08 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6827/25 пров. № А/857/22639/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т. І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року (головуючий - суддя Мартинюк В.Я., м.Львів) у справі № 380/6827/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування рішення, -
07.04.2025 ОСОБА_1 (позивач) звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення №913090177042 від 13.02.2025 року; зобов'язати провести перерахунок та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ виходячи із 90% від загальної суми заробітної плати, зазначеної у довідках №1-51/662 від 11.12.2024 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №1-51/661 від 11.12.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданих Департаментом економічної політики Львівської обласної державної адміністрації, з часу звернення за перерахунком пенсії, а саме - з 07.02.2025 року, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення відповідача належить скасувати, оскільки позивачем додано до заяви про перерахунок пенсії довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, а відтак вважає, що має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального права, зазначила, що будь-які законодавчі зміни, що звужують зміст та обсяг прав окремої категорії громадян, не можуть застосовуватися до тих осіб, які до набрання чинності цих змін вже набули в законний спосіб гарантовані державою права та свободи, в тому числі й право на пенсію державного службовця в передбаченому на час призначення розмірі. Твердить, що на спірні правовідносини щодо перерахунку пенсії не поширюються зміни в чинному законодавстві, якими скасовано перерахунок пенсійних виплат державних службовців. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
17.06.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому висловив незгоду з її доводами: вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що чинним законодавством України не передбачено перерахунку пенсій згідно з Законом України «Про державну службу». Оскільки позивач переведена на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та за змістом позовних вимог не просить перейти з пенсії за віком на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу», відтак відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії на підставі довідок, виданих за формою, визначеною Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відповідності до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 07.02.2025 року про перерахунок пенсії згідно довідок за №1-51/662 від 11.12.2024 та за №1-51/661 від 11.12.2024, виданих за формою, визначеною Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №913090177042 від 13.02.2025 року за принципом екстериторіальності позивачу відмовлено у перерахунку пенсії «Перехід на пенсію за іншим законом», згідно з Законом України «Про державну службу».
Відмова у рішенні мотивована тим, що згідно з даними електронної пенсійної справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 17.08.2008 року отримувала пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу». З 01.03.2019 року заявниця перейшла на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не взято до розрахунку довідки №1-51/662 від 11.12.2024 про складові заробітної плати для державного службовця та №1-51/661 від 11.12.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, видані Департаментом економічної політики Львівської ОДА, оскільки чинним законодавством не передбачено проведення перерахунку розміру пенсії згідно з наданими заявницею довідками. При перерахунку пенсії (перехід з пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу») згідно з матеріалами справи розмір пенсії заявниці зменшується, а саме: оклад держслужбовця 4 330,00 грн. х 90% = 3 897,00 грн. На сьогодні розмір пенсії заявниці становить 8 931,71 грн. Враховуючи вищезазначене, відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії «Перехід на пенсію за іншим законом».
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що чинним законодавством України не передбачено перерахунку пенсій згідно з Законом України «Про державну службу», відтак відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії на підставі довідок, виданих за формою, визначеною Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
Водночас з 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом № 889-VIII.
Отже, після 01 травня 2016 року у зв'язку із набранням чинності Законом № 889-VIII кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
При цьому, пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII залишено право осіб, що працювали та (або) продовжують працювати на посадах, що віднесені до посад державної служби, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у разі дотримання певних умов.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі № 466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі № 308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі № 431/991/17.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічні положення закріплені у Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі - Порядок № 622).
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону № 3723-XII мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.
Як встановлено судом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 913090177042 від 13.02.2025 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки останній раніше призначалася та виплачувалася пенсія згідно із Законом № 3723-ХІІ, а перерахунки пенсій державним службовцям чинним законодавством не передбачено.
В даному контексті колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Колегія суддів зазначає, що, дійсно, ані Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, ані стаття 37 Закону № 3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року в справі № 580/3805/22.
Законом № 1058-IV визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років.
Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
Колегія апеляційного суду зазначає, що пенсія державного службовця є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку (постанови Верховного Суду від 27 червня 2023 року в справі № 500/4392/22 та від 10 червня 2024 року в справі № 460/51067/22).
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 з 17.08.2008 року отримувала пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».
Отже, позивачка реалізувала своє право на призначення пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у 2008 році.
Таким чином, первинно звернувшись до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком, позивач використала право на призначення пенсії в солідарній системі за нормами статті 37 Закону № 3723-XII.
Надалі, з 01 березня 2019 року позивача переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто позивача переведено на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону, тобто зміни виду пенсії не відбулось.
Так, 07 лютого 2025 року позивач звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просила здійснити перерахунок пенсії - перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок за №1-51/662 від 11.12.2024 та за №1-51/661 від 11.12.2024, виданих за формою, визначеною Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».
Як вже зазначалось вище, пункти 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII зберігають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.
Іншими словами, розділ XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII не встановлює іншого виду пенсії, а зберігає механізм призначення пенсійної виплати за нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, який вже втратив чинність.
Отже, позивач просить пенсійний орган повторно призначити їй пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, право на яку було реалізовано нею ще в 2008 році.
При цьому позивач додала нові довідки №1-51/662 від 11.12.2024 та №1-51/661 від 11.12.2024, видані Департаментом економічної політики Львівської обласної державної адміністрації.
Колегія суддів зазначає, що право на вибір особою одного з видів пенсії, передбачених статтею 9 Закону № 1058-IV, не передбачає можливості переходу з одного виду пенсії на аналогічний, вже призначений вид пенсії, шляхом здійснення нового «призначення» цієї ж пенсії.
Законним діями відповідача спростовуються помилкові очікування позивача на призначення, а не поновлення пенсії, оскільки повторне призначення одного і того ж виду пенсії (за віком) чинним законодавством не передбачено.
В даному контексті варто зазначити, що пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV передбачено, що у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України, зокрема "Про державну службу", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
Таким чином, позивач має право на поновлення пенсійної виплати, призначеної відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, однак у розмірі, встановленому до переведення, що відбулося 01 березня 2019 року.
При цьому, варто зауважити, що позивач не просила поновити пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу", а фактично наполягала на новому її призначенні і обрахунку, з використанням механізму пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 25 травня 2023 року в справі № 580/3805/22, оскільки фактичні обставини тієї справи та справи, що розглядається, є відмінними. У справі № 580/3805/22 позивачу первинно призначено пенсію державного службовця по інвалідності за Законом № 3723-XII, згодом переведено на пенсію по віку згідно з Законом № 1058-IV і надалі позивач звернувся за призначення пенсії державного службовця по віку за ст. 37 Закону № 3723-XII, з врахуванням пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII.
У спірних же правовідносинах позивачу було призначено пенсію по віку державного службовця за ст. 37 Закону № 3723-XII, згодом переведено на пенсію по віку згідно з Законом № 1058-IV, надалі остання просить повторно призначити таку ж пенсію (по віку державного службовця за ст. 37 Закону № 3723-XII).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 380/6827/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар