Справа № 296/9460/25
1-кп/296/837/25
Ухвала
Іменем України
06 жовтня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши в залі суду в м. Житомирі у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12025060640000808 від 08.08.2025р. відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомира, громадянина України, офіційно не працюючого, проживає в АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263 КК України,-
До Корольовського районного суду м. Житомира надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12025060640000808 від 08.08.2025р. відносно ОСОБА_6 .
Разом з обвинувальним актом на затвердження суду подано угоду про визнання винуватості, укладену 21.08.2025р. між прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваним ОСОБА_6 в присутності захисника ОСОБА_4 .
Згідно угоди про визнання винуватості від 21.08.2025р. сторони погодились на призначення ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.129 КК України у виді 1 року обмеження волі, за ч.2 ст.263 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України у виді 3 років позбавлення волі, остаточне покарання узгоджено призначити на підставі ч.1 ст.70 КК України у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Згідно укладеної угоди ОСОБА_6 зобов'язався беззаперечно визнати свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в повному обсязі і під час судового провадження.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Потерпілий просив затвердити угоду.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник також підтримали дану угоду про визнання винуватості, просили затвердити.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
У кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості (п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України).
Згідно ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини:
1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;
2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри);
3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;
4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Частина 7 статті 474 КПК України визначає, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Отже, за нормами процесуального закону умови угоди повинні відповідати інтересам суспільства. Кримінальне правопорушення є суспільно небезпечним діянням, за яке закон передбачає кримінальне покарання. Однак у кримінальних провадженнях про певні кримінальні правопорушення законодавець дозволяє учасникам кримінально-правового конфлікту вирішити його шляхом укладення угоди. Учасники кримінального провадження укладають їх для забезпечення власних інтересів (прокурор з метою процесуальної економії; потерпілий швидкого і повного відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обвинувачений зменшення покарання тощо). Якщо ці інтереси суперечать суспільним інтересам, то у затвердженні угоди суд повинен відмовити.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у незаконному носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, санкція якої передбачає покарання до 7 років позбавлення волі, у незаконному носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, санкція якої передбачає покарання до 3 років позбавлення волі, у погрозі вбивством, що мали реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, санкція якої передбачає покарання до 2 років обмеження волі.
Згідно зі ст. 50, 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також враховує дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.
Згідно із угодою про визнання винуватості сторони погодили, що ОСОБА_6 буде призначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Перевіряючи угоду про визнання винуватості на відповідність її вимогам КПК України та КК України, суд установив, що узгоджене сторонами остаточне покарання для обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді саме 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, не у повній мірі відповідає вимогам КК України, зокрема, меті покарання, розумному балансу між охоронюваними інтересами держави, суспільства.
Досягнення мети покарання є однією із форм реалізації визначених у ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання у вигляді 3 років позбавлення волі явно не відповідає вимогам ст. 65 КК України, суперечить інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних чи інших кримінальних правопорушень, як обвинуваченими, так і іншими особами (індивідуальна та загальна превенція), не забезпечує досягнення легітимної мети та не є співмірним тяжкості інкримінованих правопорушень. На переконання суду наведене свідчить про порушення балансу між публічним та приватним інтересом.
Отже, умови угоди не відповідають вимогам КК України та інтересам суспільства.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє у затверджені угоди, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що у затвердженні угоди про визнання винуватості необхідно відмовити з указаних вище підстав.
Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_6 в присутності захисника ОСОБА_4 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.1, ч.2 ст.263, ч.1 ст.129 КК України.
Роз'яснити, що повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
Продовжити судове провадження у загальному порядку.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_7