіальності було розгляну ГУ ПФУ у Вінницькій області та рішенням якого №907640288013 від 10.02.2025 відмовлено в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». У спірному рішенні вказано, що стаж державної служби заявника на посадах, віднесених до посад державної служби станом на 01.05.2016 становить 14 років 2 місяці 2 дні (з 05.04.1993 по 03.07.2001 та з 18.08.2008 по 22.07.2014). Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» до 04.07.2001, тобто до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду першої інстанції з позовом.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд зважає на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (Закон №889-VIII).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Колегія суддів наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (Порядок №229).
Відповідно до пункту 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Пунктом 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в редакції, чинній на час перебування позивача на посаді завідуючого сектором обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради, а згодом на посадах - спеціаліста відділу майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради, до шостої категорії посад органів місцевого самоврядування віднесені, зокрема, посади начальників секторів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Порядок №283 втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229.
Відповідно до пункту 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в чинній редакції, до шостої категорії посад органів місцевого самоврядування віднесені, зокрема, посади начальників секторів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
У Рішенні від 09.02.1999 у справі №1-7/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Так, позивач просив зарахувати до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 31.07.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 01.03.2007 та з 01.03.2007 по 15.08.2008, оскільки саме ці періоди не включено ГУ ПФУ у Вінницькій області, про що зазначено в рішенні №907640288013 від 10.02.2025.
Оглядаючи копію трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне: 31.07.2001 позивач прийняв присягу особи місцевого самоврядування та 31.08.2006 був звільнений з посади у відповідності до п.5 статті 36 КЗпП України по переводу (запис №26-27, Відділ обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради); 01.09.2006 Відділ обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради перейменовано у Відділ майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради та прийнято на посаду спеціаліста 2-ї категорії відділу майна; 01.03.2007 переведений на посаду спеціаліста-економіста 1 категорії; 15.08.2008 звільнений з посади економіста, спеціаліста І категорії відділу майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради по переводу в регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області (записи №28-31).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що позивач займав посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, за умови зарахування вищевказаних періодів роботи до стажу державної служби позивача такий стаж становитиме не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, відтак відмова відповідача у призначенні пенсії державного службовця є протиправною.
Крім того, встановлені обставини у справі вказують на те, що позивач досяг пенсійного віку, встановленого Законом №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, передбачений ст.28 Закону №1058-IV (34 роки), в тому числі стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (більше 20 років).
Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII ОСОБА_1 має право на пенсію державного службовця на підставі статті 37 Закону №3723-XII.
Також судом першої інстанції правильно зазначено й про те, що оскільки ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою про призначення пенсії державного службовця 04.02.2025 та спірним рішенням у цій справі йому було відмовлено у переведенні на пенсію за віком на підставі іншого Закону, тому, з огляду на встановлені обставини справи, саме з цієї дати така пенсія підлягає призначенню.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог є законним і обґрунтованим, а підстави для його скасування у відповідній частині відсутні.
Поряд з цим, судом першої інстанції задоволено вимогу позивача щодо визначення розміру його пенсії з врахуванням довідок, виданих Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 31.01.2025 №18-09-00348, №18-09-00349.
Апеляційний суд звертає увагу, що в справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.
У свою чергу вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області обрахувати йому пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII з урахуванням довідок, виданих Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 31.01.2025 №18-09-00348, №18-09-00349, є передчасним, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, що ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі №560/8328/22, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення даного спору.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити частково.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі № 140/1790/25 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 04.02.2025 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з врахуванням до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 31.07.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 01.03.2007 та з 01.03.2007 по 15.08.2008, а також з врахуванням довідок виданих Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 31.01.2025 №18-09-00348, №18-09-00349, з урахуванням раніше виплачених сум, та прийняти нове, яким такі вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 04.02.2025 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 31.07.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 01.03.2007 та з 01.03.2007 по 15.08.2008, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі № 140/1790/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар